Тема практичного заняття 8. Статистика продукції

Мета:	Ознайомлення з основними аспектами статистики продукції
Завдання	- статистичний аналіз виробництва та реалізації продукції - статистичний аналіз асортименту продукції - статистичний аналіз виконання плану виробництва продукції - статистичний аналіз сортності продукції - статистичний аналіз ритмічності виробництва
Забезпечення:	конспект лекцій, джерела Інтернет, підручники та навчальні посібники

Обговорення і закріплення основних понять і категорій:

1. Аналіз виробництва та реалізації продукції

2. Аналіз асортименту продукції

3. Аналіз виконання плану виробництва продукції

4. Аналіз сортності продукції

5. Аналіз ритмічності виробництва

Методичні рекомендації

За нових ринкових умов господарювання всі підприємства здобули повну оперативну самостійність у виборі того, якої і скільки випускати продукції, з ким співпрацювати, кому продавати свої вироби, як організовувати і планувати всі виробничі процеси. Зрозуміло, що цю свободу дій спрямовано передовсім на врахування кон’юнктури ринку, його потреб і вимог.

Правильно вибрана стратегія виробництва і належні обсяги випуску продукції забезпечують бажаний обсяг реалізації і відповідні прибутки. Тому виробничу діяльність підприємства жорстко зумовлено загальною економічною ситуацією, галузевими пропорціями і платоспроможним попитом населення.

У процесі статистичного аналізу виробничої діяльності підприємства потрібно розглянути такі питання:

а) якість планування виробництва, напруженість і обґрунтованість планів діяльності як у цілому, так і щодо окремих виробничих підрозділів;

б) оцінка виконання планів виробництва, постачання й реалізації продукції, динаміка обсягів виробництва;

в) визначення основних факторів, що впливали на загальні обсяги виробництва протягом останніх років і зокрема у звітному періоді;

г) розкриття взаємозв’язку і взаємозумовленості показників обсягу виробництва, реалізації, асортименту, якості виробів тощо;

д) визначення внутрігосподарських резервів зростання обсягів випуску продукції і реалізації, а також розроблення заходів щодо їх повного та ефективного використання.

Для виконання аналітичного дослідження використовують статистичну звітність про виробництво продукції (ф. 1-п), а також планові матеріали відповідного відділу і бухгалтерські дані про випуск, відвантаження і реалізацію продукції, оперативні дані виробничої діяльності. Бажано також ознайомитись із залишками незавершеного виробництва, готової продукції на складі і товарів відвантажених.

Статистичний аналіз звичайно починають з оцінки того, як виконано план виробництва у звітному періоді в цілому по підприємству і в розрізі його основних виробничих одиниць (табл. 1).

Таблиця 1

Обсяг виробництва товарної продукції

Показники	Обсяги виробництва продукції, тис. грн			Відхилення фактичного випуску продукції за звітний період
	за минулий період	за звітний період		від плану				від минулого періоду
		за планом	фактично	тис. грн		%		тис. грн		%
Товарна продукція, тис. грн	8000	8400	8500		+100		+ 1,2		+500		+6,25
у т. ч. головне підприємство	6000	6300	6336		+36		+ 0,6		+336		+5,6
інші виробництва й філії	2000	2100	2164		+64		+3,1		+164		+8,2
з них: філія № 1	280	300	340		+40		+13,3		+ 60		+21,4

Згідно з даними табл.1, роботу підприємства з випуску продукції у цьому періоді слід вважати цілком задовільною. План з товарної продукції перевиконано на 1,2 %, а зростання проти минулого періоду становило 6,25 %. Усі виробничі підрозділи добре працювали, але інші виробництва й філії трохи випереджали за цими показниками головне підприємство. Найбільших успіхів досягла філія № 1, яка план виробництва виконала на 113,3 % і має найвищі темпи зростання товарної продукції проти минулого періоду (21,4%).

Одним із важливих напрямів деталізації обсягу випуску продукції є вивчення його в асортиментно-структурному розрізі.

Під асортиментом розуміють перелік усіх видів продукції, що виробляється, із зазначенням обсягів випуску. Вужчим поняттям є номенклатура випуску, яка характеризує тільки кількість і різноманітність продукції. І нарешті, структура — це співвідношення (здебільшого у відсотках) окремих виробів у загальному обсязі виробництва. Зміна асортименту проти планового веде до асортиментних, а структури випуску — структурних зрушень. Ці явища завжди пов’язані одне з одним, а тому ми кажемо про асортиментно-структурні зрушення у випуску продукції.

Розрахунок показників виконання плану за асортиментом здійснюють трьома способами.

Перший має назву «спосіб найменшого числа». Його суть полягає у виборі меншої із двох сум. Інакше кажучи, береться фактична сума, проте за умови, що вона не перевищує планового завдання. У табл. 2 ці залікові суми разом становлять 8205 тис. грн. Отож, коефіцієнт асортиментності:

К_ас = 8205 / 8400 = 0,977.

За другого способу як загальний показник беруть найменший відсоток виконання плану щодо всіх виробів — 69,8 %, тобто коефіцієнт дорівнюватиме 0,698.

