3. Мотиви і потреби.

Потреба – це стан деякої нестачі в чомусь, яку організм прагне компенсувати, це внутрішнє напруження, яке динамізує і спрямовує активність на отримання того, що необхідно для нормального функціонування організму.

Потреби людини поділяються на два види, це:

Первинні потреби поділяються на природні та соціальні.

Первинні природні потреби в свою чергу поділяються на :

– Вітальні (їжа, сон);

– Органічного задоволення;

– Рухів та новизни.

Природні потреби виникають від народження дитини і продовжують формуватися до підліткового віку.

Первинні соціальні потреби поділяються на:

– Потреба в спілкуванні та людському оточенні;

– Потреба у самоствердженні та досягненні (мотиви росту, особистісних успіхів, можливостей);

– Потреба пізнання та когнітивного нонсенса.

Вторинні потреби починають формуватися у підлітків та юнаків на базі вже існуючих природних та соціальних потреб. Ці потреби ще називають вищими потребами.

– Потреба в співчутливому коханні;

– Потреба в продуктивній самореалізації;

– Потреба у віднайдені сенсу життя.

Кожна людина шукає задоволення своїх потреб в певному предметі, коли таке задоволення виникає утворюється зв’язок:

ПОТРЕБА ------------- ПРЕДМЕТ

В немовлячий період предметом як реалізацією потреби є мама.

Для реалізації потреб крім правильно віднайденого предмету повинні бути чітко сформовані мотиви. Основним з елементів в розвитку мотиваційної сфери є формування стійких інтересів.

Інтерес – це зміщення потреби з предмету на сам процес активної діяльності з цим предметом.

Види мотивів:

Усвідомленні

Неусвідомленні.

Потреби конкретизуються в мотивах і реалізуються через них. Але як потреби так і мотиви мають свою якісну специфіку тому їх не можна ототожнювати. По-перше, та сама потреба може реалізовуватися через різні мотиви, а той самий мотив може реалізовувати різні потреби. Таким чином, потребі відповідає цілий клас мотивів, а мотив може входити в різні погребові класи. Сам мотив не є однорідним утворенням, а має складну внутрішню структуру. Коли відношення між потребою і мотивом розглядається не стільки в генетичному, скільки у функціональному плані, то рух від потреби до мотиву є рухом від можливості до дійсності, від загального до конкретного, від потенційного до актуального, від фенотипічного до фенотипічного.

Діагностика потреб і мотивів не тотожна, хоча тісно взаємозалежна. Психодіагностика мотивів необхідна для діагностики потреб, але вона недостатня.

4. Індикатори мотивації.

Мотивація не тільки детермінує діяльність людини, але і буквально пронизує більшість сфер психічної діяльності. Це виявляється, зокрема, у великій кількості тих операціональних критеріїв, що використовуються в психодіагностиці мотивації.

Аналіз літератури дозволяє назвати низку індикаторів, за допомогою яких виносяться судження про якісні чи кількісні характеристики мотивації.

1. Пряма оцінка уявлень людини про причини чи особливості поведінки, інтереси тощо (когнітивна репрезентативність).

2. Перекручування об’єкта перцепції під впливом мотиваційних тенденцій.

3. Підвищена апперцептивна сприйнятливість до об’єкта актуальної мотивації .

4. Вплив мотивів на когнітивні оцінки і тим самим на структурування, класифікацію й організацію визначеного стимульного матеріалу.

5. Прояв мотивів в уяві і фантазії.

6. Вибірковість уваги до аспектів ситуації.

7. Ефект Зейгарнік (через оцінку нереалізованих дій, намірів модна опосередковано судити про мотиви, що покладені в їх основу).

8. Наполегливість при зіткненні з перешкодою (величина зусиль, які виявляє людина для подолання перешкоди).

9. Виявлення сукупності внутрішніх чи зовнішніх перешкод.

10. Час ухвалення рішення при мотиваційному конфлікті вибору альтернатив (наближення – наближення, уникнення – уникнення).

11. Тимчасові параметри:

а) кількість часу, що людина реально присвячує визначеній активності (реальний розподіл часу);

б) кількість часу, що людина бажала б присвятити визначеній активності (бажаний розподіл часу);

в) кількість часу, що людина витрачає на обговорення, розмови тощо за темами.

12. Вільний вибір активності в лабораторній ситуації.

13. Оцінка ефективності виконання діяльності.

14. Типові захисні механізми, що можуть бути пов’язані з мотивами, потребами тощо.

15. Вільні асоціації.

16. Виявлення тактик каузальної атрибуції.

17. Спостереження за поведінкою інших:

а) у лабораторних умовах;

б) у природних умовах.

18. Спостереження за своєю поведінкою.

19. Динаміка поведінки окремої людини протягом тривалого періоду.

20. Формування і трансформація мотивів в експерименті.

21. Продукти діяльності.

22. Характер та інтенсивність емоційних реакцій, детермінованих актуальною реакцією.