2.2. Особливості товарного ринку

Товарний ринок - це сфера товарного обміну, де за допо­могою купівлі-продажу товарів реалізуються суспільні потреби. Об'єктом товарного ринку виступає товар у ви­гляді конкретного виробу, матеріалу, послуги, ідеї тощо.

Товар - це продукт праці, призначений для певних спожива­чів, тобто виготовлений з метою продажу тим, хто його потребує.

Суб'єктами товарного ринку виступають:

1) продавці - виробники; торговельні посередники; дер­жавні та соціально-побутові установи; громадські установи й асоціації; населення;

2) покупці - виробничі споживачі, зокрема ті, що перероб­ляють товари на інший продукт; торговельні посередники; кін­цеві масові споживачі товару - соціально-побутові установи й установи культури, громадські установи й асоціації, державні установи; індивідуальні кінцеві споживачі - населення.

Практика ринкової економіки показує, що товарний ринок має суттєві переваги:

1) перешкоджає монополізації у виробництві та обігу това­рів;

2) об'єднує інтереси продавців і споживачів без якого-небудь тиску на будь-яку із сторін;

3) звільняє економіку від товарного дефіциту, що супере­чить інтересам суспільства;

4. розширює можливості суб'єктів підприємницької діяль­ності;

5. зацікавлює виробників у задоволенні потреб, що вира­жаються через попит.

Товарний ринок дозволяє:

1) стежити за зміною попиту і пристосовуватися до нього;

2) спонукати виробників до випуску нових, досконаліших товарів;

3) раціонально направляти товарний потік від виробника до споживача в достатньому обсязі, потрібному асортименті, в необхідний час;

4) зберігати товарні запаси;

5) надавати відповідні послуги;

6) розширювати і вдосконалювати господарські зв'язки.

Товарний ринок виступає як альтернатива одному з еле­ментів адміністративно-командної системи - фондовому роз-поділу товарів.

Дані обставини визначають ставлення суспільства до тієї чи іншої товарної продукції, що дозволяє поділяти товари на споживчі (для особистого або колективного користування) і виробничо-технічного призначення (засоби виробництва). Характер придбання і споживання цих товарів істотно розріз-няється за мотивами і способами.

Ринок споживчих товарів має наступні характерні ознаки:

1) оригінальний попит, який складається безпосередньо з потреб споживачів. Зміни потреб можуть бути дієвими безпосередньо і короткочасно;

2) велика кількість потенційних покупців, яка може налі­чувати від декількох тисяч (апарати для радіоаматорів) до де­кількох мільйонів (продукти харчування);

3) велика кількість невеликих (малих) одиничних покупок. У сфері споживчих товарів при потребі, що часто виникає, не існує договору на постачання (виняток - газетний абонемент), тому при великій кількості покупців це призводить до великої кількості окремих покупок;

4) анонімність ринку. Безпосередні контакти між виробни­ками і споживачами на ринку споживчих товарів скоріше є ви­нятком;

5) відносно невисокий рівень інформованості про ринок у по- тенційних споживачів. Крім того, спонтанні покупки, як правило, не передбачають виконання дій покупцем щодо прийому й обробки інформації.

Для ринку товарів виробничо-технічного призначення характерні:

1) значно більша, ніж на ринку споживчих товарів, залежність від внутрішньої і зовнішньої політики;

2) похідна потреба - попит у даному випадку формується з попиту на споживчих ринках (наприклад, на збут певної марки листової сталі впливає збут автомобілів);

3) великі суми замовлень, безготівкові розрахунки, більш суворий і більш дієвий державний, зокрема митний контроль;

4) відносно невелика кількість потенційних покупців (коло їх досить вузьке, а можливості - значні);

5) покупці, як правило, високі професіонали, фахівці в своїй галузі;

6) ділові довгострокові зв'язки продавців з покупцями;

7) обґрунтовані і формалізовані рішення про покупку - ве­лика частина організаційних рішень про покупки здійснюється за участю відповідних фахівців і з урахуванням сталих правил;

8) більш довготривалі процеси ухвалення рішень про по­купку багатьма людьми;

9) вища гнучкість попиту залежно від часу, ніж у спожив­чих товарів, - засоби виробництва під впливом технічного прогресу зазнають зміни, широко розповсюджуються і здеше­влюються;

10) менша, ніж у споживчих товарів, гнучкість попиту за ціною - промислові підприємства не можуть відмовитися від закупівель сировини й устаткування навіть за умови їх дорожчання або швидко перебудуватися на дешевші засоби виробництва;

11) вибіркове розміщення споживачів у межах обмежених територій - промислових і сільськогосподарських районів, великих населених пунктів, місць залягання корисних копалини;

12) менша оборотність грошей, що вкладаються в засоби виробництва - підприємство може не оновлювати устаткування роками;

13) наявність постійного зворотного зв'язку, що йде від споживача до продавця у вигляді рекламацій з приводу якості продукції, відомостей статистичного характеру, передачі виробникам пропозицій з удосконалення виробів тощо;