Третій спосіб базується на співвідношенні кількості виробів, щодо яких план виконано повністю, і загальної кількості планових позицій. Цей показник тісно пов’язаний з номенклатурою продукції, а тому його називають коефіцієнтом номенклатурності (К_н). Так, якщо планом передбачалось виробляти 12 видів продукції (6 з основної номенклатури і 6 у складі іншої продукції), а фактично план виконано тільки щодо 9 позицій, то цей коефіцієнт дорівнюватиме:

.

Таблиця 2

Виконання плану виробництва продукції за асортиментом

Вид продукції	За минулий період	Звітний період			Зараховується у виконання плану
		за планом	фактично	виконання плану, %
А	1600	1600	1570	98,1	1570
Б	2400	2100	2150	102,4	2100
В*	—	400	400	100	400
Г	900	900	1081	120	900
Д	600	—	—	—	—
Ж*	—	500	349	69,8	349
З	500	700	686	98	686
Інша продукція (6 видів)**	2000	2200	2264	102,9	2200
Усього	8000	8400	8500	101,2	8205

*«В» і «Ж» — нові види продукції.

** — усі планові завдання щодо окремих видів продукції виконано.

Отже, незалежно від способу підрахунку можна вважати, що план з асортименту нашим умовним підприємством не виконано.

Нерівномірність виконання плану з окремих видів про­дукції призводить до негативних змін її структури. Дотримання планової структури — це дотримання у фактичному обсязі випуску продукції запланованих співвідношень між окремими її видами.

Використовуючи вихідні дані вищезгаданої таблиці, побудуємо нову таблицю 3. У залік виконання плану виробництва кожного виробу (табл. 3, гр. 7) береться менша величина показника порівняння граф 6 і 4. Отриманий результат (гр. 7) ділять на величину фактичного випуску товарної продукції. Коефіцієнт додержання планової структури (К_стр) становить:

К_стр = 8266 / 8500 = 0,972.

Таблиця 3

Виконання плану виробництва за структурою

Вид продукції	Випуск продукції у звітному періоді				Фактичний обсяг продукції за плановою структурою (підсумок гр. 4 · гр. 3)	Залікова сума
	за планом		фактично
	тис. грн	питома вага, %	тис. грн	питома вага, %
1	2	3	4	5	6	7
А	1600	19,1	1570	18,5	1624	1570
Б	2100	25,0	2150	25,3	2125	2125
В	400	4,8	400	4,7	408	400
Г	900	10,7	1081	12,7	909	909
Ж	500	5,9	349	4,1	502	349
З	700	8,3	686	8,1	705	686
Інші	2200	26,2	2264	26,6	2227	2227
Усього	8400	100	8500	100	8500	8266

За сучасних умов господарювання великого значення набуває поліпшення якості продукції. Ті підприємства, які не позбулися старих стереотипів, у тому числі нехтування якістю продукції, нині зазнали відчутних втрат у конкурентній боротьбі з іноземними виробниками.

Зважаючи на кількість передбачених сортів і співвідношення їх у загальному обсязі виробництва, визначають середній показник сортності як за планом, так і фактично. Конкретні дані для аналізу сортності наведено в табл. 4

Таблиця 4

Дані про виконання плану за сортністю продукції

Сорт	Ціна за шт., грн	За планом			Фактично
		кількість виробів, шт.	частка, %	сума, грн	кількість виробів, шт.	частка, %	сума, грн
Вищий	20	900	75	18 000	1050	70	21 000
1-й	18	240	20	4320	180	12	3240
2-й	16	60	5	960	270	18	4320
Усього		1200	100	23 280	1500	100	28 560

Виконання плану за сортністю можна визначити трьома основними способами.

Спосіб першосортних одиниць ґрунтується на обчисленні додаткових посортових перевідних коефіцієнтів, які враховують існуючі цінові співвідношення між окремими сортами. Для цього беруть за базовий найвищий з усіх сортів і розраховують відповідні коефіцієнти діленням ціни кожного сорту на ціну базового сорту, тобто першого в нашому прикладі. Отже, для вищого сорту коефіцієнт становитиме 1,0 (10 : 10), для 1-го — 0,9 (18 : 20) і для 2-го — 0,8 (16 : 20).

Далі розраховують середній коефіцієнт сортності множенням посортових коефіцієнтів на відповідну кількість продукції. Отри­мані умовні суми продукції треба додати й поділити на загальну кількість продукції.

Плановий коефіцієнт сортності:

К_п = (900  1,0 + 240  0,9 + 60  0,8) : 1200 = 1164 : 1200 = 0,97.

Фактичний коефіцієнт сортності:

К_ф = (1050  1,0 + 180  0,9 + 270  0,8) : 1500 = 1428 : 1500 = 0,952.

Оскільки величина фактичного показника є меншою за планову, можна стверджувати, що план за сортністю не виконано.

Існує також інший варіант розрахунку коефіцієнтів сортності. Для цього перевідні коефіцієнти слід помножити на відповідну частку кожного сорту (табл. 5).

Отже, фактичний показник — 95,2 % у перерахунку на вищий сорт, а плановий — 97 %, тобто план не виконано на 1,8 %.

