2. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

Відповідно до п. 11 П(С)БО 16 «Витрати» собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з:

• виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованої протягом звітного періоду;

• нерозподілених постійних загальновиробничих витрат;

• наднормативних виробничих витрат.

У свою чергу, виробнича собівартість включає витрати, безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції, зумовлені технологією та організацією виробництва (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати), а також змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Загальновиробничі витрати включають до собівартості реалізованої продукції після їх розподілу, порядок якого наведено в Додатку 1 до П(С)БУ 16. Так, постійні загальновиробничі витрати розподіляють виходячи з нормальної потужності. При цьому нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включають у собівартість реалізованої продукції в періоді їх виникнення. Змінні розподіляють на кожен об’єкт витрат виходячи з фактичної потужності з використанням обраної бази розподілу (зарплата, обсяг діяльності тощо).

Що стосується наднормативних виробничих витрат, у собівартість реалізації потрапляють наднормативні витрати, не пов’язані з нестачами, порчею, нетехнологічним використанням та порушенням правил зберігання (див. лист Мінфіну від 15.04.05 р. № 31-04220-20-17/6687).

Тобто поняття собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) ширше, ніж поняття виробничої собівартості, оскільки включає не лише виробничу собівартість виготовленої та реалізованої продукції (робіт, послуг), а й інші визначені витрати.

Не включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Вони окремо обліковуються на рахунках 92, 93, 94 і списуються на фінансові результати наприкінці звітного періоду.

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) відображається за дебетом відповідних субрахунків активного рахунку 90 «Собівартість реалізації». За кредитом таку собівартість списують на субрахунок 791 «Результати операційної діяльності».

Реалізованою вважається продукція (товари, роботи, послуги) після оформлення відповідних документів (накладних, товарно-транспортних накладних, актів), згідно з якими здійснюється перехід права власності та відображається в обліку відповідна господарська операція з реалізації. На підприємствах торгівлі та ресторанного господарства, де розрахунки з покупцями здійснюються готівкою, доход від реалізації відображають у міру отримання готівки. В обліку собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) в облікових регістрах відображається при визнанні доходів від їх реалізації.

ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ, СИНТЕТИЧНИЙ ТА АНАЛІТИЧНИЙ ОБЛІК ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Узагальнюючим фінрезультатом госпдіяльності підприємств є прибуток або збиток. Визначають результати діяльності підприємства, порівнюючи доходи звітного періоду з витратами, понесеними для одержання цих доходів.

Для обліку й узагальнення інформації про фінрезультати призначено рахунок 79 “Фінансові результати”. За його кредитом 79 відображають суми в порядку закриття рахунків з обліку доходів (рахунків класу 7), за дебетом — суми в порядку закриття рахунків з обліку витрат та нарахованого податку на прибуток (рахунки класу 9). Сальдо рахунку 79 при його закритті списують на рахунок 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)“:

— якщо кредитовий оборот більший за дебетовий, то підприємство на суму різниці має нерозподілений прибуток;

— якщо дебетовий оборот більший за кредитовий, то підприємство зазнало збитку.

Рахунок 79 має такі субрахунки:

791 «Результат операційної діяльності»;

792 «Результат фінансових операцій»;

793 «Результат іншої звичайної діяльності»;

794 «Результат надзвичайних подій».

Кореспонденція рахунків з обліку фінрезультатів від операційної діяльності:

№	Зміст господарської операції	Дт	Кт
1	Списано на фінрезультат: — доходи від реалізації продукції	701	791
	— інші операційні доходи	71	791
	— собівартість від реалізації продукції	791	901
	— адміністративні витрати	791	92
	— витрати на збут	791	93
	— інші операційні витрати	791	94
	— нарахований податок на прибуток	791	98
2	Визначено та списано фінрезультат: — прибуток; — збиток	791 442	441 791

Аналогічно складають кореспонденції рахунків під час списання на фінрезультати доходів та витрат інших видів діяльності з використанням відповідних субрахунків.

Синтетичний облік фінрезультатів ведуть у журналі № 6 «Облік доходів та фінансових результатів».

За результатами діяльності складають форму № 2 «Звіт про фінансові результати» відповідно до вимог П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати». У звіті визначають валовий прибуток (збиток) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), фінрезультат від операційної діяльності, від звичайної діяльності (прибуток чи збиток), надзвичайні доходи й витрати та чистий прибуток (збиток) підприємства.

