12. Роль судової влади в правовій державі.

Існує декілька визначень правової держави:

• Правова держава - це держава, у якій організація й діяльність державної влади в її взаєминах з індивідами і їхніми об'єднаннями заснована на праві і йому відповідає.

• Правова держава — форма організації державної влади, за якої верховенство в усіх сферах життя належить правовому закону. У правовій державі всі - і державні органи, і громадяни однаковою мірою відповідальні перед законом. В ній реалізуються всі права людини; здійснюється розподіл влади на законодавчу, виконавчу, судову.

Необхідність розподілу влади на три гілки, одна з якою є судовою, випливає із самого визначення правової держави. В правовій державі верховенство належить праву, для реального створення такої ситуації потрібно створити умови, за яких неможливо буде узурпувати владу. Такими умовами є розподіл владних повноважень між різними гілками влади. Також слід зазначити, що в правовій державі важливе місце займає забезпечення прав людини, проте неможливо це зробити на 100%. Тому існують суди, які забезпечують відновлення порушених прав людини, а також слідкують за законністю НПА,які видають органи державної влади.

19. Повноваження судової влади.

Повноваження судової влади:

•Конституційний контроль-це діяльність компетентних органів державної влади (в Україні це діяльність КСУ), наділених повноваженнями з перевірки, виявлення, визначення та усунення невідповідності законів, інших нормативно-правових актів Конституції, вирішення спірних питань щодо конституційності норм двох чи більше законів або актів міжнародного права, розв'язання конфліктів з приводу застосування Конституції та законів, спрямована на охорону Конституції, встановленого нею конституційного ладу, прав та свобод людини й громадянина, забезпечення верховенства права і конституційної законності.;

• Здійснення правосуддя-особлива функція державної влади, що здійснюється через розгляд і вирішення в судових засіданнях цивільних справ зі спорів, стосовно прав та інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань та кримінальних справ і застосування встановлених законом карних заходів щодо осіб, винних у вчиненні злочину, або виправдання невинних.;

• Контроль за додержанням законності та обґрунтованості рішень і дій державних органів та посадових осіб

• Формування органів суддівського самоврядування-судді мають право брати участь у суддівському самоврядуванні,яке вирішує питання внутрішньої діяльності судів ;

• Роз’яснення судами загальної юрисдикції актів застосування законодавства-діяльність КСУ щодо пояснення актів законодавства з метою правильного застосування матеріального і процесуального права судами загальної юрисдикції;

• Здійснення роз`яснень з питань судової практики;

• Утворення державної судової адміністрації-створення організації, що здійснює організаційне забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

20. Судова реформа в Україні: її етапи та їх характеристика.

Перший етап: Постановою ВРУ від 28 квітня 1992р. була схвалена Концепція судово-правової реформи. Головною метою судово-правової реформи і формування незалежної судової системи, створення нового законодавства, вдосконалення форм судочинства. Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання: - шляхом ефективного розмежування повноважень гарантувати самостійність і незалежність судових органів від впливу законодавчої і виконавчої влади; - реалізувати демократичні ідеї правосуддя, вироблені світовою практикою і наукою; - створити систему законодавства про судоустрій, яке б забезпечило незалежність судової влади; - поступово здійснити спеціалізацію судів; - максимально наблизити суди до населення; - чітко визначити компетенцію різних ланок судової системи; - гарантувати право громадянина на розгляд його справи компетентним, незалежним і неупередженим судом. Судово-правова реформа була запланована у три етапи. На пропонувалося, внести зміни до Закону “ Про судоустрій України”, Кримінально-процесуального та Цивільно - процесуального кодексів України, прийняти закони про КСУ, адвокатуру, про судоустрій і статус суддів, про нотаріат України, про акти громадянського стану, про судову експертизу, провести інтенсивну роботу по підготовці процесуальних кодексів України. Не виконано такі завдання реформи: не розроблені нормативні акти з питань оптимального навантаження суддів слідчих та інших працівників правоохоронних органів, їх матеріально-технічне забезпечення і розміщення тощо.На другому етапі передбачалось: запровадити організаційні структури зі спеціалізації здійснення правосуддя в Україні, створити адміністративні суди, суди, які розглядають сімейні справи, завершити створення Інституту законодавства і правової реформи.Третій етап передбачав вивчення і узагальнення ефективності судово-правової реформи, внесення змін до чинного законодавства з питань удосконалення діяльності судової влади, органів досудового слідства, прокуратури, юстиції, адвокатури, проведення подальшої роботи по спеціалізації судів, реалізацію наукових програм з удосконалення судово-правової реформи. Частково пройдено і цей етап, оскільки прийнято новий Закон “ Про судоустрій і статус суддів України“,внесено істотні зміни до Закону «про прокуратуру», чітко визначено повноваження Міністерства юстиції України та ін.