Таблиця 5

Розрахунок виконання плану за сортністю

Сорт	Перевідний коефіцієнт сортності	За планом		Фактично
		частка, %	умовний показник, % (гр. 2  гр. 3)	частка, %	умовний показник, % (гр. 2  гр. 5)
Вищий	1,0	75	75	70	70
1-й	0,9	20	18	12	10,8
2-й	0,8	5	4	18	14,4
Усього		100	97	100	95,2

Спосіб порівняння середньозважених цін. Цей спосіб дає змогу робити розрахунки без попереднього обчислення перевідних коефіцієнтів для кожного сорту. Суть цього способу полягає в розрахунку середньозважених цін. При цьому, якщо фактична середньозважена ціна одного виробу дорівнює плановій або більша за неї (Ц_ср. ф  Ц_ср. п), то план за сортністю вважається виконаним. Так, якщо планова ціна виробу становить 19,4 грн [23280 грн : 1200], а фактична — 19,04 грн [28560 грн : 1500], то зниження фактичної середньозваженої ціни порівняно з плановою свідчитиме про невиконання плану за сортністю.

Це дуже простий спосіб, але він має істотну ваду — його не можна використовувати для розрахунку загального показника по підприємству.

Спосіб порівняння відсотків виконання плану у вартісному й натуральному вираженні. Цей спосіб дає більш високі темпи зростання обсягів у вартісному вираженні (І_в), ніж у натуральному (І_н), якщо при цьому зростає середня сортність продукції. Загалом план за сортністю буде виконано за умови додержання такого співвідношення:

І_в  І_н.

Так, у нашому прикладі відставання рівня виконання плану у вартісному виражені — 1,227 % (28 560 : 23 280) порівняно з натуральним — 1,25 (15 000 : 12 000 ) підтверджує факт невиконання плану за сортністю.

З усіх названих способів найбільш універсальним є спосіб першосортних одиниць, оскільки він практично виключає небажаний вплив зміни асортименту продукції.

Завершуючи аналіз сортності продукції, виконують розрахунок впливу зміни кількості та якості продукції на обсяг її випуску у вартісному вираженні.

Розрахунок факторів.

1. Зміна кількості виробленої продукції:

(1500 – 1200)  19,4 грн = + 5820 грн.

2. Зміна якості (сортності) продукції :

(19,04 – 19,4)  1500 = –540 грн

Усього: + 5280 грн.

Перевірка розрахунку: 28 560 – 23 280 = 5 280 грн.

Отже, збільшення обсягу виробництва за даними табл. 4 було зумовлене позитивним фактором зростання випуску кількості виробів — 5860 грн. Невиконання плану за сортністю спричинило зниження обсягу товарної продукції на 540 грн.

Ритмічність виробництва — це насамперед чітка, стійка й збалансована діяльність підприємства, яка дає можливість рівномірно випускати продукцію і відповідно виконувати свої зобов’язання перед споживачами. Ритмічною вважається така робота, коли продукція виробляється рівними частинами за будь-які однакові проміжки робочого часу.

Наприклад, на підприємствах серійного виробництва з великою номенклатурою виробів про ритмічність можна судити виходячи з випуску продукції за п’ятиденку або декаду (з урахуванням тривалості виробничого циклу). Для цього складають таблицю, де зазначають відповідні обсяги виробництва за місяць у розрізі окремих декад (п’ятиденок). Узагальнюючим показником є коефіцієнт ритмічності (К_ритм), який розраховується способом найменшого числа. У табл. 6 наведено дані для такого розрахунку.

Таблиця 6

Дані щодо випуску продукції в подекадному розрізі

Декада	Обсяг виробництва за місяць, %		Зараховується в плановий ритм, %
	за планом	фактично
Перша	33	23	23
Друга	33	30	30
Третя	34	47	34
Усього	100	100	87

За даними таблиці, коефіцієнт ритмічності дорівнює 0,87, що свідчить про неритмічну роботу підприємства в цьому місяці.

Завдання для роботи на практичному занятті

Завдання №1

Зробити статистичний аналіз виконання плану виробництва продукції за асортиментом

Таблиця 1

Виконання плану виробництва продукції за асортиментом

Вид продукції	За минулий період	Звітний період
		за планом	фактично
А	2300	4300	4500
Б*	—	2450	2670
В	—	600	700
Г	900	1000	1100
Д*	—	—	—
Ж	—	700	750
З	950	800	825
Інша продукція (6 видів)**	3200	2400	2560
Усього	8000	12250	13105

*— нові види продукції.

** — усі планові завдання щодо окремих видів продукції виконано.

Завдання 2

Розрахувати коефіцієнт ритмічності

Таблиця 1

Дані щодо випуску продукції в подекадному розрізі

Декада	Обсяг виробництва за місяць, %
	за планом	фактично
Перша	45	25
Друга	40	35
Третя	15	40
Усього	100	100

Рекомендована література

1. Статистика : Підруч. / С.С. Герасименко, А.В. Головач та ін. -к-: КНЕУ, 2000.

2. Єріна А.М., Пальян 3.0. Теорія статистики. Практикум. - К: «Знання", 2001.