СКЛАД, ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОБЛІК ІНШИХ І НАДЗВИЧАЙНИХ ВИТРАТ

До складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов’язані безпосередньо з виробництвом і реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг).

До таких витрат відносять:

— собівартість реалізованих фінансових інвестицій (їх балансова вартість та витрати, пов’язані з реалізацією);

— втрати від неопераційних курсових різниць;

— уцінку необоротних активів і фінансових інвестицій;

— витрати, пов’язані з ліквідацією необоротних активів (розбирання, демонтаж);

— залишкову вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів;

— інші витрати звичайної діяльності.

Первинними документами при відображенні в обліку інших витрат будуть рахунки, ВКО, виписки банку, акти на списання необоротних активів, акти про їх уцінку, бухгалтерські довідки тощо.

Інші витрати відображають на рахунку 97 «Інші витрати». Він має такі субрахунки:

— 971 «Собівартість реалізованих фінансових інвестицій»;

— 972 «Витрати від зменшення корисності активів»;

— 974 «Витрати від неопераційних курсових різниць»;

— 975 «Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій»;

— 976 «Списання необоротних активів»;

— 977 «Інші витрати звичайної діяльності».

Зазначений рахунок і субрахунки до нього — активні. За їх дебетом відображають суму визнаних витрат, за кредитом — списання дебетових оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати». Залишків на кінець звітного періоду рахунок 97 не має.

Витрати від надзвичайних подій — це втрати за наслідками стихійних лих, пожеж, катастроф та аварій. Також до них відносяться прямі втрати (наприклад, матеріальні), витрати, пов’язані з ліквідацією наслідків цих подій (відшкодування, заробітна плата працівників, зайнятих на відновлювальних роботах, вартість використаної сировини та матеріалів тощо).

Ці витрати обліковуються на рахунку 99”Надзвичайні витрати”. За його дебетом відображають суму визнаних витрат, за кредитом — їх списання на рахунок фінансових результатів.

Зазначений рахунок має такі субрахунки:

— 991 «Втрати від стихійного лиха»;

— 992 «Втрати від техногенних катастроф і аварій»;

— 993 «Інші надзвичайні витрати».

Надзвичайні доходи й витрати включаються до фінансової звітності за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від діяльності підприємства внаслідок збитків від надзвичайних подій. Приклад у додатку 3 до П(С)БО 16 “Витрати”. Зміст і вартісну оцінку витрат від надзвичайних подій слід окремо розкривати в Примітках до річної фінансової звітності.

Первинні документи при відображенні в обліку інших витрат ― акти інвентаризації, акти виконаних робіт, рахунки, накладні, довідки бухгалтерії тощо.

Облік доходів від реалізації

Облік доходів від реалізації готової продукції (товарів, робіт, послуг) ведуть на рахунку 70 “Доходи від реалізації”. Цей рахунок призначено для узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг, доходів від страхової діяльності, а також про суми знижок, наданих покупцям, та про інші вирахування з доходу.

Він має такі субрахунки:

701 “Дохід від реалізації готової продукції”;

702 “Дохід від реалізації товарів”;

703 “Дохід від реалізації робіт, послуг”;

704 “Вирахування з доходу”;

705 “Перестрахування”.

За кредитом субрахунків 701 – 703 відображають збільшення (одержання) доходу від реалізації, за дебетом – суми непрямих податків (акцизного збору, ПДВ) та списання доходів у порядку закриття на рахунок 79 “Фінансові результати”.

Субрахунок 704 – дебетовий. За його дебетом показують вартість повернених покупцем товарів, знижки, та інші суми, що підлягають вираховуванню з доходу. А за кредитом — списання дебетових оборотів на рахунок 79.

Первинними документами, котрі підтверджують отримання доходів від реалізації готової продукції (товарів, робіт, послуг) виступають накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Саме на їх підставі в бухобліку відображають доход від реалізації готової продукції (товарів, робіт, послуг).

Збільшення доходів від реалізації показують проведенням Дт 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» Кт 701, 702, 703 (залежно від того, реалізують готову продукцію, товари, роботи чи послуги). При цьому розмір доходу від реалізації підлягає зменшенню на суму нарахованого ПДВ: Дт 701, 702, 703 Кт 641 «Розрахунки за податками».

