- •Філософія:коло проблем та роль у суспільстві Платон
- •Арістотель
- •Фома Аквінський
- •Гоббс т.
- •Декарт р.
- •Гегель г. В. Ф.
- •Конт о.
- •Ортега-і-Гасет х.
- •Ясперс к.
- •Камю а.
- •Антична філософія Анаксімандр
- •Геракліт
- •Демокрит
- •Протагор
- •Арістотель
- •Тит Лукрецій Кар
- •Сенека Луцій Антей
- •Марк Аврелій
- •Скептицизм
- •Філософія середньовіччя Тертуліан
- •Климент Олександрійський
- •Августін Аврелій Увесь Всесвіт вийшов з одного Божого Слова
- •Аналіз поняття часу
- •Де знаходяться минувшина і прийдешність?
- •Боецій Северин
- •Еріугена
- •Ансельм Кентерберійський
- •Глава II (Що) Бог воістину існує
- •Оккам Уільям
- •Фома Аквінський
- •Про розквіт державного устрою
- •Філософія відродження Кузанський м.
- •Копернік м.
- •Бруно Дж.
- •Соціально-економічне упорядкування
- •Макіавелі н.
- •Еразм Ротердамський
- •Монтень м.
- •Філософія нового часу Бекон ф.
- •Гоббс т.
- •Декарт р.
- •Спіноза б.
- •Паскаль б.
- •Локк Дж. Глава друга. В душі немає вроджених принципів
- •Лейбниць г.В.
- •Берклі Дж.
- •Німецька класична філософія. Марксистська філософія Кант і. Передмова до першого видання
- •Передмова до другого видання
- •Гегель г.В.Ф. Діалектичне заперечення
- •Відмінність, протилежність, суперечність
- •Перехід кількісних змін у якісні
- •Маркс к.
- •Фромм е. Маркс і фальсифікація його думок
- •Західна філософія кінця хіх-хх ст. «Філософія життя»
- •Філософська антропологія Больнов о.
- •Шелер м.
- •Екзистенціалізм та його основні напрями Хайдегер м.
- •Ясперс к.
- •Сартр ж.П.
- •Камю а.
- •Позитивізм Конт о.
- •Релігійна філософія Тейяр де Шарден п.
- •Історія української філософії Митрополит Іларіон
- •Вишенський і.
- •Феофан Прокопович
- •Григорій Сковорода
- •Юркевич п.
- •Франко і.
- •Потебня о.О.
- •Вернадський в.
- •Діалектика як вчення про розвиток
- •Геракліт
- •Арістотель
- •Гегель г.В.Ф. Категорії і закони діалектики. Якість, кількість, міра
- •Діалектичне заперечення
- •Перехід кількісних змін у якісні
- •Суперечність і її примирення
- •Енгельс ф.
- •Поппер к.
- •Адорно т.В.
- •Філософське вчення про буття. Платон
- •Арістотель
- •Бруно Дж.
- •Лейбниць г.В.
- •Енгельс ф.
- •Бердяєв м.
- •Хайдегер м.
- •Сартр ж-п.
- •Проблема людини у філософії Піко делла Мірандола
- •Спиноза б.
- •Паскаль б.
- •Енгельс ф.
- •Джемс у.
- •Тейяр де Шарден п.
- •Шелер м.
- •Сартр ж-п.
- •Франк л.С.
- •Фромм е.
- •Ясперс к.
- •Кримський с.Б.
- •Свідомість: її походження та сутність Кант і.
- •Гегель г.В.Ф.
- •Енгельс ф.
- •Фрейд з.
- •Гадамер х.-г.
- •Гроф с.
- •Пізнання та освоєння людиною світу Арістотель
- •Декарт р.
- •Берклі Дж.
- •Поппер к.
Шелер м.
Існують природничо-наукова, філософська і теологічна антропологія, які не цікавлять одна одну, єдиної ж ідеї людини у нас немає.
...Наукове знання скоріше „приховує сутність людини, ніж розкриває її. Ніколи ще в історії людина не ставала настільки проблематичною для себе, як у наш час.
«Отже, необхідно ... дати досвід філософської антропології. Нижче викладено лише деякі моменти, які стосуються сутності людини у порівнянні з тваринами і рослинами та особливо метафізичного положення людини”.
…Людина – ми ще це побачимо – поєднує в собі всі сутнісні ступені наявного буття взагалі й, зокрема, життя, і принаймні у тому, що стосується сутнісних сфер, вся природа набуває у ній концентрованої єдності свого буття”.
…Справжній Рубікон, який відділяє тварину від людини, становить здатність до ціннісної орієнтації, яка полягає у свідомому виборі між самими цінностям, наприклад, корисного на шкоду приємному, незалежно від окремих матеріальних благ.
…Новий принцип, який робить людину людиною, лежить поза всім тим, що у найширшому сенсі, з внутрішньо-психічної або зовнішньо-вітальної сторони ми називаємо життям. Те, що робить людину людиною, є принципом протилежним усьому життю взагалі, він як такий незводимий до „ природної еволюції життя”... Вже греки називали його „розумом”. Ми б хотіли використати для означення цього „х” більш широке за змістом слово - слово „дух”, яке містить у собі й поняття розуму, але поряд із мисленням в ідеях охоплює й певний рід споглядання прафеноменів, або сутнісних змістів, далі певний клас емоційних і вольових актів, які ще маємо охарактеризувати, наприклад, доброту, любов, розкаяння, вшанування і т.д. Дієвий центр, в якому дух являється всередині конечних сфер буття, ми будемо називати особистістю, на відміну від функціональних життєвих центрів, які при розгляді з внутрішнього боку, звуться також „душевними центрами”.
...Дух визначається як духовний центр людського єства, „якому притаманні „екзистенційна незалежність від органічного, свобода, відстороненість від примусу й тиску, від „життя” і всього, що відноситься до „життя”.
…Тільки людина – оскільки вона особистість – може піднятися над собою як живою істотою і, виходячи з одного центру, нібито по той бік просторово-часового світу, зробити предметом свого пізнання все. Утому числі себе саму. Цей центр людських актів опредмечування світу своїм тілом і своїм psyche не може бути „частиною” саме цього світу. Не може мати ніякого певного „де” або „коли” , - він може бути тільки у вищій основі самого буття. Людина – це істота, що долає саму себе і світ”.
…Завдання філософської антропології точно показати, як із основної структури людського буття... випливають усі специфічні монополії, звершення у справі людини: мова, совість, інструменти, зброя, ідеї праведного і неправедного, функції мистецтва, міф, релігія, наука, історичність і суспільність. Проте, як висновок, потрібно, мабуть, було б спинитися на наслідках, які, як щойно сказано, є визначальними для метафізичного відношення людини до підґрунтя речей .
…Людина є місце зустрічі. У ній логос, за яким влаштовано світ, стає актом, в якому беремо співучасть. Таким чином, згідно з нашою візією, становлення Бога і становлення людини від початку взаємно мають на увазі одне одного”.
Шелер М. Положення людини у космосі.