Питання для обговорення

1. У чому полягала сутність діяльності братств на Україні?

2. Яка головна ідея об’єднує твори українських полемістів?

3. Які напрямки можна виділити у полемічній літературі?

4. Які ідеї були провідними у політичному житті козацтва?

5. Який внесок у розвиток української політичної думки зробила Києво-Могилянська академія?

6. На які принципи опиралася Конституція П. Орлика?

7. Які головні ідеї визначали діяльність Кирило-Мефодіївського товариства?

8. У чому суть політичної програми М. Драгоманова?

9. Які ідеї стосовно майбутнього України висловлював І. Франко?

10. Які ідеологічні течії можна виділити в українській політичній думці початку ХХ ст.?

Ключові терміни та поняття

Автономія	Консерватизм	Самоврядування
Авторитаризм	Принципи федералізму	Сепаратизм
Імперія	Конфедерація	Соборність
Анархізм	Місцеве самоврядування	Соборність України
Віче	Націоналізм	Українська політологія
Імперіалізм	Національна держава

Питання для повторення

1. Розвиток політичних ідей мислителями Київської Русі.

2. Державотворчі процеси в житті запорізького козацтва.

3. Політичні погляди головних учасників Кирило-Мефодіївського товариства, їх спільні риси.

4. Політична думка в Україні доби Відродження та Просвітництва.

5. Особливості політичної думки в Україні в ХІХ та на початку ХХ ст.

6. Сучасна політична думка в Україні.

Тематика рефератів

1. “Договір і Конституція” 1710 р.

2. М. Драгоманов – основоположник політичної науки в Україні.

3. М. Грушевський і його концепція української державності.

4. Д. Донцов і “інтегральний націоналізм”.

5. В. Липинський і концепція “трудової монархії”.

Бібліографічний список

Обов’язкова література: 1; 2; 3; 5; 7; 8; 9; 11.

Додаткова література: 7; 9; 10; 12; 15; 16; 18; 19; 20; 21; 26; 27; 28; 39; 40; 43; 44; 47.

Семінарське заняття №3

Тема: Політика як соціальне явище. Політична діяльність і влада

Мета заняття: вивчити, систематизувати та узагальнити знання студентів про:

• структуру політики;

• суб’єкти та об’єкти політики;

• функції політики;

• особливості взаємодії політики та економіки;

• владу як явище суспільного життя;

• суб’єкти та об’єкти влади, гілки влади;

• ресурси влади, проблеми легітимності влади;

• проблему функціонування влади в Україні.

План

1. Політика як соціальне явище. Політична діяльність.

1.1. Структура політики. Суб’єкти та об’єкти політики.

1.2. Функції політики.

1.3. Особливості взаємодії політики та економіки.

2. Влада як явище суспільного життя.

2.1. Суб’єкти та об’єкти влади.

2.2. Гілки влади. Сутнісні риси політичної влади.

2.3. Ресурси влади.

2.4. Проблема легітимності влади.

2.5. Традиційні форми політичної влади.

2.6. Проблеми функціонування влади в Україні.

Методичні рекомендації

При підготовці відповіді на перше питання студент повинен у першу чергу визначити, що таке політика як явище суспільного життя та коротко вказати її головні ознаки. Це необхідно зробити обов’язково, оскільки нелогічно та й фактично неможливо якісно дослідити складові та функції явища, не визначивши його суті.

Структуру політики доцільно характеризувати з таких основних напрямків:

• універсальні складові політики як соціального явища;

• складові політики за ресурсами, на які вона спирається;

• складові політики за обсягом охоплення.

Студент повинен не лише перерахувати структурні елементи, а й дати їх визначення, вказати на їх роль та місце в системі політики. Необхідно також підкреслити характерні риси суб’єктів та об’єктів політики, їх взаємозалежність.

Детальний розгляд структури політики має велике значення для визначення її функцій, оскільки ці поняття тісно пов’язані. При висвітлені функцій політики необхідно звернути увагу на:

• розкриття змісту кожної функції;

• взаємопов’язаність та взаємовплив функцій політики між собою;

• значення функцій, виконуваних політикою, в житті суспільства.

Акцентуючи увагу на особливостях взаємодії політики та економіки слід підкреслити, що з’ясування природи політики передбачає вивчення її зв’язку з іншими сферами суспільного життя, а саме: з екологією, правом, ідеологією, мораллю, соціальною сферою, релігією, культурою.

