5.3. Вивчити явище незавершеного фагоцитозу на демонстраційних препаратах.

6. Питання для самоконтролю.

• Що вивчає імунологія?

• Які є фактори неспецифічного захисту організму? Переваги і недоліки механізмів неспецифічної резистентності.

• Який пріоритет вітчизняних вчених у відкритті факторів неспецифічного захисту організму?

• Фагоцитоз. Клітини, що здатні до фагоцитозу. Види фагоцитозу. Як відбувається фагоцитоз?

• Комплемент, його компоненти. У чому схожість і різниця двох шляхів активації комплементу? Які способи його визначення?

• Пропердинова система. Яка природа, властивості та значення?

• Що таке лізоцим; його природа? Як діє лізоцим на мікроорганізми? Які способи його визначення?

• Дайте визначення поняття “цитокіни”. Їх імуномоделююча і захисна дія.

• Що являють собою інтерферони? Назвіть основні різновиди, яка їх роль в противірусному, протипухлинному захисті та імуномоделюючій функції організму?

• Практичне значення визначення комплементу, лізоциму, фагоцитозу та інших показників неспецифічного захисту організму.

Практичне заняття №11 Тема: «Серологічні реакції (1 заняття)»

1. Актуальність теми:

Методика лікування інфекційного захворювання визначається біологічними особливостями збудника. Тобто, лікар має не тільки поставити клінічний діагноз, але і визначити, який мікроорганізм викликав інфекцію. Етіологічна діагностика багатьох інфекційних захворювань основана на виділенні чистої культури збудника та визначенні її видової належності. Ідентифікація більшості бактерій та вірусів базується на визначенні специфічних антигенів, що потребує проведення серологічних реакцій. Метою такого дослідження є серологічна ідентифікація. Крім того, діагностика інфекційних захворювань може ґрунтуватись на виявленні специфічних мікробних антигенів безпосередньо в матеріалі хворого (крові, лікворі, сечі, ін.), особливо у випадку неможливості культивування збудників і ідентифікації їх іншими методами.

З іншого боку, імунна відповідь організму проявляється, зокрема, формуванням специфічних антитіл до кожного окремого виду збудника. Це дозволяє поставити етіологічний діагноз шляхом виявлення цих антитіл. Для цього проводиться постановка серологічної реакції з метою серологічної діагностики.

2. Конкретні цілі:

• Ознайомитись із метою застосування серологічних реакцій (СР).

• Вивчити препарати, що застосовуються з метод серологічної ідентифікації.

• Ознайомитись із особливостями реакцій аглютинації та преципітації.

• Оволодіти методикою постановки реакції аглютинації на склі та розгорнутої реакції аглютинації (РА).

• Засвоїти методику постановки реакції преципітації (РП).

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція). Дивись практичне заняття №10.

4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент на занятті:

Термін	Визначення
1	2
Серологічна реакція	Реакція специфічної взаємодії антигенів (Аг) та антитіл (Ат).
1	2
Реакція аглютинації	Аглютинація являє собою процес склеювання корпускулярних антигенів (бактерії, еритроцити) при дії на них специфічних антитіл у присутності електроліту з утворенням аглютинату. Аглютинація – це спосіб виявлення та кількісного визначення Аг або Ат, заснований на їх здатності до формування видимих конгломератів.
Реакція преципітації	Преципітація – це осадження дрібно-дисперсного або розчинного молекулярного Аг під впливом специфічної сироватки.
Серологічна ідентифікація	Серологічна ідентифікація – це визначення (ідентифікація) невідомого Аг за допомогою відомих Ат з використанням серологічних реакцій.
Імунна діагностична сироватка	Імунна діагностична сироватка (ІДС) – це стандартний препарат, що містить Ат до певної групи мікробів і використовується для постановки серологічної реакції.