41. Характеристика Закону України «Про ксу» від 16.10.96р.

Цей закон був підписаний 16.10.96 Л.Кучмою. Дата набрання законної сили: 22.10.96. Закон складається з 4 розділів, 100 статей.

Даний закон визначає повноваження КСУ, його завдання, порядок формування та гарантії діяльності.

Згідно з цим законом: КСУ є юридичною особою і фінансується за рахунок коштів з Державного бюджету України.

Влада КСУ включає в себе прийняття рішень та надання висновків у випадках, що стосуються:

• конституційності законів та інших правових актів ВРУ, ПУ, КМУ та ВР АРК;

• відповідність поточних міжнародних договорів України або тих міжнародних угод введені у ВРУ з КУ;

• дотримання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення ПУ з поста у порядку імпічменту;

• офіційне тлумачення КУ та ЗУ.

Проте, КСУ не розглядає питання, пов'язані із законністю актів органів виконавчої влади, органів державної влади АРК та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, які знаходяться в компетенції судів загальної юрисдикції.

Суддя КСУ може бути українським громадянином, який:

• не молодше 40 років на день призначення;

• має вищу освіту у галузі права;

• має принаймні 10 років трудового стажу в практичній, науковій або педагогічній діяльності за фахом;

• володіє державною мовою;

• проживає в Україні протягом останніх 20 років.

Закон визначає, що судді КСУ є незалежними і користуються імунітетом.

41. Загальні поняття про статус суддів.

Status від лат. «становище». Статус-це законодавчо закріплене правове становище громадян, виборних та юридичних осіб.

Суддя-це обрана або призначувана особа, на яку покладено розгляд і вирішення в суді цивільних і кримінальних справ, а також окремих справ, що випливають з адміністративно-правових відносин.

Отже,статус суддів-це законодавчо закріплене правове становище обраних або призначуваних осіб, на яких покладено розгляд і вирішення в суді цивільних і кримінальних справ, а також окремих справ, що випливають з адміністративно-правових відносин.

Статус суддів в першу чергу закріплений у КУ. Також положення про статус суддів можна знайти в ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» та інших законах України. Статус суддів базується на таких принципах: поєднання виборності і призначуваності, незалежності і недоторканості, незмінюваності тощо.

Суддею є громадянин України, який відповідно до Законодавства України призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

На посаду судді може бути рекомендований громадянин України, не молодший 25 років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як 3 роки, проживає в Україні не менш як 10 років та володіє державною мовою.

Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

68. Суддя - носій судової влади.

Статус суддів — це сукупність прав і обов'язків, закріплених чинним законодавством стосовно порядку обрання суддів, їхніх повноважень, гарантій їхньої діяльності та відповідальності.

Статус суддів закріплено та гарантовано Конституцією України, законами України «Про статус суддів», «Про Конституційний Суд України», «Про судоустрій України».

Суддя та залучені для здійснення правосуддя представники народу є носіями судової влади в Україні, які реально здійснюють правосуддя. Судді є посадовими особами судової влади, яких у конституційному порядку наділено повноваженнями здійснювати правосуддя й виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді і судах загальної юрисдикції (загальних, військових, господарських, адміністративних судах).

Судді в своїй діяльності є незалежними, підкоряються лише закону й нікому не підзвітні. Держава охороняє незалежність суддів і забезпечує це особливим порядком їхнього обрання (призначення), зупинення їхніх повноважень і звільнення з посади; характерною процедурою з присвоєння військових звань суддям військових судів; передбаченою виключно законом процедурою здійснення правосуддя; таємницею прийняття судового рішення й забороною її розголошення; забороною під загрозою відповідальності втручатися в здійснення правосуддя; встановленням відповідальності за неповагу до суду чи судді; правом на відставку; недоторканністю суддів; створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності судів, матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їхнього статусу: особливим порядком фінансування судів; системою органів суддівського самоврядування, на відміну від загальнодержавного процесу управління (ст. 14 Закону України «Про статус суддів»).