20. Поняття та форми правосуддя. Його відмінність від інших форм державної діяльності.

Правосуддя – це державна діяльність, яку проводить суд шляхом розгляду й вирішення у судових засіданнях у особливій, установленій законом процесуальній формі, цивільних, кримінальних, господарських і адміністративних справ.

Виділяють такі форми правосуддя: цивільне, господарське, адміністративне, кримінальне.

22. Поняття принципів правосуддя, їх система та значення.

Принципи – це основні засади, які закріплені в законі і виражають суть судового процесу.

• Здійснення правосуддя виключно судом (Лише суд має право здійснювати правосуддя і ніхто інший не може взяти на себе виконання цих функцій)

• Незалежність суддів і підкорення їх лише закону (Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом)

• Одноособовий і колегіальний розгляд справи (За загальним правилом всі справи у суді першої інстанції розглядаються суддею одноособово. Однак справи про злочини, за які може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше 10 років, розглядаються колегією у складі трьох суддів, якщо підсудний заявив про це клопотання; справи про злочини, за які може бути призначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, розглядаються судому складі двох суддів і трьох народних засідателів. Розгляд справ у апеляційному і касаційному порядку здійснюється відповідно апеляційними і касаційними судами у складі трьох суддів)

• Принцип законності (всі учасники процесу діють у межах закону, будь-які відступи від норми закону забороняються. Додержання законів – гарантія правосуддя. В судочинстві цей принцип полягає: а) у забезпеченні виконання законів нашими правоохоронними органами, в нагляді за юридичними і фізичними особами; б) в точному і неухильному дотриманні законів самими слідчими прокурорами і суддями.)

• Рівність всіх ' учасників перед законом та судом (обвинувачений, підсудний, потерпілий, захисник, інші учасники процесу користуються рівними правами щодо: 1) подання доказів; 2) участі в досліджені доказів; 3) заявлення клопотань.)

• Забезпечення доведеності вини (забезпечені прав і законних інтересів всіх учасників процесу: обвинуваченого, підсудного, потерпілого, захисника та інших. Ці особи наділені правами, реалізація яких дозволяє їм особисто захищати свої інтереси. Потерпілий, позивач, відповідач вправі скористатися допомогою представника. Закон покладає на суддю, прокурора, слідчого обов'язок роз'яснити ці права і забезпечити їх здійснення. Всебічність – висунення всіх версій як проти, так і на користь обвинуваченого. Повнота – це правильне визначення предмета доказування і повне з'ясування обставин справи. Об'єктивність – неупередженість судді, прокурора, слідчого, їх безсторонність. За наявності обставин, які викликають сумнів в об'єктивності судді, прокурора, слідчого, вони підлягають відводу.)

• Принцип змагальності (функції обвинувачення і захисту відокремленні від функції вирішення справи, а обвинувачу і захиснику надані рівні можливості для відстоювання своїх позицій.)

• Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором (Прокурор бере активну участь у дослідженні доказів, першим робить заяви, вносить клопотання, допитує свідків, підсудного, потерпілого, відкриває судові дебати, подає суду свої міркування з приводу застосування кримінального кодексу і міри покарання.)

• Забезпечення обвинуваченому права на захист (Цей принцип включає три складові частини: 1) особистий захист; 2) професійний захист; 3) офіційний захист. Особистий заключається в тому, що закон наділяє обвинуваченого сукупністю прав, які дозволяють йому особисто захищати і відстоювати свої інтереси, спростовувати обвинувачення. Професійний – заключається у наданні обвинуваченому права скористатися послугами професійного захисника. Особи, яким захисник передбачений надавати їх безкоштовно – малолітні, особи які мають психічні вади, особи які мають фізичні вади, особи, які не володіють мовою судочинства, неосудні, коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення. У суді апеляційної інстанції участь захисника у згаданих випадках є обов'язковою, якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища засудженого чи виправданого. Офіційний – заключається в тому, що правоохоронні органи зобов'язані роз'яснити ці права обвинуваченому і забезпечити їх здійснення.)

• Гласність судового процесу (Розгляд справ у всіх судах відкритий за деяким винятком. Кожна особа, якій виповнилось 16 років, може прийти на судове засідання, хід засідання може висвітлюватися у ЗМІ.)

• Забезпечення апеляційного і касаційного оскарження (учасники судового процесу мають право оскаржити рішення суду у вищі інстанції)

• Презумпція невинуватості (Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.)

• Виборність і призначуваність суддів (Перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України, всі інші судді призначаються Верховною Радою України безстроково в порядку, встановленому законом.)

• Принцип державної мови судочинства (Судочинство провадиться українською мовою або мовою більшості населення даної місцевості. Особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право робити заяви, давати показання, заявляти клопотання, знайомитися з усіма матеріалами справи, виступати в суді рідною мовою і користуватися послугами перекладача. Обвинувальний висновок і вирок мають бути обов'язково вручені обвинуваченому, який не володіє мовою судочинства, в перекладі на його рідну мову або іншу мову, якою він володіє.)

• Принцип недоторканності особи (Кожна особа має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований, триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду. У разі нагальної необхідності запобігти злочину можливе затримання і без рішення суду, але лише на 72 години. Кожен затриманий має право оскаржити рішення про затримання. Кожному гарантується недоторканність житла, не допускається проникнення у житло без вмотивованого рішення суду. Але у виняткових випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей і майна, проникнення у житло можливе і без рішення суду. Кожному гарантується таємниця листування, винятки можуть бути встановлені лише судом.)

• Принцип публічності (Цей принцип діє на кожній стадії процесу і проявляється у наступному:на першій стадії – у перевірці приводів і підстав порушення справи, і при винесенні постанови про порушення справи;на другій – у вжитті заходів щодо збирання доказів і з’ясування всіх обставин справи; на третій – у перевірці наявності достатніх доказів; на четвертій – у дослідженні всіх доказів і винесенні законного рішення; на п'ятій, сьомій і восьмій – у перевірці законності і обґрунтованості прийнятого рішення; на шостій – у вжитті заходів до виконання вироку.)

• Принцип вільної оцінки доказів (суддя, слідчий, прокурор оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням і ніякі докази для них не мають наперед установленої сили. Оцінка доказів контрольована: 1) нормами КПК; 2) апеляційними і касаційними інстанціями.)

• Принцип установлення об'єктивної істини (Істина – це повна і точна відповідність об'єктивної дійсності висновкам судді, слідчого, прокурора в конкретній справі. Принцип встановлення об'єктивної істини – це вимога закону, яка зобов'язує суддю, слідчого, прокурора дослідити обставини справи, встановити всі факти для правильного вирішення справи.)

• Принцип безпосередності, усності, безперервності судового розгляду. (Суд першої інстанції повинен безпосередньо дослідити докази у справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи.)