Тема практичного заняття 9. Статистика витрат виробництва, обігу та рентабельності

Мета:	Вивчення статистики витрат виробництва, обігу та рентабельності
Завдання	- розглянути статистику витрат виробництва - засвоїти основні аспекти статистики обігу та рентабельності
Забезпечення:	конспект лекцій, джерела Інтернет, підручники та навчальні посібники

Обговорення і закріплення основних понять і категорій:

1. Статистика витрат

2. Статистика обігу та рентабельності

Методичні рекомендації

Міра ефективності використання матеріальних, трудових і грошових засобів з найбільшою повнотою розкривається під час вивчення собівартості товарної продукції, тому що об’єктом аналізу стають ресурси підприємства, використані для основної діяльності.

Аналіз собівартості товарної продукції починають із загальної оцінки виконання плану собівартості, визначають відхилення звітних показників від планових, їх динаміку, виявляють фактори, що вплинули на це відхилення, роблять відповідні висновки.

На підставі облікових даних одержано таку інформацію: випуск товарної продукції за планом — 8400 тис. грн, фактичний — 8500 тис. грн; собівартість продукції за планом — 6783 тис. грн, фактично — 7145 тис. грн, собівартість фактично випущеної продукції за плановими нормами і фактичною структурою — 6958 тис. грн. Порівняння фактичної собівартості з плановою показало, що абсолютне відхилення дорівнює 362 тис. грн. Це відхилення виникло під впливом таких факторів: 1) зміни обсягу продукції; 2) зміни структури виробленої продукції; 3) зміни рівня витрат (за рахунок зміни кількості використаних матеріалів, цін на сировину і матеріали). Для виявлення впливу цих факторів виконаємо такі розрахунки:

1) визначаємо рівень виконання плану виробництва товарної продукції:

8500 : 8400 · 100 = 101,19 %;

2) підраховуємо собівартість фактичного випуску продукції за плановими нормами і структурою:

6783 · 101,19 : 100 = 6864 тис. грн;

3) визначаємо вплив зміни обсягу товарної продукції на собівартість:

6864 – 6783 = 81 тис. грн;

4) визначаємо вплив зміни структури на собівартість:

6958 – 6864 = 94 тис. грн;

5) визначаємо вплив зміни рівня витрат на собівартість:

7145 – 6958 = 187 тис. грн.

Загальне відхилення становить 81 + 94 + 187 = 362 тис. грн.

Підприємство допустило небажане зростання собівартості на 94 тис. грн — за рахунок погіршання структури і на 187 тис. грн — за рахунок зміни рівня витрат. З цього можна зробити незаперечний висновок про низький рівень господарювання.

Ураховуючи вплив зміни обсягу виробництва на рівень витрат, усі витрати підприємства ділять на постійні та змінні. Постійні витрати (амортизація, погодинна оплата працівників, оренда приміщень, цехові витрати) залишаються незмінними навіть за зміни обсягу виробництва).

Змінні витрати (відрядна заробітна плата виробничників, сировина, матеріали, паливо, енергія) змінюються пропорційно обсягу виробництва продукції.

Взаємозв’язок між постійними і змінними витратами можна виразити рівнянням першого степеня.

Y = а + вх,

де Y — сума витрат на виробництво продукції; а — абсолютна сума постійних витрат; в — частка змінних витрат на одиницю продукції (робіт, послуг); х — обсяг виробництва продукції.

Залежність між витратами і обсягом продукції показано в табл. 1

Таблиця 1

Залежність суми витрат від обсягу виробництва продукції

Обсяг виробництва продукції, тис. грн	Собівартість усієї продукції, тис. грн			Собівартість на одну тис. гривень виробленої продукції, тис. грн
	усього	у т. ч. витрати		усього		у т. ч. витрати
		постійні	змінні			постійні	змінні
1000	2290	1640	650	2290	1640		650
3000	3590	1640	1950	1197	547		650
5000	4890	1640	3250	978	328		650
7000	6190	1640	4550	884	234		650
8500	7145	1640	5505	842	192		650

Дані таблиці 1 свідчать, що загальна сума постійних витрат 1640 тис. грн є фіксованою для всіх обсягів виробництва. Абсолютна її величина не змінюється зі зростанням обсягів виробництва продукції. Проте на одиницю продукції постійні витрати змінюються обернено пропорційно зростанню обсягу виробництва. Так, випуск продукції збільшився у 8,5 раза, а постійні витрати на одиницю продукції зменшились у 8,5 раза. Змінні витрати в собівартості всього випуску зростають прямо пропорційно обсягу виробництва, тобто в собівартості одиниці продукції вони становлять постійну величину. Цю залежність можна виразити такою формулою.

.

Залежність суми витрат від обсягу виробництва показано на рис. 1. На рисунку видно, що зі збільшенням обсягу виробництва зростає сума змінних витрат, а за спаду виробництва їх рівень зменшується, наближаючись до лінії постійних витрат.

Рис. 1. Залежність суми витрат від обсягу виробництва

Інше явище бачимо на рис. 2, де відображено залежність собівартості одиниці продукції від обсягу виробництва. На рис. 2 для кожного обсягу відкладено рівні змінних витрат на одиницю продукції, а потім рівні постійних витрат.

