Про вольності шляхти і про розширення Великого князівства Литовського

1. Господарь зобов'язується державу його милості Велике князівство і панів радних ні в чому не принижувати.

2. Господарь зобов'язується розширити Велике князівство Литовське і що незаконно відібрано, повернути державі.

3. Чужинцям не можуть бути жалувані держання і звання.

4. Старі посади мають бути збережені.

5. Держання не повинні відбиратися за заочним обвинуваченням.

6. Господарь зобов'язується зберігати усі колишні постанови, а нові ухвалювати з панами радними.

7. Його милість господарь зобов'язується зберегти в цілості вольності княжат, панят, шляхтичів і міщан.

8. Господарь дозволяє всім вільно виїжджати із землі господарської для навчання лицарської справи у всякі землі, крім земель неприятельських.

9. Після смерті батьків, діти: сини і дочки, не можуть бути позбавлені спадкових володінь.

10. Простих людей господарь не повинен підносити над шляхтичами.

11. Про доказ шляхетності.

12. Якби хто кого образив, назвав його незаконнонародженим.

13. Якщо хто зганьбив би кого, заперечуючи шляхетство, а потім від­рікся від своїх слів.

14. Про побої, що завдані шляхтичу, і про того, хто бив.

15. Якби шляхтич вислужив у пана чи князя маєток і хотів із цим має­тком піти.

16. Як має бути покарано того, хто ставиться без поваги до листів на­ших воєвод, старост і державців.

17. Таємні корчми повинні воєводами відбиратися.

Розділ ЧЕТВЕРТИЙ

Про спадкування жінками і про видання дівчат заміж. Про удову, яка сидіть на удовиному стольці

1. Про удову, що залишилася на удовиному стольці, має від чоловіка вено і дорослих дітей.

2. Про пустих удов, які не мають дітей.

3. Якби яка жінка була заміжня і мала дітей, а записаного чоловіком вена не мала.

4. Про мачуху, яка має дітей від двох чоловіків.

5. Якби дружина не мала дітей, то вона повинна залишатися на удови­ному стольці на третій частці довічно.

6. Дружина з малими дітьми після смерті чоловіка має залишатися на удовиному стольці до повноліття дітей. Якщо ж буде погано управляти маєтком, то родичі мають стати на заваді цьому через суд.

7. Про видання дівчат заміж, як за життя батька, так і після його смерті.

8. Перш ніж батько видасть свою доньку заміж, він має поставити вимогу перед зятем забезпечити вено.

9. Про дівчат, які будуть видані заміж до чужої землі.

10. Про дівчат, які без згоди батька і матері свавільно вийдуть заміж.

11. Про дівчат, які після смерті батька і матері, не досягши ще повно­ліття, вийдуть заміж без згоди дядьків по батьківській лінії або братів.

12. Про успадкування маєтків, які переходять по батьківській і мате­ринській лінії.

13. Як має бути покарано того, хто вдарив батька або матір.

14. Якби хто мав дітей від двох або трьох дружин.

15. Княгинь, пані вдов і дівиць не мають ні за кого силою видавати, а тільки за їхньою згодою.

Розділ п'ятий Про опікунів

1. Опікун має право вимагати через суд відшкодування дітям кривди, але не має права витрачати на це їхнє майно.

2. Якби хто притягнув до суду неповнолітніх дітей, то вони до повно­ліття не зобов'язані бути відповідачами, а суд повинен відкласти розгляд справи до їхнього повноліття.

3. Старший брат, маючи в опіці маєток своїх братів у той час, коли вони будуть на службі, їхніх часток не може за їхньої відсутності втратити по суду.

4. Опікун не має права продати або розтринькати спадковий маєток дітей.

5. Неповнолітні діти відповідають перед судом тільки у чотирьох випад­ках: про викуп маєтку, про поручництво, дане батьком, про родове володін­ня, з приводу якого батько за життя вів судову справу, але не закінчив її.

6. Старший син, або первородний, у опіці якого знаходиться спільний маєток його братів, не повинен нічого витрачати.

7. Якщо опікуну доручають опікунство, як він повинен виконувати свій обов'язок.

8. Маючи у опіці чужий маєток, не повинен з нього за свою вину платити.

9. Якщо душоприкажчик та опікуни, почавши виконувати заповіт, і не закінчивши цього, помруть, то цю справу може бути доручено іншому опікунові.

10. Якби у кого за будь-який злочин маєток відібрано, а перед тим було дано оправу дружині його.

11. Якби брат записав кому маєток, обминаючи інших братів.

12. Ніхто нікому не повинен записувати у спадок те, чим сам не володіє.

13. Якби хто-небудь за правом споріднення пред'явив у суді претензії на маєток, який знаходиться у чиємусь володінні за законним записом.

14. Хто має і хто не має права складати заповіт на своє рухоме майно.

15. Про те, як повинні складатися заповіти на рухоме майно.

16. Про свідків, які мають бути присутні при складанні заповітів.

