3. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.

3.1. Теоретичні питання до заняття

1. Дати визначення поняття ренальної гіпертензії.

2. Перерахувати паренхіматозні захворювання нирок, при яких розвивається симптоматична (вторинна) АГ.

3. Засвоїти сучасну класифікацію артеріальних гіпертензій по 3 основним ознакам (рівню АТ, етіологічним фактором, ступеню ураження органів - мішеней).

4. Перерахувати причинні фактори вторинних АГ.

5. На підставі яких показників можна визначити оцінку тяжкості гіпертонічного синдрому і ризик пошкодження органів - мішеней при вторинній АГ?

6. Перерахувати ускладнення ниркової АГ.

7. Які рекомендації міжнародних експертних груп з попередження прогресування хронічних захворювань нирок діють в даний час?

8. Нижче яких значень не рекомендується знижувати систолічний АТ у хворих з нирковою патологією?

9. Перелічити ряд загальних положень, на яких побудовано лікування ниркової АГ.

10. У чому особливість лікування АГ при хронічних захворюваннях нирок?

11. Перерахувати 6 груп (основних) антигіпертензивних препаратів.

12. Які з перерахованих груп препаратів відносяться до засобів першого вибору і чому?

13. Назвіть механізм дії інгібіторів АПФ.

14. При яких клінічних ситуаціях застосування інгібіторів АПФ протипоказано?

15. Назвіть 2-3 препарати з групи блокаторів рецепторів ангіотензину II (БРА), поясніть механізм їх гіпотензивної дії.

16. Перерахуйте препарати блокаторів повільних кальцієвих каналів ІІ покоління.

17. Чому при лікуванні ниркової АГ у літніх хворих препарати з групи блокаторів повільних кальцієвих каналів перевагу віддано верапамілу і дилтіазему?

18. Які побічні ефекти виникають при лікуванні ниркової гіпертонії антагоністами кальцію короткої дії?

19. Назвіть механізм антигіпертензивної дії β-блокаторів.

20. Перерахуйте побічні ефекти, які виникають під час лікування β-адреноблокаторами.

21. Перерахуйте протипоказання для призначення β-адреноблокаторів.

22. Яким діуретикам надається перевага при лікуванні ниркової АГ з порушеною функцією нирок і чому?

23. Назвіть механізм дії α-адреноблокаторів празозину і доксазозину (кардура).

3.2. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті.

За загальноприйнятою методикою студенти проводять опитування хворих. У розділі скарг звертається увага студентів на подробицях характеристики кожної з них; при наявності больового синдрому вказується локалізація болю, її характер, час виникнення, інтенсивність, періодичність, ірадіація, тривалість, зв'язок із зовнішніми причинами.

При з'ясуванні історії захворювання звертається увага на час і обставини появи перших ознак захворювання, початкові симптоми, їх динаміку.

При тривалому, хронічному захворюванні в історії хвороби необхідно відобразити динаміку хворобливого процесу. Збираються відомості про стаціонарне та амбулаторне лікуванні, попередніх діагнозах, тривалості перебування хворого на лікарняному листі.

При розпитуванні хворого по органах і системах особливу увагу студенти мають звертати на серцево - судинну та сечостатеву системи з урахуванням отриманої інформації про наявність у хворого АГ. Докладно описуються головні болі, запаморочення, розлади пам'яті, порушення зору. Також детально характеризуються задишка і напади задухи. При наявності набряків зазначається їх локалізація, час появи, ступінь вираженості, щільність, температура шкіри над набряками (холодні, теплі набряки), що буде враховано при диференціальній діагностиці набряків.

Завершується розпитування хворого з'ясуванням з анамнезу життя наявності професійних шкідливостей, шкідливих звичок (куріння, вживання алкоголю), лікарської алергії, подібного захворювання (АГ) у близьких родичів.

Під пильним контролем викладача студенти проводять об'єктивний огляд хворого з акцентом на серцево-судинну і сечо-видільну системи.

Після огляду всіх органів і систем студенти отримують завдання сформулювати попередній діагноз. Діагностичний висновок формулюється на підставі скарг, історії захворювання і життя хворого, результатів об'єктивного обстеження (огляду, пальпації, перкусії, аускультації).

Студенти отримують завдання скласти план додаткових лабораторних та інструментальних методів дослідження для подальшого обгрунтування діагностичного судження.

Студентам дається завдання оцінити, надати інтерпретацію наявних в історії хвороби куруємого хворого даних лабораторних та інструментальних досліджень (загальних аналізів крові та сечі, біохімічних досліджень (креатинін, сечовина, електроліти), ЕКГ, УЗД, рентген - обстеження, визначення ШКФ).

У висновку проводиться обгрунтування діагнозу шляхом диференціальної діагностики. Виключаються захворювання з подібною симптоматикою, в даному випадку виключаються усі хвороби, що супроводжуються синдромом АГ. Заключний етап обгрунтування діагнозу - формулювання остаточного клінічного діагнозу. Складається план лікування і подальшого спостереження за хворим.