4.Правовідносини

Правовідносини - це врегульоване нормами права суспільні відносини, учасники якого мають взаємні права й обов'язками, гарантованими державою.

Основні ознаки правовідносин:

 Правовідносини являють собою вид соціального зв'язку (юридичний зв'язок) суб'єктів соціального спілкування;

 Правовідносини виникають на основі норм права, тобто правовідносини - це не всяке фактичне відношення, а тільки те яке врегульовано нормами права;

 Суб'єкти правовідносин мають взаємозалежними (взаємними) юридичні права й обов'язки;

 Правовідносини є двостороннім юридичним зв'язком, тобто здійснюється через взаємні юридичні права й обов'язки;

 Правовідносини існують остільки, оскільки учасники є носіями відповідних прав і обов'язків;

 Правовідносини є вольовим юридичним зв'язком, тобто є результатом волевиявлення обох сторін правовідносини, або однієї з його сторін;

 Правовідносини - індивідуалізований юридичний зв'язок, оскільки індивідуальні його суб'єкти, об'єкт.

 Правовідносини гарантуються державою: у випадках передбачених законом або договором, виконання невиконаних або неналежне виконаних обов'язків, захист, відновлення порушених прав суб'єктів правовідносини забезпечуються примусовими заходами.

Види правовідносин

Наприклад, розрізняють:

 По галузевій ознаці - конституційні, цивільні, адміністративні й т.д.;

 За рівнем правового регулювання - матеріальні (цивільні, карні), процесуальні (цивільно-процесуальні, карно-процесуальні);

 По характері юридичного обов'язку - активні (відбуваються певні дії на користь управомоченного), пасивні (не відбуваються певні дії на користь управомоченного);

 По кількісному складі учасників - прості (виникають між двома суб'єктами), складні (виникають між трьома й більше суб'єктами);

 По тривалості дії - короткочасні, довгострокові (триваючі);

 По ступені визначеності сторін - відносні (поіменно визначені всі управомоченные й зобов'язані суб'єкти правовідносин), абсолютні (конкретно визначений управомоченный суб'єкт, абсолютно всі інші особи - особи правообязанные, тобто зобов'язані втримуватися від порушення інтересів управомоченного суб'єкта).

 По характері розподілу прав і обов'язків - однобічні (одна сторона правовідносин мають тільки права, інша - тільки обов'язку), двосторонні (обидві сторони мають як права, так і обов'язку).

5.Поняття, склад і види правопорушень

Правопорушення - це винне, протиправне, суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатного суб’єкта, що завдає шкоду суспільству, державі, особі і тягне юридичну відповідальність.

Ознаки правопорушення: суспільна небезпека; протиправність; винність; караність діяння. Вказані ознаки правопорушення утворюють склад правопорушення.

Склад правопорушення - це сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують протиправну поведінку (правопорушення), що є підставою для застосування юридичної відповідальності.

Елементами складу правопорушення є:

Суб’єкт правопорушення - це осудна фізична (в деяких випадках юридична) особа, що володіє деліктоздатністю і є винною у скоєнні правопорушення: кримінальна відповідальність - з 16 років (за особливо тяжкі злочини - з 14 років); цивільно-правова - з 14 років.

Об’єкт правопорушення - це суспільні відносини, що охороняються нормами права і на які посягає конкретне правопорушення (власність, життя, здоров’я, громадський порядок тощо).

Об’єктивна сторона правопорушення - це зовнішній вираз суспільно небезпечного діяння, сукупність ознак, що характеризують конкретне правопорушення, суспільно небезпечне діяння (дію чи бездіяльність).

Суб’єктивна сторона правопорушення – це особисте психологічне ставлення суб’єкта до скоєного ним суспільно небезпечного діяння.

Елементами суб’єктивної сторони є: вина, мотив, мета.

Залежно від ступеня суспільної небезпеки правопорушення поділяються на: злочини – суспільно небезпечні діяння; проступки, які характеризуються меншим ступенем суспільної небезпеки. За сферами суспільних відносин можна виокремити: конституційні; цивільні; трудові; дисциплінарні; адміністративні проступки.

Поняття, ознаки та види юридичної відповідальності

Поведінка людей у суспільстві реалізується в рамках певних правил, за порушення, невиконання чи неналежне виконання яких настає соціальна відповідальність (громадський осуд). Одним із різновидів соціальної відповідальності є юридична. Вона застосовується лише до тих осіб, які скоїли правопорушення, тобто порушили встановлені нормами права правила поведінки.

Юридична відповідальність – це передбачений правовими нормами обов’язок (міра покарання) суб’єкта, винного у скоєні правопорушення, нести несприятливі наслідки.

Учасниками правовідносин, що виникають, змінюються чи припиняються в зв’язку з юридичною відповідальністю, є, з одного боку, держава в особі правоохоронних органів, організацій, третейські та міжнародні суди тощо, а з іншого – суб’єкт, винний у скоєнні правопорушення.