Рис. 2 Залежність собівартості одиниці продукції від обсягу виробництва

Кінцевими результатами діяльності суб’єктів господарювання є фінансові результати у вигляді прибутку або збитку. Позитивним фінансовим результатом виступає прибуток. За нормальних умов діяльності підприємство завжди має отримувати прибуток, що обов’язково зростає у динаміці.

Ефективність фінансово-господарської діяльності оцінюється загальним обсягом одержаного прибутку та його величиною на одиницю вкладеного капіталу, ресурсів, понесених витрат.

Прибуток і прибутковість (рентабельність) є основними показниками ефективності діяльності суб’єктів господарювання різних форм власності, які характеризують інтенсивність їх роботи та успішну життєдіяльність в умовах ринку та панування конкуренції. Співвідношення одержаних доходів і понесених витрат є головним завданням аналітичних служб, керівного персоналу і в цілому кожного працівника для прийняття правильної політики підприємства. Життєздатність підприємства залежить саме від того, який досягається рівень прибутковості (рентабельності).

Усі показники рентабельності можна поділити на чотири основні групи:

- показники рентабельності щодо реалізації;

- показники рентабельності щодо активів;

- показники рентабельності щодо власного капіталу та зобов’язань;

- показники рентабельності витрат і продукції.

До першої групи належать такі показники:

1. Рентабельність за валовим прибутком (маржинальному доходу) — являє собою відношення валового прибутку (маржинального доходу) до чистої виручки від реалізації (чистого доходу) і розраховується за формулою

,

де — рентабельність по валовому прибутку (маржинальному доходу);

ВП(МД) — валовий прибуток (маржинальний дохід);

ЧД(ВР) — чиста виручка від реалізації (чистий дохід);

Показує скільки гривень (копійок) валового прибутку припадає на 1 грн чистої виручки. Може визначатися й у процентах. Чим вище цей показник, тим краще.

2. Рентабельність за операційним прибутком (ОП) (R_оп) — являє собою відношення суми операційного прибутку до чистого доходу (виручки) від реалізації і розраховується за формулою

Показує скільки гривень (копійок) операційного прибутку припадає на 1 грн чистого доходу (виручки). Може визначатися й у процентах. Чим вище цей показник, тим краще.

2. Рентабельність за чистим прибутком (R_чп) — являє собою відношення суми чистого прибутку (ЧП) до чистого доходу (виручки) від реалізації і розраховується за формулою

За світовим досвідом норма рентабельності за чистим прибутком — 6—12 %.

Ці показники називають також показниками рентабельності реалізованої продукції за валовим, операційним і чистим прибутками. Тому цю групу показників можна назвати показниками рентабельності реалізованої продукції.

До показників другої групи належать такі:

1. Рентабельність активів (R_А) — відношення чистого прибутку до середньої величини активів підприємства (А); розраховується за формулою:

Показує, скільки чистого прибутку припадає на 1 грн вкладених активів (інвестицій). Може визначатися у процентах. Цей показник називається також рентабельністю інвестицій (ROE).

2. Термін окупності активів (інвестицій) (ТОА(І)) — відношення 100 % до рентабельності активів, вираженої у процентах; розраховується за формулою

де — рентабельність активів, виражена у процентах.

Показує, за який період будуть компенсовані чистим прибутком інвестовані в активи кошти, тобто за який термін окупляться всі активи підприємства, враховуючи досягнутий їх рівень рентабельності за аналізований період.

3. Рентабельність необоротних активів (R_НА) — відношення чистого прибутку до середньої величини необоротних активів (НА), розраховується за формулою

Характеризує величину чистого прибутку, що припадає на кожну гривню необоротних активів. Може розраховуватися у процентах. Зростання є позитивним результатом.

4. Термін окупності необоротних активів (ТОНА) — відношення 100 % до рентабельності необоротних активів у процентах (% R_НА) розраховується за формулою

4. Рентабельність оборотних активів в — відношення чистого прибутку до середньої величини оборотних активів (ОА), розраховується за формулою:

4. Термін окупності оборотних активів (ТООА) — відношення 100 % до рентабельності оборотних активів у процентах (% R_ОА)

4. Рентабельність виробничих фондів — відношення валового або чистого прибутку до середньої величини виробничих фондів (ВФ), розраховується за формулою.

Показує величину валового (чистого) прибутку, що припадає на кожну гривню виробничих ресурсів (фондів) підприємства.

Показниками третьої групи є:

1. Рентабельність власного капіталу ( ) — відношення чистого прибутку до середньої величини власного капіталу (ВК), розраховується за формулою

2. Термін окупності власного капіталу (ТОВК) — відношення 100 % до рентабельності власного капіталу, виражену у процентах (% R_ВК)

.

3. Рентабельність позикового капіталу ( ) як відношення чистого прибутку до середньої величини позикового капіталу (ПК) розраховується за формулою:

4. Термін окупності позикового капіталу (ТОПК) — відношення 100 % до рентабельності позикового капіталу, у процунтах (% R_пк)

5. Рентабельність діяльності підприємства (R_д) — відношення прибутку від звичайної діяльності (ПЗД) до середньої величини власного та позикового капіталу або суми всіх активів (валюти балансу), розраховується за формулою

,

Визначає, який прибуток одержало підприємство на 1 грн капіталу, тобто характеризує ефективність використаних ресурсів підприємства.

