- •1.1 Інвестиційний процес і управління інвестиційною діяльністю.
- •1.3 Джерела фінансування інвестицій на підприємстві.
- •2.1 Загальна характеристика підприємства
- •Аналіз інвестиційної діяльності
- •3.1 Обгрунтування інвестиційного підприємства
- •3.2. Оцінка ефективності інвестиційного проекту
- •1.1 Інвестиційний процес і управління інвестиційною діяльністю.
- •1.1.2. Принципи ефективного управління інвестиційною діяльністю підприємства
- •1.1.3 Цілі і задачі управління інвестиційною діяльністю підприємства
- •1.1.4 Функції і механізм управління інвестиціями
- •1.1.5. Класифікації підприємств як об’єктів інвестиційного управління
- •1.1.6. Інвестиційні проекти
- •1.1.7. Система державного регулювання інвестиційних процесів
- •1.2 Сутність інвестицій . Квалісифікація інвестицій.
- •1.2. 1 Сутність інвестицій, їх склад
- •1.2.2 Класифікація інвестицій
- •1.3 Джерела фінансування інвестицій на підприємстві.
- •1.3.1. Особливості інвестиційних ресурсів та їх формування
- •1.3.2. Основні джерела фінансування інвестицій
- •2.1 Загальна характеристика підприємства
- •Аналіз інвестиційної діяльності
- •2.2.1. Особливості реального інвестування
- •2.2.2 Формування політики управління реальними інвестиціями
- •2.2.3. Методика економічного аналізу ефективності інвестиційних проектів
- •2.2.4. Концепція вартості грошей у часі
- •2.2.5 Аналіз інвестиційних проектів методом чистої теперішньої вартості (npv)
- •2.2.6. Аналіз інвестиційних проектів методом внутрішньої норми прибутковості (irr)
- •2.2.7 Розрахунок періоду окупності інвестицій (pp)
- •3.1 Обгрунтування інвестиційного підприємства
- •3.1. 1 Сутність інвестиційної стратегії підприємства
- •3.1.2. Принципи і послідовність розробки інвестиційної стратегії підприємства
- •3.1.3. Обґрунтування стратегічних напрямків і форм інвестиційної діяльності
- •3.2 Оцінка ефективності інвестиційного проекту
- •3.2.1. Оцінка результативності розробленої інвестиційної стратегії
- •3.2.2. Імітаційна модель інвестиційної стратегії
3.2.2. Імітаційна модель інвестиційної стратегії
Імітаційна модель інвестиційної стратегії може базуватися на незаповненому динамічному ринку, що фірма — технологічний лідер або не може зайняти цілком. Характерними рисами такий стратегії є зосередження зусиль і фінансів фірми переважно на виробничих капітальних вкладеннях (матеріальної частини інвестиційного циклу), швидкому їхньому освоєнні, ефективному маркетингу.
При цьому зникає інноваційний ризик, зводиться до мінімуму технологічний ризик, знижуються комерційний і фінансовий ризики. Цим обумовлена широта поширення імітаційної моделі інвестицій у світовій практиці.
Ефективне використання саме цієї стратегії було однією з основних умов виникнення так називаного „японського економічного чуда” у 60—70-і рр. Для японських фірм у той період були характерні активна адаптація чужих досягнень, лідерство на стадії освоєння й експансія у вузьких сегментах, яки швидко ростуть ринків шляхом цінової конкуренції, забезпечуваною економією на масштабах. Технологічний рівень, що сформувався в ці десятиліття, японської промисловості став основою того, що в 1980-і рр. Японія стала не тільки світовим технологічним лідером, але й інноваційним лідером у багатьох високотехнологічних галузях, зокрема, займаючи перше місце у світі по кількості патентів в автомобілебудуванні Протилежний приклад використання імітаційної стратегії — вітчизняна промисловість у 60—80-і рр. Спізніле (з відставанням у 10—15 і більш років) упровадження запозичених інновацій, повільне здійснення капітальних вкладень приводили не тільки до прогресуючого відставанню від технологічних лідерів, але і до зниження поточної ефективності виробництва. Зокрема, у чорній металургії СРСР абсолютна ефективність капітальних вкладень із середини 1960-х по 1980-і рр. знизилася майже втроє (з 0,160 до 0,056), а терміни їхньої окупності відповідно підвищилися з 6,3 до 18 років. Крапкові закупівлі закордонних чи технологій об'єктів у цих умовах лише сповільнювали наростаюче технологічне відставання, не стаючи базою для інноваційного ривка.
Література :
1. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. Навчальний посібник. — К.: Лібра., 1998.
2. Вініченко І.І. Формування системи управління інвестиційною діяльністю підприємства.// Інвестиції: практика та досвід. — 2007.— № 4.— С. 9—13.
3. Греськів Т.С. Особливості інвестування економіки.// Інвестиції: практика та досвід. — 2008.—№ 5.— С. 8—12.