Міністерство охорони здоров'я України

Вінницький національний медичний університет ім. Н.І. Пирогова

«Затверджено»

на методичній нараді

кафедри внутрішньої медицини № 1

Зав. кафедри _________________

проф. М. А. Станіславчук

«___»_____________ 2010 р.

Методичні вказівки для самостійної роботи студентів під час підготовки до практичного заняття

Навчальна дисципліна	Внутрішня медицина
Модуль № 3	Сучасна практика внутрішньої медицини
Змістовий модуль 6	Ведення хворих в нефрологічній клініці
Тема заняття	Ведення хворих з ренальної артеріальною гіпертензією
Курс	VI
Факультет	Медичний № 1

Вінниця - 2010

1. Актуальність теми.

Під нирковою гіпертензією (НГ) зазвичай розуміють артеріальну гіпертензію (АГ), патогенетично пов'язану з нирковим захворюванням, будь то захворювання переважно ниркової паренхіми (гломерулонефрит, пієлонефрит, кістозна нирка), ниркових артерій (атеросклероз, аортоартерііт, фібромаскулярная гіперплазія), внутрішньониркових судин (васкуліт , нефроангіосклероз). Сюди ж входить АГ за відсутності нирок (ренопривна гіпертензія), патогенетично близька до НГ.

Ниркова гіпертензія є одним з найважливіших факторів ризику кардіоваскулярної патології, являє собою одну з провідних причин смертності хворих з патологією нирок.

Згідно зі статистичними даними, ниркові гіпертензії займають основне місце серед всіх інших симптоматичних гіпертензій. Якщо врахувати, що в світі підвищення артеріального тиску виявляється більш ніж у чверті населення, стає очевидною актуальність сучасної діагностики, профілактики та лікування ренальних гіпертензій. Лише 10-25% хворих з АГ контролюють АТ на рівні цільових показників (<140/90 мм. рт.ст. (або<130/80 мм. рт.ст. при цукровому діабеті), оскільки саме ці показники мають безпосереднє відношення до зниження кардіоваскулярного ризику.

2. Конкретні цілі.

Знати :

• клінічну класифікацію АГ;

• основні чинники які сприяють виникненню вторинних артеріальних гіпертензій;

• патогенез ниркової АГ;

• діагностичні критерії та диференціальний діагноз вторинних артеріальних гіпертензій;

• основні принципи лікування хворих з вторинною АГ, відповідно до існуючих стандартів;

• невідкладну допомогу при виникненні ускладнень на фоні важкої АГ, принципи серцево-легеневої реанімації;

• тактику подальшого ведення хворого в залежності від стадії захворювання та наявних ускладнень;

Вміти:

• виділити основні з скарг хворого, викласти їх в історії хвороби коротко і чітко;

• проводити фізикальний огляд хворого в умовах стаціонару;

• сформулювати та обґрунтувати попередній діагноз відповідно до сучасної класифікації;

• провести диференційну діагностику всіх типів артеріальної гіпертонії (есенціальна гіпертонія, ренальні та ендокринні артеріальні гіпертензії, гіпертензії при захворюваннях ЦНС та ін.);

• складати план подальшого обстеження і лікування пацієнта;

• виписувати рецепти основних класів гіпотензивних препаратів, що застосовуються при лікуванні артеріальної гіпертензії, комбінувати різні групи антигіпертензивних препаратів з урахуванням їх механізму дії;.

• надавати невідкладну медичну допомогу при неускладнених та ускладнених гіпертонічних кризах, при серцевій астмі та набряку легень, інсультах, еклампсії та інших важких ускладненнях артеріальної гіпертонії.;

• виробити тактику подальшого ведення хворого в залежності від стадії захворювання та наявних ускладнень;

• оцінити прогноз пацієнта та запропонувати план профілактичних заходів;

• застосовувати деонтологічні навички спілкування з хворим.