Показники четвертої групи це:

1. Рентабельність операційних витрат (R_ов) — відношення прибутку від операційної діяльності (ПОД) до величини операційних витрат (ОВ), розраховується за формулою

.

Характеризує прибутковість операційних витрат. Показує, скільки прибутку припадає на 1 грн понесених операційних витрат, тобто вигідність для підприємства виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, продажу товарів, понесених інших витрат операційної діяльності та являє собою витратний показник рентабельності.

2. Рентабельність продукції за валовим прибутком (RП_вп) — відношення валового прибутку (ВП) до собівартості реалізованої продукції (СРП).

Показує, скільки прибутку приходиться на 1 грн собівартості реалізованої продукції. Характеризує прибутковість (вигідність) виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг або продажу товарів.

3. Рентабельність витрат діяльності (КВЗД) як відношення загального прибутку від звичайної діяльності (ПЗД) до всіх витрат від звичайної діяльності (ВЗД):

Характеризує витратну рентабельність, показує, скільки прибутку припадає на кожну гривню всіх понесених за звітний період витрат.

Другорядними показниками виступатимуть коефіцієнти адміністративних витрат (К_ав), витрат на збут (К_взб) — відношення даних видів витрат до собівартості реалізованої продукції, розраховувані за формулами:

4. 

5. 

Ці коефіцієнти застосовуються на підприємстві для ціноутворення.

6. Рентабельність окремих видів продукції (Rовп) розраховується за формулою:

де Ц — ціна одиниці продукції;

С — собівартість одиниці реалізованої продукції.

Показує, скільки прибутку припадає на 1 грн собівартості реалізованої продукції.

Завдання для роботи на практичному занятті

Завдання №1

Розрахувати показники рентабельності:

• рентабельність активів, %

• рентабельність власного капіталу,%

• рентабельність продаж,%

• рентабельність виробництва,%

Таблиця 1

Вихідні дані для розрахунку рентабельності

Показники	роки
	1	2	3	4	5
Собівартість продукції, тис.грн	335	348	423	498	520
Виручка від реалізації, тис.грн	456	480	535	587	593
Власний капітал, тис.грн	840	895	864	877	820
Активи, тис.грн	1120	1128	1245	1456	1575
Чистий прибуток, тис.грн	45	78	67	80	35

Завдання №2

Встановити за допомогою лініїної прямої залежність між сумою витрат та обсягм виробництва продукції

Таблиця 1

Залежність суми витрат від обсягу виробництва продукції

Обсяг виробництва продукції, тис. грн	Собівартість усієї продукції,
	тис. грн
	усього	у т. ч. витрати
		постійні	змінні
2000	3110	2390	720
4000	3515	2390	1125
6000	3968	2390	1578
8000	4268	2390	1878
1000	4490	2390	2100

Рекомендована література

1. Статистика : Підруч. / С.С. Герасименко, А.В. Головач та ін. -к-: КНЕУ, 2000.

2. Єріна А.М., Пальян 3.0. Теорія статистики. Практикум. - К: «Знання", 2001.

Тема практичного заняття 10. Статистика рівня життя населення

Мета:	Вивчення статистики рівня життя населення
Завдання	- вивчення структури доходів населення - вивчення структури витрат населення
Забезпечення:	конспект лекцій, джерела Інтернет, підручники та навчальні посібники

Обговорення і закріплення основних понять і категорій:

1. Доходи населення

2. Витрати населення

Методичні рекомендації

Доходи населення — як їх загальний обсяг, так і рівень — являють собою вихідний пункт для оцінювання й прогнозування процесу відтворення національного продукту, а отже, національного доходу та національного багатства країни.

Доходи окремих фізичних осіб (населення) необхідно розглядати з урахуванням розміру сплачуваних податків. Доходи окремих категорій населення істотно різні за структурою, що впливає як на рівень цих доходів, так і на стабільність їх одержання. Різниця доходів зумовлюється такими чинниками:

1) вік та стать, які визначають фізичні можливості особи щодо працевлаштування, а відповідно — й одержання доходу;

2) робота за наймом чи у власному бізнесі;

3) схильність до ризику.

Зрозуміло, що ці три чинники взаємозв’язані, але можна відзначити і їх вплив окремо на складові доходу, які можуть бути об’єднані в такі збільшені групи:

1) зарплата;

2) дохід від підприємницької діяльності, який лишається в розпорядженні того, хто одночасно є власником капіталу та працівником фірми (включаючи фермерів);

3) дохід особи як власника капіталу, що вкладений у цінні папери, нерухомість, землю чи відповідні фонди (пенсійний, страховий і т. ін.);

4) доходи окремих осіб за рахунок виплат з державного бюджету (студенти, пенсіонери, інваліди та інші);

5) інші доходи.

Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган (наймач) виплачує працівникові за виконану роботу.

