3. Кардіоваскулярні артеріальні гіпертензії.

Представлені коарктації аорти.

Коарктація аорти (КА) - це звуження перешийка аорти зазвичай нижче відходження підключичної артерії.

Діагностичні критерії:

1. підвищення артеріального тиску на руках і зниження на ногах;

2. наявність пульсації артерій на поверхні грудної клітки;

3. систолічний шум на основі серця і в IV міжребер'ї зліва від грудини, що проводиться в

4. міжлопатковий простір;

5. наявність узур на нижніх краях ребер;

6. ангіографічне дослідження дозволяє не лише виявити місце звуження аорти, але і визначити

7. його протяжність.

Перелік обстежень при ренопаренхіматозній аг.

Обов'язкові лабораторні дослідження:

1. Загальний аналіз крові

2. Загальний аналіз сечі

3. Аналіз сечі за Нечипоренком

4. Аналіз сечі за Зимницьким

5. Біохімічне дослідження крові: креатинін, сечовина, загальний білок, білірубін, глюкоза

6. Ліпідограмма

7. Проба Реберга або визначення СКФ за формулою Кокрофт - Голта

Обов'язкові інструментальні дослідження:

1. Радіоізотопна реносцинтіграфія

2. УЗД нирок

3. ЕхоКС

4. Оглядова і внутрішньовенна урографія (при підозрі на хронічний пієлонефрит, аномалію розвитку нирок, сечокам'яну хворобу)

5. Пункційна нефробіопсія для верифікації гломерулопатіі, амілоїдозу

6. Інші дослідження, необхідні для діагностики основного захворювання

Додаткові інструментальні і лабораторні дослідження:

1. Калій, натрій, кальцій, фосфор крові

2. Консультації фахівців за показаннями. Обов'язковий огляд окуліста, нефролога, судинного хірурга

Діагностика

При різних хронічних захворюваннях нирок поширеність АГ коливається від 30 до 80%. Труднощі становить диференціація ренопаренхіматозної артеріальної гіпертензії та гіпертонічної хвороби, асоційованої із захворюванням нирок. Пов'язано це з тим, що в даний час не розроблені критерії диференціальної діагностики цих артеріальних гіпертензій. У цих умовах має значення гіпердіагностика нефрогенної АГ, яка змушує звернути більшу увагу на курацію даного патологічного стану.

Перелік обстежень при реноваскулярній аг.

Обов'язкові лабораторні дослідження:

1. Загальний аналіз крові

2. Загальний аналіз сечі

3. Аналіз сечі за Нечипоренком

4. Гематокрит

5. Аналіз сечі за Зимницьким

6. Біохімічне дослідження крові: креатинін та / або сечовина та / або залишковий азот, загальний білок, білірубін, глюкоза

7. Ліпідограмма

8. Проба Реберга або визначення ШКФ за формулою Кокрофта - Голта

Обов'язкові інструментальні дослідження:

1. УЗД черевної порожнини, нирок, сечового міхура

2. УЗДГ і УЗТС ниркових судин або радіоізотопна реноангіосцинтіграфія або інфузійна

3. урографія

4. Оглядова рентгенографія органів грудної клітки

5. ЕКГ

6. ЕхоКС

Додаткові інструментальні і лабораторні дослідження:

1. Аортоартеріографія

2. Калій, натрій, кальцій, фосфор крові

3. Визначення концентрації реніну, ангіотензину в крові (переферична вена, ниркова вена), тест

4. з каптоприлом

5. Гемостазіограмма

Діагностика

Розглянемо докладніше основні методики, що дозволяють верифікувати реноваскулярну АГ.

1. Активність реніну плазми.

Забір крові проводиться в ранкові години натще в положенні хворого сидячи. Активність реніну плазми підвищена у 75% хворих з реноваскулярною АГ.

2. Тест з каптоприлом.

Після визначення рівня реніну плазми виконують ін'єкцію каптоприлу. Далі реєструється істотне підвищення активності реніну у хворих з реноваскулярною АГ, в порівнянні з хворими на гіпертонічну хворобу. Критеріями діагностики реноваскулярною АГ є підвищення активності реніну на 10 нг / мл / год та більше, відносне підвищення активності реніну на 150% і більше (підвищення на 400% і більше, якщо базисний рівень реніну був нижче 3 нг / л / год). Чутливість методу - 74%, специфічність - 89%.

3. Визначення активності реніну в ниркових венах.

Використовується при однобічному ураженні нирки. Здійснюють визначення активності реніну в плазмі крові, взятої при катетеризації обох ниркових вен. У нормі співвідношення активності реніну з 2 сторін знаходиться в межах 1:1-2:1, при реноваскулярній АГ активність реніну в 2 ниркових венах відрізняється більш, ніж у два рази. Тест чутливий більш ніж в 50% випадків.

4. Сцинтіграфія нирок.

Чутливість методу - 70%, специфічність - 79%.

5. Радіоізотопна ренографія з каптоприлом.

До і після введення каптоприлу проводиться ренографія. Зниження ниркового кровотоку та уповільнення виділення радіофармпрепаратів відзначається при впливі каптоприлу при реноваскулярній АГ. При односторонньому ураженні асиметрія більш ніж на 40% свідчить на користь реноваскулярної АГ. Чутливість методу - 92%, специфічність - 93%.

6. Інфузійна екскреторна урографія.

Чутливість методу - 75%, специфічність - 85%.

7. Внутрішньовенна дигітальна субтракційна ангіографія.

Чутливість методу - 88%, специфічність - 90%.

8.Магнітно - резонансна ангіографія.

8 з 9 стенозів виявляється за допомогою даної методики.

9. Ренографія з фізичним навантаженням.

Ренографія проводиться до та після виконання хворим комплексу фізичних вправ. При гіпертонічній хворобі відзначається уповільнення виведення радіофармпрепаратів, при реноваскулярній АГ - стандартна відповідь на фізичне навантаження.

10. Ультразвукове сканування ниркових артерій (УЗДГ і УЗТС).

Вдається візуалізувати ниркові артерії в 75-90% випадків, на заваді цьому служить ожиріння, метеоризм, спайкова хвороба, множинні ниркові артерії.

Реноваскулярна АГ нерідко характеризується резистентністю до антигіпертензивної терапії, злоякісним перебігом, хоча дані характеристики не є обов'язковими. Відомості про те, що при даному виді АГ спостерігається надмірне підвищення діастолічного АТ справедливі лише в ряді випадків і не мають діагностичної цінності.