Визнання, склад та оцінка доходів підприємства. Класифікація доходів

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності містяться в П(С)БО 15 “Дохід”.

За ним доход визначають (визнають) у момент збільшення активу або зменшення зобов’язання, що обумовлює зростання власного капіталу (окрім зростання власного капіталу за рахунок внесків учасників), за умови, що оцінку доходу може бути достовірно визначено.

Доходи відображаються в обліку згідно з принципами нарахування та відповідності доходів і витрат. Принцип нарахування передбачає відображення в обліку та фінансовій звітності доходів і витрат у момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Принцип відповідності полягає в порівнянні доходів і витрат звітного періоду, тобто витрати, понесені для отримання доходу, повинні бути погоджені з цим доходом.

Наприклад, якщо підприємство визнало доход від реалізації готової продукції в момент відвантаження її покупцям, то одночасно необхідно визнати собівартість реалізованої продукції. У даному випадку доход визнається в момент збільшення активу – дебіторської заборгованості, а витрати – одночасно зі зменшенням активів (готової продукції).

У бухобліку доход відображають у сумі справедливої вартості отриманих активів або тих, які підлягають одержанню. Сума доходу, яка виникає в результаті господарської операції, визначається шляхом домовленості між підприємством і покупцем. Вона оцінюється за справедливою вартістю отриманої компенсації або тієї компенсації, яка може бути отримана.

Доходи в бухобліку класифікують за видами діяльності підприємства: доходи від звичайної діяльності та доходи від надзвичайних подій.

Доходи від звичайної діяльності поділяються на:

1) доходи від операційної діяльності – доход від реалізації готової продукції (товарів, робіт, послуг); інший операційний доход (доход від реалізації іноземної валюти, доход від реалізації інших оборотних активів, доход від операційної оренди активів, доход від операційної курсової різниці, доход від безоплатно одержаних оборотних активів, доходи, отримані від відшкодування раніше списаних активів);

2) фінансові доходи – доход від участі в капіталі; інші фінансові доходи (одержані дивіденди, відсотки, інші доходи від фінансових операцій);

3) інші доходи звичайної діяльності – доход від реалізації фінансових інвестицій, доход від відновлення корисності активів, доход від неопераційної курсової різниці, доход від безоплатно одержаних активів.

Облік доходів іншої операційної діяльності

Доходи іншої операційної діяльності підприємства — це всі доходи, які не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). Їх обліковують на рахунку 71 “Інший операційний дохід”, який призначено для узагальнення інформації про інші доходи від операційної діяльності у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291, передбачає, що за кредитом рахунку 71 відображають збільшення (одержання) доходу, за дебетом – суми непрямих податків (акцизного збору, ПДВ та ін) та списання в порядку закриття на рахунок 79 “Фінансові результати”.

Зазначений рахунок має такі субрахунки:

— 710 “Дохід від первісного визнання та від зміни вартості активів, які обліковуються за справедливою вартістю”;

— 711 “Дохід від реалізації іноземної валюти”;

— 712 “Дохід від реалізації інших оборотних активів”;

— 713 “Дохід від операційної оренди активів”;

— 714 “Дохід від операційної курсової різниці”;

— 715 “Одержані штрафи, пені, неустойки”;

— 716 “Відшкодування раніше списаних активів”;

— 717 “Дохід від списання кредиторської заборгованості”;

— 718 “Дохід від безоплатно одержаних оборотних активів”;

— 719 “Інші доходи від операційної діяльності”.

Типовими кореспонденціями рахунків з обліку інших операційних доходів є:

1) Дт 311 “Поточні рахунки в національній валюті” Кт 711 “Дохід від реалізації іноземної валюти” – на суму гривневого еквіваленту, отриманого від продажу іноземної валюти;

2) Дт 377 “Розрахунки з іншими дебіторами” Кт 712 “Дохід від реалізації інших оборотних активів” – на суму реалізованих оборотних активів з ПДВ;

3) Дт 377 “Розрахунки з іншими дебіторами” Кт 713 “Дохід від операційної оренди активів” – на суму реалізованих послуг з операційної оренди активів із ПДВ;

4) Дт 36, 37 Кт 714 “Дохід від операційної курсової різниці” — на суму доходу від операційних курсових різниць.

