Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тацій, Рогожин, Гончаренко - Історія держави і...doc
Скачиваний:
10
Добавлен:
15.08.2019
Размер:
4.51 Mб
Скачать

4. Будівництво радянських іїройншс сил

§ 4. Будівництво радянських збройних сил

а /ЯР" ктивнУ Діяльність щодо створення та зміцнення збройних 1Ґ сил органи радянської влади розгорнули в 1917—1920 рр. ■•./іЖ?В Україні у другій половині грудня 1917 р. налічувалося " 40 тис. червоногвардійців, у січні — понад 50 тис. і в люто­му 1918 р. — не менше 120 тис. Проте і такого зростання Червоної гвардії було недостатньо, щоб вона змогла вико­нати воєнні завдання, які стояли перед пролетарською диктатурою. Більшовикам була потрібна регулярна армія.

25 грудня 1917 р. Народний Секретаріат доручив військово-революційному комітету при ЦВК Рад України розпочати організа­цію Червоної гвардії для операцій у загальноукраїнському масшта­бі. Реорганізація Червоної гвардії в Червону армію найшвидше від­бувалася в Донбасі.

31 грудня 1917 р. народне секретарство з військових справ оприлюднило звернення до трудящих із закликом записуватися до полків Червоного козацтва, 20 січня 1918 р. Народний Секретаріат прийняв декрет про утворення Червоного козацтва, який відтворю­вав основні принципи декрету Леніна про організацію Червоної ар­мії: класовий характер армії; необхідність рекомендацій револю­ційних організацій, більшовицьке керівництво в армії.

Проте назва «Червоне козацтво» за усіма частинами, які фор­мувалися на підставі зазначеного декрету, не закріпилася. Так, полк, сформований 28 грудня в Харкові як перший полк Червоного козацтва, 1 березня 1918 р. за рішенням зборів полку було пе­рейменовано в «Перший робітничо-селянський полк Червоної ар­мії». Згодом, у розпалі громадянської війни та воєнної інтервенції, на базі цього полку було сформовано бригаду, а потім і корпус Чер­воного козацтва, яким командував В. Примаков.

Поряд із залученням до Червоної армії добровольців нерідко мало місце й формування червоноармійських з'єднань на недобро-вільних засадах, насамперед це стосувалося солдатів старої армії, оскільки лише у такий спосіб можна було негайно одержати добре навчені підрозділи, що мало певне значення для боротьби за владу. Посилаючись на наказ верховного головнокомандувача М. Крилгн-ка, ЦВК Рад солдатських, матроських, робітничих та селянських депутатів Румунського фронту, Чорноморського флоту та Одесько­го військового округу 10 січня 1918 р. наказав припинити розфор­мування військових частин та розпочати створення на іх базі час-

тин Червоної армії. На фронті інколи до складу Червоної армії включали військові підрозділи майже в повному складі.

VII з'їзд РКП(б) у резолюції «Про війну і мир» найважли­вішим завданням партії та радянської влади проголосив здійснення найенергійніших та найрішучіших заходів щодо підготовки до «со­ціалістичної війни». Ленін писав: «Нам потрібна тепер армія в три мільйони осіб. Ми можемо її мати. 1 ми матимемо її».

Окупація України австро-німецькими військами не зупинила повністю роботу з формування української Червоної армії — вона лише здійснювалася у своєрідних і надзвичайно складних умовах У вересні 1918 р., коли в Україні ще панували окупанти, ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У прийняли рішення про створення регулярної Україн­ської радянської армії. Виконуючи постанову ЦК КП(б)У, Цент­ральний військово-революційний комітет України видав 22 вересня наказ про формування в нейтральній смузі із загонів українських повстанців двох регулярних дивізій, які мали стати ядром майбут­ньої Червоної армії радянської України. У формуванні цих дивізій та окремих загонів активну участь брали В. Боженко, М. Крапи-в'янський, І. Локотош, В. Примаков, М. Щорс та інші організатори військового будівництва.

Українська Червона армія діяла у тісному зв'язку з Червоною армією РСФРР. Після анулювання Брестського договору Раднар-ком РСФРР 17 листопада 1918 р. дав вказівку про організацію Рев-військради групи військ Курського напряму. Російські війська бра­ли участь у відновленні радянської влади в Україні. Наприкінці січ­ня 1919 р. відповідно до постанови Реввійськради РСФРР створюва­вся Український фронт, до якого повністю включалася українська Червона армія та деякі військові частини з РСФРР. В усіх операти­вних питаннях командувач Українського фронту підпорядковував­ся головнокомандувачу збройних сил РСФРР. 29 січня членами Реввійськради Українського фронту було затверджено Ю. Коцю­бинського і Є. Щаденка, трохи пізніше — О. Бубнова. Отже втілю­валося в життя рішення більшовицької партії про злиття збройних сил радянської України з військами РСФРР.

27 грудня 1918 р. Тимчасовий робітничо-селянський уряд ух­валив Положення про Робітничо-Селянську Червону Армію Украї­ни, де зазначалося, що «усі громадяни від 18 до 40 років беруться на облік і зараховуються до резерву армії». До Червоної армії при­ймалися також добровольці за рекомендацією радянських організа­цій та партій.

167

Розділ І. Держава і прало в роки громадянської війни і воєнної інтервенції