Первинний дохід — це дохід від прямої участі у виробництві чи наданні послуг, і його розрахунок має сенс лише щодо тих членів домогосподарства, які працюють. Наявний факторний дохід — це дохід з урахуванням розрахунків з держбюджетом: сплати податків та надходження з бюджету у вигляді прямої допомоги та пільгових послуг. Показник сукупного доходу являє собою суму всіх доходів, одержаних членами домогосподарства. Діленням цього показника на кількість членів домогосподарства визначають середньодушовий сукупний дохід.

Інфляція — це знецінення паперових грошей та безготівкових грошових коштів, які не обмінюються на золото. Вона зумовлюється комплексом причин, які діють у сфері виробництва, грошового обігу та державних фінансів: монопольне підвищення цін, надрозвиток кредиту, надмірні невиробничі витрати держави і т. ін.

Індекс придушеної інфляції обчислюють як відношення загальної суми примусових заощаджень за поточний рік до річного обсягу товарообігу.

Результатом знецінення грошей є падіння їх купівельної спроможності, яка вимірюється індексом купівельної спроможності грошової одиниці (наприклад гривні)

Інфляцію вимірюють за допомогою індексу інфляції:

.

Під потужністю інфляційного зсуву у витратах населення на товари та послуги розуміють абсолютну вартісну оцінку зниження купівельної сили грошей за рахунок інфляційного зростання середніх цін та тарифів, яка може бути обчислена як різниця чисельника та знаменника індексу цін:

,

в якому в практиці міжнародних зіставлень динаміки цін за базовий узято рівень 1967 р. Він ураховує формування надлишкових заощаджень та приховане зростання цін (зниження якості товарів за незмінних цін).

Сума наявних доходів населення складається із суми витрат населення на товари та послуги, а також приросту заощаджень населення.

За допомогою індексу купівельної спроможності обчислюють один з головних показників характеристики доходів населення — індекс реальних доходів

,

де — індекс номінальних доходів.

Реальні доходи являють собою купівельну спроможність номінальних доходів і визначаються обсягом товарів та послуг, що можуть бути придбані за отримані номінальні доходи. Індекс номінальних доходів характеризує зміну таких доходів у звітному періоді порівняно з доходами в такому самому за тривалістю попередньому періоді. Індекс реальних доходів характеризує зміну купівельної спроможності населення у звітному періоді порівняно з базовим.

Одним з важливих показників у статистиці доходів є прожитковий мінімум, який характеризує в грошовому вираженні мінімальний набір споживчих благ, що необхідні для задоволення основних потреб людини. З використанням рядів розподілу населен­ня за розміром доходів обчислюється також частка тих, чий дохід нижчий від прожиткового мінімуму (існує ще менший показник — нижчий від порогу бідності).

Відповідно до системи національних рахунків витрати домашніх господарств на кінцеве споживання включають:

- витрати на купівлю споживчих товарів (крім будинків та квартир) у державній, кооперативній торгівлі, на міських ринках та в неорганізованій торгівлі;

- витрати на оплату споживчих послуг;

- витрати за рахунок надходжень продуктів у натуральній формі, які вироблені в домашніх господарствах для власного кінцевого споживання;

- витрати продуктів, одержаних домашніми господарствами в натуральній формі як оплата праці;

- витрати на послуги з помешкання у власному житлі.

Аналізуючи споживання населення, треба виділити складові цієї системи. Це дозволяє врахувати особливості розрахунку показників, вивчити закономірності та тенденції процесу.

У ході аналізу споживання використовують такі групування:

1. За матеріальним складом і формою виявлення благ та послуг:

а) матеріальні продукти (продовольчі, непродовольчі товари, матеріальне споживання в закладах культурно-побутового та соціального обслуговування населення, електроенергія, водо-, газопостачання і теплофікація та ін.);

б) матеріальні послуги — послуги, які створені у сфері матеріального виробництва (оплата виготовлення, ремонту та монтажу споживчих товарів, які оплачуються населенням, утримання та поточний ремонт квартир, обслуговування транспортом і зв’язком, хімчистка);

в) нематеріальні послуги (без зношення житла);

г) послуги в цілому (б + в);

д) зношення житла;

е) загальне споживання населення (а + г + д).

2. за джерелами фінансування:

а) споживання за рахунок особистих доходів (споживання закуплених благ та послуг, включаючи споживання продукції власного виробництва);

б) безоплатне споживання за рахунок суспільних фондів у формі медичного обслуговування, освіти, обслуговування в яслах, дитячих садках, а також у вигляді суспільних дотацій при купівлі медикаментів, харчуванні на підприємствах, користуванні житлом;

в) загальне споживання населенням (а + б).

3. за призначенням матеріальних благ та послуг:

продовольчі товари; напої і тютюнові вироби; взуття та одяг; споживання житла; паливо, освітлення, вода, газ; предмети та послуги для домашнього господарства (побутові товари довгострокового користування, посуд, дрібний домашній інвентар); послуги охорони здоров’я та особиста гігієна; послуги транспорту та зв’язку; послуги освіти, культури, спорту та відпочинку; інші матеріальні блага та послуги.

4. за головними каналами надходження:

роздрібна торгівля, включаючи масове харчування, міські рин­ки; підприємства, які надають матеріальні послуги; підприємства, які надають нематеріальні послуги; бюджетні та інші установи; зношення житла; споживання продукції власного виробництва.