Визнання доходів від надання послуг

Порядок визначення доходу розкрито у П(С)БО 15 «Дохід». За ним доход визнається в тому періоді, в якому надано послуги. При цьому визнання доходу від надання послуг залежить від того, чи може бути достовірно оцінений результат операції. Якщо оцінити результат від надання послуг можна, то доход визначають виходячи зі ступеня завершеності операції із надання послуг на дату балансу. Якщо доход від надання послуг достовірно оцінити не можна й не існує імовірності відшкодування зазначених витрат, то він не визнається, а згадані витрати будуть витратами звітного періоду.

Зауважте, результат операцій із надання послуг може бути оцінений тільки за таких умов:

— можлива достовірна оцінка доходу;

— є імовірність надходження економічних вигід від надання послуг;

— можлива достовірна оцінка ступеня завершеності надання послуг на дату балансу;

— можливо достовірно оцінити витрати, здійснені для надання послуг та необхідні для їх завершення.

За п. 11 П(С)БО 15 оцінити ступінь завершеності операцій можна одним із трьох способів:

— вивчення виконаних робіт (коли, з урахуванням уже наданих послуг, можна визначити ступінь їх готовності та оцінити їх суму);

— визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які повинні бути надані;

— визначення питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв’язку з наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат.

Якщо доход від надання послуг не може бути правильно визначено, то він відображається в розмірі витрат, які підлягають відшкодуванню.

На підприємствах, основна діяльність яких ― надання послуг, для обліку доходів, пов’язаних із такою діяльністю, використовують субрахунок 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг». За кредитом субрахунку 703 відображається отриманий (визнаний) доход від надання послуг, за дебетом — сума непрямих податків (ПДВ), знижок та сума списання чистого доходу у порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати» (субрахунок 791 «Результати операційної діяльності»).

Визнаний доход від наданих послуг відображається кореспонденцією рахунків: Дт 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» Кт 703.

Одночасно підприємства — платники ПДВ відображають податкове зобов’язання з ПДВ: Дт 703 Кт 641 «Розрахунки за податками». Сума ПДВ дорівнює одній шостій отриманої виручки від наданих послуг.

Визнання доходів за операціями цільового фінансування

Кошти цільового фінансування (далі — ЦФ) та цільових надходжень — це кошти, які підприємство одержує на суворо визначені цілі, наприклад, утримання об’єктів соцкультпобуту, передачу гуманітарної допомоги, підготовку кадрів, науково-дослідні роботи та інші. Вони можуть бути отримані як субсидії, асигнування з бюджету та цільових фондів, гуманітарна допомога, внески фізичних та юридичних осіб тощо.

Фонди цільового фінансування формуються за рахунок лише зовнішніх цільових надходжень. Використання цих коштів має бути спрямоване тільки на здійснення заходів цільового призначення.

Кошти ЦФ обліковують на рахунку 48 «Цільове фінансування і цільові надходження». Рахунок пасивний. За його кредитом відображають отримані кошти на фінансування певних заходів, за дебетом — їх використання за певними напрямками, а також повернення невикористаних сум.

Аналітичний облік коштів ЦФ та їх використання проводиться за їх призначенням та джерелами надходжень.

Облік коштів ЦФ регулюється п. п. 16—19 П(С)БО 15 «Дохід». Залежно від того, для яких цілей надходить фінансування, момент визнання доходу визначається по-різному.

При цьому на сьогодні склалося дві основні моделі, за якими в бухобліку відображають ЦФ:

— схема з відображенням доходів і витрат;

— схема, коли кошти ЦФ списують безпосередньо в кореспонденції з кредитом рахунків різних активів.

За першою схемою здебільшого отримане ЦФ визнається доходом протягом тих періодів, у яких було здійснено витрати за рахунок цих коштів відповідно до умов такого фінансування. Тобто, якщо на підприємство надійшли цільові кошти, то це ще не означає, що такі кошти відразу буде віднесено на рахунки доходів. Згідно з принципом нарахування та відповідності доходів і витрат залучені кошти буде визнано доходом у тому періоді, в якому здійснюватимуться витрати, пов’язані з цим ЦФ.

