2.3 Показники ефективності використання газозарядних засобів.

Показники ефективності, як правило, є складними функціями багатьох перемінних. Кількісними характеристиками при використанні газозарядних засобів є: подача джерела газу Q, час обслуговування Т_об, кількість заряджених літальних апаратів Ni, втрати газів G_втр та ін.

Час зарядки газозарядного засобу знаходиться за формулою:

(2.1.)

де G – кількість (маса) газу, необхідного для зарядки станції (кг або м³);

Q – подача джерел зарядки (кг/год., м³/год.).

Маса газоподібного газу, що подається в балони станції і приведеного до нормального тиску, визначається за формулою:

(2.2.)

де V_п – приведений об’єм газозарядної станції, м³;

 - щільність газу, кг/м³;

V_б - гідравлічна місткість одного балона станції, л;

n_б – кількість балонів станції;

К_в – коефіцієнт витрати газу станції;

Р_р – робочий тиск у балонах станції, МПа;

Р_а – нормальний атмосферний тиск (приймається 0,1 МПа);

1000 – коефіцієнт переводу (1 м³=1000 л).

Час обслуговування одного літального апарата при зарядці газом дорівнює:

(2.3.)

де ₃ – час зарядки систем літального апарата, хв.;

_доп – допоміжний час на під'їзд, від'їзд засобу і його розгортання, згортання, хв.

Час зарядки систем літального апарата стиснутим газом визначається за формулою:

, (2.4.)

де _пв – час приєднання і від'єднання зарядного шланга;

_пер – час перепуску (вирівнювання тисків газу);

_дот – час дотиснення газу до необхідного тиску.

Час перепуску для вирівнювання тисків практично незначний (у межах 1 хв.), а час дотиснення відсутнього газу ( ) визначається як:

, (2.5.)

де - відсутній приведений об’єм газу для дотиснення,

;

- необхідний приведений об’єм для зарядки системи літального апарата;

- приведений об’єм газу, що перепускається в систему літального апарата.

Час заправки систем літальних апаратів зрідженим газом дорівнює:

(2.6.)

де _пр – час продувки зарядного шланга і системи літального апарата;

_техн – час технологічного перетиску газу:

(2.7.)

Допоміжний час (_доп) при обслуговуванні літальних апаратів в одній зоні, для всіх рухомих засобів зарядки газу і за статистичними даними, виходячи з відстаней між літальними апаратами, установлених швидкостей руху і часу розгортання засобу у літальних апаратів приймається при розрахунках у середньому 2 хв.

Час зарядки (_з) систем різних літальних апаратів, у залежності від їх ємності і кількості точок зарядки газами, складає:

• від повітрозаправників (ВЗ-20/350-131, ЦЗВ) – 2…3 хв.;

• від киснево (азотно)-зарядних станцій – 3…6 хв.;

• від резервуарів рідкого кисню (ТРЖК) – 6…8 хв.

Кількість літальних апаратів, що заряджаються від однієї газозарядної станції, у загальному вигляді, визначається за формулою:

, , (2.8.)

де G_ГЗС( ) – маса (об’єм) газу в газозарядної станції, м³;

G_ЛА( ) – маса (об’єм) газу зарядки літальних апаратів, м³;

К_ВТР – коефіцієнт втрат газу при заправці літальних апаратів;

К_ВИК – коефіцієнт використання запасу газу

Потрібна кількість нейтрального газу для забезпечення одного літального апарата визначається за формулою:

, (2.9.)

де G_ПР – маса газу, яка необхідна для продувки паливних баків, кг;

G_з – маса газу, яка необхідна для зарядки системи нейтрального газу, кг;

К_В – коефіцієнт, що враховує втрати газу при приєднанні, від'єднанні (К_В=0,05…0,10);

V_ПР – незаповнений об’єм паливних баків на момент продувки, л;

Р_ПР – тиск продувки, МПа;

К_У – коефіцієнт, що враховує витік газу при продувці (К_У=1,1-1,2);

V_С – об’єм балонів системи нейтрального газу, л;

Р_С – тиск у балонах системи нейтрального газу, МПа;

К_Р – коефіцієнт витрати газу системи нейтрального газу;

 - щільність газу, кг/м³.

Аналізуючи можливості газозарядних засобів, можна визначити шляхи підвищення ефективності їх використання, а саме:

• підтримка максимальної продуктивності;

• скорочення часу обслуговування літальних апаратів за рахунок зменшення часу приєднання і від'єднання зарядного шланга, допоміжного часу на під'їзд і від'їзд;

• скорочення втрат газів при збереженні, транспортуванні і зарядці;

• раціональне використання наявності газів шляхом перекачування газу з групи в групу;

• підвищення практичних навичок фахівців, зайнятих на газозарядних засобах.