15. Якби чиїсь люди, спіймані на розбої або крадіжці, показали на когось, що він із ними ділився

А якби були спіймані чиїсь люди, розбійники або злодії, і приведені до суду, а на суді показали би на намісника свого, що він із ними грабував або їх переховував і ділився награбованим, і після такої заяви повмирали б, перед смертю не взявши своїх свідчень назад, а трапилось би так, що були би спіймані інші злодії, які дали б такі самі свідчення і після також помер­ли, не взявши своїх свідчень, тоді така людина і без речових доказів має бути покарана як злодій.

16. Якби шляхтич звинуватив чиюсь людину у злодійстві

Також постановляємо, що якби родовий шляхтич звинуватив у чиємусь маєтку яку-небудь людину в крадіжці, говорячи так: «Добре знаю, що та твоя людина — злодій і він мені завдав збитку», тоді звинувачену людину має бути притягнуто до суду, а той, хто його звинуватив, якщо не мав належних дока­зів, мусив підтвердити своє звинувачення особистою присягою із двома спів-присяжними; а судді мають присудити до покарання згідно з її злочином.

17. Якби у кого було знайдено речовий доказ

Якби той, у кого знайдено речовий доказ, чи то шляхтич, чи не шляхтич, назвав колишнього власника, від якого отримав цю крадену річ, або назвав боржників, які знали б про це і були там, де це скоїлось, мусить поставити їх перед нашими властями і тим довести свою невинуватість. Тоді він не­винуватість свою доведе, але гроші свої втратить. А якби не поставив, тоді тому, хто зазнав збитків, мусить відшкодувати їх цілком із нав'язкою. Якщо ж цей доказ привели або принесли до нашого врядника, то він має зали­шитися у нашому дворі; однак винуватий може викупити цей речовий доказ у нашого врядника, заплативши його ціну.

18. Якби кого було звинувачено перед властями у крадіжці речі

Якби кого із наших підданих того чи іншого стану було звинувачено перед властями стосовно краденої речі, а той, хто її купив, не міг показати ні на ко­лишнього власника, ні на баришників, але підтвердив би свідченнями людей гідних, людей, що заслуговують на довіру, що цю річ відкрито купив на віль­ному торгу або на війні, або на ярмарку, то цей речовий доказ, який у нього було знайдено, тому, чий він був, повинен повернути, а гроші свої втрачає.

19. Якби хто добивався повернення украденого і заявив, що вкрадено більше, ніж виявлено речових доказів

Якби хто добивався повернення украденого і заявив, що у нього вкра­дено більше, ніж виявлено речових доказів, тоді той, у кого виявлено речові докази, мусить присягнути, що більше того, що знайдено «нічого не купив і не мав із того ніякої користі».

20. Якби хто вбив злодія на місці злочину

Також постановляємо: якби злодій увійшов у чийсь дім, щоб обікрас­ти, і цього злодія виявили і хотіли спіймати, а він захищався і не да­вав себе спіймати і його вбили б на місці злочину, тоді на другий день той, хто його вбив, повинен взяти понятих, найближчих сусідів, мусить їм показати це і відіслати тих понятих до того пана, чия людина, якби пан знаходився недалеко, і сповістити його, що цю людину вбито при скоєнні крадіжки. А як не буде самого пана, то мають повідомити його уп­равляючого, щоби той послав кого або сам поїхав оглянути вбиту люди­ну. А якби маєток того пана, чию людину вбито, був далеко, тоді мусить із тими сторонніми людьми привезти цю убиту людину на наше господар­ське подвір'я і про те, що скоїлося, заявити властям. І якщо він заявить про це, а той пан, чия людина, захоче стягнути головщину, то такий го-ловщину не платить. А якби вбив І нікого не сповістив, такий головщину платить.