Юридична відповідальність відображає реакцію суспільства, держави на скоєне правопорушення. Її сутність – це негативна правова оцінка поведінки правопорушника, що характеризується застосуванням до нього таких заходів: особистісного характеру (наприклад, позбавлення волі, виправні роботи тощо); майнового характеру (наприклад, конфіскація, оплатне вилучення майна, штраф та ін.); організаційного характеру (наприклад, догана, звільнення з роботи тощо).

До основних ознак, що характеризують юридичну відповідальність, необхідно віднести: настає лише за скоєне правопорушення (дію або бездіяльність); основною підставою застосування юридичної відповідальності є склад правопорушення (суб’єкт, об’єкт, суб’єктивна та об’єктивна сторона); встановлюється державою в нормах права (до правопорушників застосовуються санкції відповідних норм); здійснюється компетентними державними органами, уповноваженими особами та іншими суб’єктами, що мають таке право (суду, прокуратури, міліції та ін.) відповідно до встановленої процедури (процесуальних норм); виражається в негативних юридичних наслідках особистісного (позбавлення волі), організаційного (звільнення з роботи) та майнового (штраф) характеру; є видом державного впливу (примусу) і реалізується у вигляді покарання або інших відновлюючих заходів.

У юридичній науці існують різні класифікації видів юридичної відповідальності, наприклад, залежно від характеру санкцій (позбавлення волі, штраф); за галузевою ознакою: кримінальна; адміністративна; конституційна; цивільно-правова; дисциплінарна; матеріальна та ін.

Кримінальна відповідальність – це різновид юридичної відповідальності, що полягає у застосуванні до винних, осудних, фізичних осіб, що скоїли злочин, кримінального покарання (позбавлення волі, довічне ув’язнення, арешт та ін.).

Адміністративна відповідальність – це різновид юридичної відповідальності, що полягає у застосуванні до винних фізичних (юридичних) осіб, що скоїли проступки адміністративних стягнень (попередження, штраф, виправні роботи, конфіскація, адміністративний арешт та ін.).

Цивільна відповідальність – це різновид юридичної відповідальності, що передбачена законом за порушення майнових та особистих немайнових прав і свобод фізичних і юридичних осіб (неустойка, пеня, штраф та ін.).

Дисциплінарна відповідальність – це різновид юридичної відповідальності, що настає за скоєння дисциплінарних проступків і полягає у накладенні дисциплінарних стягнень за порушення трудової, службової, військової дисципліни (догана, звільнення з роботи, зі служби).

Матеріальна відповідальність – це різновид юридичної відповідальності працівників, що настає за порушення трудових відносин у вигляді заподіяної шкоди підприємству, установі, організації і полягає в обов’язку повністю або частково відшкодувати матеріальні збитки.

Конституційно-правова відповідальність – це різновид юридичної відповідальності, що застосовується до відповідних суб’єктів за порушення конституційно-правових норм (позбавлення народного депутата статусу недоторканності, оголошення імпічменту Президента).

Мета, функції та принципи юридичної відповідальності

Метою юридичної відповідальності є, з одного боку, захист прав і свобод людини і громадянина, забезпечення законності та правопорядку в державі, а з іншого – виховання правопорушників у дусі поваги до Закону, до прав як найважливіших цінностей в державі та суспільстві, а також профілактика правопорушень.

Мета юридичної відповідальності конкретизується в її функціях, серед яких, в першу чергу, можна виділити такі: штрафна (каральна) функція – полягає в покаранні винного, застосуванні до нього негативних юридичних наслідків особистого, організаційного або майнового характеру; правовідновлююча функція – має на меті відновлення порушеного права, компенсацію моральної та матеріальної шкоди; виховна функція – полягає у вихованні всього суспільства у дусі поваги до права, перевиховання правопорушників, формування їх правової свідомості та правової культури, прагнення до правомірної поведінки.

Фундаментальними засадами (принципами) юридичної відповідальності є: принцип законності; принцип невідворотності і своєчасності відповідальності; принципи гуманізму та справедливості; принцип індивідуалізації та персолізації.

Підстави притягнення та звільнення від юридичної відповідальності

Підставами притягнення до юридичної відповідальності є наявність юридичних і фактичних обставин, серед яких необхідно виділити такі: наявність правової норми, що передбачає правопорушення; юридичний факт вчинення правопорушення; склад правопорушення (суб’єкт, об’єкт, суб’єктивна та об’єктивна сторона); правосуб’єктність особи; відсутність обставин, що виключають застосування юридичної відповідальності; наявність правозастосовного акта, що набрав чинності (вирок суду).

Підставами звільнення від юридичної відповідальності за наявності ознак правопорушення є: необхідна оборона; крайня необхідність; неосудність особи; відсутність суспільної небезпеки; у зв’язку з передачею на поруки (ст.47 Кримінального кодексу України); у зв’язку з примиренням винного з потерпілим і відшкодуванням збитків винною особою, що вперше здійснила злочин невеликої тяжкості (ст.46 КК України); у зв’язку з виконанням наказу, оперативним ризиком тощо.