Використовують також інші групування стосовно суб’єктів споживання. Тут слід мати на увазі ознаки, які визначають рівень, структуру споживання та його джерела, тобто:

• соціальну належність населення;

• рівень матеріального добробуту населення, який визначається рівнем середньодушового доходу в сім’ї;

• територію проживання.

Приклад розрахунку структури доходів та витрат населення наведено в таблиці 2. В таблиці 1 наведені вихідні дані для розрахунку

Таблиця 1

Доходи і витрати населення Запорізької області (млн.грн)

Показники	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Доходи	7057	7957	9381	11807	16360	20148
В т.ч.
заробітна плата	3360	3823	4573	5561	7555	9336
прибуток та змішаний дохід	1281	1414	1547	2020	2706	3311
доходи від власності	212	260	291	355	505	558
соціальні допомоги , інші одержані трансферти	2204	2460	2970	3871	5594	6943
Витрати та заощадження	7057	7957	9381	11807	16360	20148
В т.ч.
придбання товарів та послуг	6571	6895	7894	9781	13317	15486
сплачені доходи від власності	3	8	29	57	122	291
поточні податки на доходи, майно та інші сплачені трансферти	578	696	851	881	1163	1469
нагромадження не фінансових активів	109	9	0	125	164	212
приріст фінансових активів	204	349	607	963	1594	2690

Таблиця 2

Структура доходів та витрат Запорізької області (%)

Показники	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Доходи
В т.ч.
заробітна плата	47,61	48,05	48,75	47,10	46,18	46,34
прибуток та змішаний дохід	18,15	17,77	16,49	17,11	16,54	16,43
доходи від власності	3,00	3,27	3,10	3,01	3,09	2,77
соціальні допомоги , інші одержані трансферти	31,23	30,92	31,66	32,79	34,19	34,46
Витрати та заощадження
В т.ч.
придбання товарів та послуг	93,11	86,65	84,15	82,84	81,40	76,86
сплачені доходи від власності	0,04	0,10	0,31	0,48	0,75	1,44
поточні податки на доходи, майно та інші сплачені трансферти	8,19	8,75	9,07	7,46	7,11	7,29
нагромадження не фінансових активів	1,54	0,11	0,00	1,06	1,00	1,05
приріст фінансових активів	-2,89	4,39	6,47	8,16	9,74	13,35

Приклад розрахунку індексу номінальної заробітної плати наведено в таблиці 4. Вихідні дані для розрахунку наведені в таблиці 3

Таблиця 3

Середньомісячна номінальна та реальна заробітна плата найманих працівників (Запорізька область)

Роки	Номінальна заробітна плата, грн	Індекс номінальної заробітної плати
2000	289
2001	379
2002	445
2003	541
2004	671
2005	860
2006	1091
2007	1394

Таблиця 4

Результати розрахунку індексу номінальної заробітної плати

Роки	Номінальна заробітна плата, грн	Індекс номінальної заробітної плати
2000	289	-
2001	379	1,31
2002	445	1,17
2003	541	1,22
2004	671	1,24
2005	860	1,28
2006	1091	1,27
2007	1394	1,28

Завдання для роботи на практичному занятті

Завдання №1

Розрахувати суми витрат домогосподарств, виходячи з існуючої структури

Таблиця 1

Структура сукупних витрат домогосподарств

(у середньому за місяць у розрахунку на одне домогосподарство)

Витрати домогосподарств	2006 р.
Всього сукупних витрат, грн	1353,4
Відсотків
Споживчі сукупні витрати	88,6
продовольчі товари (включаючи харчування поза домом, алкогольні напої та тютюнові вироби)	55,0
непродовольчі товари та послуги	33,6
оплата житла, комунальних продуктів та послуг	7,5
з них
сума пільг та субсидій	0,5
Неспоживчі сукупні витрати	11,4

Завдання №2

Розрахувати суми грошових витрат домогосподарств, виходячи з існуючої структури

Таблиця 1

Структура сукупних витрат домогосподарств

(у середньому за місяць у розрахунку на одне домогосподарство)

Витрати домогосподарств	2006 р.
Всього грошових витрат, грн	1207,29
Відсотків
Споживчі грошові витрати	89,0
продовольчі товари(включаючи харчування поза домом, алкогольні напої та тютюнові вироби)	53,3
непродовольчі товари та послуги	35,7
Грошова допомога родичам, друзям та іншим особам	2,7
Інші витрати (на особисте підсобне господарство, купівлю акцій, сертифікатів, вклади до банків, аліменти, будівництва житла)	8,3

Рекомендована література

1. Статистика : Підруч. / С.С. Герасименко, А.В. Головач та ін. -к-: КНЕУ, 2000.

2. Пальян З. О. Демографічна статистика: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2003. — 132 с.

Навчально-методичне видання

(українською мовою)

Шапуров Олександр Олександрович

Шапурова Олена Олександрівна

СТАТИСТИКА

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

для студентів денної форми навчання

напрямів підготовки - «Фінанси і кредит» і «Менеджмент»

Рецензент Г.І. Лукіна

Відповідальний за випуск О.О. Шапуров

Коректор О.М. Толпеко

*