16. Якби яка вдова заміж пішла

Також постановляємо: якби яка [вдова] заміж пішла, а раніше, будучи за першим чоло­віком своїм, вено записане від чоловіка свого мала, тоді вже від іншого чоловіка не повинна вена записаного мати. А якби другий її чоловік помер і дітей по собі залишив, тоді вона має, як і діти, рівну частку собі взяти і на ній до смерті мешкати. А якщо дітей не буде мати, тоді від родичів повинна зостатися на удовиному стольці, на третій частці, а по смерті її та частка має до родичів перейти.

17. Якщо яка вдова по смерті чоловіка свого зостанеться без дітей, не повинна відповідати у суді до року у жодних справах

Також постановляємо, якщо яка вдова по смерті чоловіка свого зостанеться без дітей або з дітьми малими, або дорослими неповнолітніми, не повинна буде відповідати у суді по смерті чоловіка до року у жодних справах.

Розділ П'ЯТИЙ ПРО ОПІКУНІВ

Якби опікун, як із родичів, так і із сторонніх, за своєю недбалістю що-небудь втратив із належного дітям, то діти після досягнення ними повноліття можуть відшкодувати це через суд

Коли б опікун, як з родичів, так і із сторонніх, за своєю недбалістю або з недогляду втратив щось з належного дітям, коли вони були малолітніми, то ці діти, після досягнення повноліття, можуть відшкодувати через суд своє з того, хто держав би цей маєток, аби тільки вони, по досягненні повноліття не прострочили земської давності.

1. Опікун має право вимагати через суд відшкодування дітям кривди, але не має права витрачати на це їхнє майно

Якби хто сиротам або малолітнім дітям спричинив якоїсь кривди, то опікун їхнього маєтку має право відшкодувати це у суді, але не має права витрачати на це те, що належить дітям, якщо ж він витратив що-небудь, то діти, досягши повноліття, можуть відшкодувати збитки у відповідності до того, як це записано у попередньому артикулі. Також, після досягнення повноліття, вони можуть перед властями добиватися відшкодування усякої кривди, якого опікун не добився через суд, за умови, що після досягнення ними повноліття вони не прострочили земської давності.

2. Якби хто притягнув до суду неповнолітніх дітей,

то вони до повноліття не зобов'язані бути відповідачами,

а суд повинен відкласти розгляд справи до їхнього

повноліття

Якби хто притягнув до суду неповнолітніх дітей у справі про маєток, який успадкований по батьківській і материнській лінії, куплений чи вислужений, тоді постановляємо, що ні ці діти, ні їхній опікун не будуть зобов'язані відповідати у суді, але суд своєю постановою має цю справу припинити і відкласти її до досягнення дітьми повноліття. Ці діти, досягнувши повноліт­тя, будуть зобов'язані відповідати у суді з цієї справи стороні, яка порушила позов, якщо їх офіційно буде викликано до суду, не відмовляючись ніякою давністю у зв'язку з таким довгим мовчанням позивача, аби лише позивач після досягнення дітьми повноліття не прострочив земської давності.

[4] 3. Старший брат, маючи в опіці маєток своїх братів

у той час, коли вони будуть на службі, їхніх часток

не може за їхньої відсутності втратити по суду

Також постановляємо, що якби повнолітні брати володіли маєтком непо­дільно і одного з братів залишили б у маєтку, а той брат, якого залишили старшим над маєтком, будучи притягнутим до суду яким-небудь позивачем, програє спільну свою і братів справу, то інші його рідні брати не будуть по­тім мати права заперечувати в суді те судове рішення, посилаючись на свою відсутність, і що через свого брата втратили, про те повинні довіку мовчати.

Але якби один із братів досяг повноліття, а маєтки його і його непов­нолітніх братів перейшли з-під опіки опікуна до його рук і якби хто при­тягнув його до суду у справі про майно або про землю, то цей повнолітній брат має відповідати перед судом, не чекаючи повноліття своїх братів. А якщо він щось отримає по суду, то має по досягненні повноліття братів розділити з ними порівну. Якщо ж він по суду щось втратить, то не пови­нен своїм братам це відшкодовувати, і брати його, досягши повноліття, не повинні пред'являти позову до нього і до того, хто виграв справу за рішен­ням суду.