Добре це питання проаналізовано в посібниках:

1. Политология в схемах, таблицах и понятиях. – Днепропетровск, 2002. – С.31-33.

2. Политология для всех: Введение в политическую науку. – Ч.1./Под ред.проф. Пушкина В.Е. – Днепропетровск, 2002. – С.27-28.

3. Политология: Учебное пособие./Под общ.ред. Г.Г. Шестопалова. – Днепропетровск, 1998. – С.57-64.

4. Політологія: Підручник./За ред. О.Л. Семківа. – Львів, 1993. – С.9-14, 137-148.

При підготовці відповіді на друге питання доцільно спочатку подати загальне визначення влади як феномену життя суспільства, на основі якого визначити характеристики влади політичної.

Для правильного визначення ресурсів влади, студенту доречно спиратися на класифікацію, засновану на відповідності ресурсів влади основним сферам життєдіяльності суспільства. Це тим більше доречно, що влада, як відзначено вище, носить суспільно-політичний характер. За такою класифікацією основними ресурсами влади виступають:

• економічні ресурси;

• соціальні ресурси;

• культурно-інформаційні ресурси;

• примусові ресурси.

Інші види ресурсів, такі як політичні, суб’єктні, демографічні, правові акцентують більшу увагу на окремих характеристиках цих основних ресурсів і є якоюсь мірою похідними від них. Проте всі вище названі ресурси відіграють свою специфічну роль у здійсненні владних відносин, і студент повинен в процесі відповіді визначити їх зміст та особливості.

Докладно друге питання можна вивчити за підручниками:

1. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: Навчальний посібник. – Л., 2002. – С.137-143.

2. Политология: Учебное пособие./Под общ.ред. Г.Г. Шестопалова. – Днепропетровск, 1998. – С.60-63.

При вивченні таких ключових понять як авторитет влади, легітимність влади та ефективність влади, необхідно підкреслити, що вони взаємопов’язанні одне з одним.

Студент повинен усвідомлювати, що поняття авторитет влади та її легітимність не є повністю синонімічними (хоча й близькими за змістом) поняттями. Він повинен уміти подати їх визначення і проаналізувати їх спільні і відмінні риси.

Аналіз типів легітимності доречно провести на основі типології, створеної М. Вебером, який узяв за основу мотиви підкорення влади та виділив традиційну, харизматичну та раціонально-правову легітимність.

Окремо слід виділити та розглянути також ідеологічну легітимність, аналіз якої має велике значення для характеристики особливостей тоталітарного та авторитарного політичних режимів.

У кінці доречно звернути увагу на таке поняття як ефективність влади та вказати на її роль у підвищенні авторитету влади та процеси її легітимації.

Докладно це питання можна вивчити за підручниками:

1. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: Навчальний посібник. – Л., 2002. – С.141-142.

2. Политология: Учебное пособие./Под общ.ред. Г.Г. Шестопалова. – Днепропетровск, 1998. – С.63-65.

При вивченні традиційних форм влади, які в свою чергу визначають форми державного управління, слід підкреслити, що існують такі форми влади:

• влада однієї людини (монархія, теократія);

• влада групи людей (аристократія, технократія, бюрократія, елітократія);

• влада широких народних мас (демократія, охлократія).

При бажанні студент може обрати й інші критерії класифікації.

Докладно це питання можна вивчити за підручником:

1. Политология для всех: Введение в политическую науку. – Ч.1./Под ред.проф. Пушкина В.Е. – Днепропетровск, 2002. – С.203-211.

При вивченні проблеми функціонування влади в Україні необхідно підкреслити, що становлення політичної системи України відбувається складно, суперечливо, на тлі перманентних криз у політичній, економічній, соціальній та духовній сферах.

Політична еліта сучасної України виявилася неспроможною вирішувати державні проблеми на рівні загально цивілізованих правил і норм. Посилюється апатія людей до діяльності владних структур. Влада втрачає довіру народу. Країна переживає своєрідний синдром політичної перевтоми.

Криза, в якій опинилася Україна на зламі ХХ-ХХІ ст.ст. є системною за своїм характером.

Більш глибоко це питання можна вивчити за підручником:

1. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенька Політологія. – К., 2002. – С.229-240.