Розділ ШОСТИЙ

Про суддів, аби правом писаним судили, а якби інакше судив, як має покараний бути

1. Під час розгляду справи у суді ніхто не повинен апелювати до гос­подаря, але обидві сторони зобов'язані довести справу в суді до кінця.

2. Кожен воєвода, старости і державці наші у своєму повіті мають ви­брати і привести до присяги двох земян, які мають судити разом із їхніми врядниками.

3. Як мають повістками господаря, панів воєвод, старост та інших врядників викликати до суду за кривду.

4. Для розгляду кривд у суді панам з'їжджатися через два тижні після початку посту.

5. Про кривди, які терплять пани і земяни від інших панів і пані вдов, намісників і підданих їх, коли вони не отримують правосуддя.

6. Про те, що децькі не повинні посилатися за князівськими і пан­ськими людьми, до того як пану цих людей буде пред'явлена вимога, щоб він справедливість вчинив.

7. Про виплату судових зборів.

8. Про заміну у судовому процесі однієї особи іншою.

9. Про прокураторів.

10. Про заборону сторонам від'їжджати з суду.

11. Про строки виплати грошей.

12. Якби хто покликав до суду іншого, а сам на суд зі своїми доказами не з'явився.

13. Якби хто порушив справу у суді, а сам не з'явився без поважної причини.

14. У позовній заяві мусить викласти суть скарги.

15. Якби хто кого безпідставно або незважаючи на судове рішення притяг до відповідальності.

16. Якби хто не з'явився до суду після дворазового виклику, то в третій раз його має доставити децький.

17. Якби хто кого у суді штовхнув або вдарив.

18. Як має бути покарано того, хто під час судового розгляду образив би суддю або сторону, або суддю, який вдарив або образив кого-небудь у суді.

19. Міщани всіх міст мусять відповідати перед судом за поранення і вбивство селян.

20. Про судові збори суддям, які будуть судити за відсутністю воєвод із їхніми намісниками.

21. Ніхто не повинен брати судових зборів більше, ніж установлено.

22. Якби хто після суду і присяги добивався того ж, що раніше втратив по суду.

23. Якби хто представив свідків, а вони показали проти нього.

24. Якби хто з іншим володів не поділеним спільним маєтком. [26] *. Державці, які нещодавно стали державцями, а до того тіунами

були, не повинні судити шляхтичів, бо їх судять тільки воєводи, маршалки

і старости.

[27]. Про розміри децькування, яке слід платити дворянам нашим панів

воєвод, маршалків, старост, державців та їхніх намісників.

Розділ СЬОМИЙ

Про земські насильства, про побої і про головщини шляхетські

1. Хто б навмисне напав на чий дім із метою вбивства.

2. Про докази насильства, чим воно має бути підтверджене і як воно має бути оскаржене.

3. Якби насильник убив кого-небудь, утік із держави, як мають стяга­тися платежі з його маєтку.

4. Якби хто убив насильника і його співучасників у своєму домі або під час нападу.

5. Якби хто напав на чий маєток і його підданих, а той, захищаючи своє, його вбив.

6. Про зґвалтування жінок і дівчат.

7. Якби хто кому загрожував або похвалявся, а після цього скоїлося би вбивство, або згоріло подвір'я.

8. Якби декілька осіб було притягнуто до суду за вбивство одного шляхтича.

9. Якби хто поранив шляхтича в руку або ногу або вибив око.

10. Якби хто, отримавши поранення, їздив по бенкетах, або по корчмах, а потім помер.

11. Як рідні брати мають стягати головщину, якщо вбито їхнього батька.

12. Якщо хто з родичів захоче по праву споріднення стягувати головщину.

13. Хто з рідних братів і сестер має право стягати головщину за вбитого батька або брата.

14. Якби хто убив свого батька або матір.

15. Якби хто убив брата або сестру.

16. Якби хто на дорозі влаштував кому засідку і того було б поранено.

17. Якщо хто притягне іншого до судової відповідальності за насиль­ство, як мусить напад доводити.

18. Якби кому у чиїмось домі було спричинено шкоди або він зазнав насильства в дорозі з відома хазяїна дому.

19. Якби хто наслав на чиє село своїх людей або напав на нього особис­то, побив, поранив і пограбував.

20. За рядовий напад на сусідів дванадцять рублів грошей.

21. Якби шляхтич на дорозі скоїв розбійний напад на шляхтича.

22. Про сварки.

23. Про сварку у вечірній час.

24. Якби хтось ненавмисне поранив кого і його було притягнуто до суду.

25. Якби який слуга, захищаючи свого пана, кого поранив або вбив.

26. Якщо чий-небудь слуга вчинить напад на дім або вбивство і втече.

27. Якби хто вчинив напад на іншого або вкрав що, або чия людина перейшла до іншого, а потерпілий буде мовчати протягом десяти років.

28. Постанова про розміри головщини шляхтича і штрафу на користь господаря за таке вбивство.

29. Якщо якого злодія буде присуджено до смертної кари за який злочин, але він уникне цієї кари, то йому немає місця між добрими людьми.

30. Якби хто переховував у себе вдома злочинців, розбійників, злодіїв і вигнанців.