Однак отримання ЦФ не завжди відбувається до понесення відповідних витрат. Наприклад, відомі випадки, коли комунальні підприємства отримують кошти з відповідних місцевих бюджетів на покриття збитків звітного періоду. Тоді всі витрати, з якими пов’язано збитки, підприємство несе до отримання ЦФ.

За другою схемою відображення доходів і витрат узагалі не відбувається. Приміром, її застосовують підприємства, які отримують благодійну допомогу для своїх робітників.

Розглянемо типові кореспонденції рахунків за кожною схемою:

№	Зміст господарської операції	Дт	Кт
Схема «доходи—витрати»
1	Списано на фінансовий результат: — доходи — витрати	70,7173	79
		79	90,91, 92
2	Визнано ЦФ за наявності підтвердження його подальшого отримання	48	719
3	Погашено збиток минулого року	719	79
4	Отримано ЦФ	311	48
Схема списання на рахунки активів
1	Отримано благодійну допомогу від спонсорів	31	48
2	Перераховано благодійну допомогу на рахунки набувачів	48	31

Облік забезпечень

Відповідно до П(С)БО 11 “Зобов’язання” під забезпеченням розуміють зобов’язання з невизначеною сумою або часом погашення на дату балансу.

Забезпечення ― особливий вид зобов’язань, і створюються вони (резервуються кошти за рішенням підприємства) для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на: виплату відпусток працівникам; додаткове пенсійне забезпечення; виконання гарантійних зобов'язань; реструктуризацію; виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів та забезпечення інших витрат і платежів (наприклад, страхові виплати страхових компаній).

Суми створених забезпечень одночасно визнають витратами, а тому при їх нарахуванні у підприємства активів не виникає.

Їх визнають за обліковою оцінкою ресурсів (із вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов’язання на дату балансу. Забезпечення відносяться на операційні витрати поточного періоду, в якому такі забезпечення сформовано (нараховано, поповнено), і використовуються для покриття тільки тих витрат, для яких їх було створено.

Для обліку забезпечень використовується рахунок 47 “Забезпечення майбутніх витрат і платежів”. Його призначено для узагальнення інформації про рух коштів, які за рішенням підприємства резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів та включення їх до витрат поточного періоду.

За кредитом рахунку відображається нарахування забезпечень, за дебетом – їх використання.

Рахунок 47 має такі субрахунки:

471 “Забезпечення виплат відпусток”;

472 “Додаткове пенсійне забезпечення”;

473 “Забезпечення гарантійних зобов’язань”;

474 “Забезпечення інших витрат і платежів”;

475 “Забезпечення призового фонду (резерв виплат)”;

476 “Резерв на виплату джек-поту, не забезпеченого сплатою участі в лотереї”;

477 “Забезпечення матеріального заохочення”;

478 “Забезпечення відновлення земельних ділянок”.

Зауважте, розмір створених забезпечень переглядають на кожну дату балансу і в разі необхідності зменшують або збільшують. При цьому якщо відсутня ймовірність погашення майбутніх зобов’язань, сума нарахованого забезпечення підлягає сторнуванню.

Облік додаткового та резервного капіталу

Додатковий капітал — це інший капітал, укладений учасниками товариства або одержаний у процесі госпдіяльності підприємства в наслідок дооцінки активів, безоплатного отримання необоротних активів, іншого додаткового капіталу.

Додатковий капітал можна використовувати на покриття балансових збитків (за умови, що для цього використані всі інші джерела); на збільшення статутного капіталу; на покриття різниці між фактичною собівартістю вилученого капіталу, який анулюють, та його номіналом.

Для його обліку використовують рахунок 42 “Додатковий капітал”, призначений узагальнювати інформацію про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про суми дооцінки необоротних активів і фінансових інструментів, вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та подібні види додаткового капіталу.

За кредитом рахунку 42 відображають збільшення додаткового капіталу, за дебетом – його зменшення.

Цей рахунок має такі субрахунки:

— 421 “Емісійний дохід” – відображається прибуток (збиток) від продажу, випуску або анулювання інструментів власного капіталу;

— 422 “Інший вкладений капітал” – тут обліковують інший, вкладений засновниками підприємств (окрім акціонерних товариств), капітал, що перевищує статутний, інші внески тощо без рішення про зміни розміру статуткапіталу;

— 423 “Дооцінка активів” – на ньому фіксують суму дооцінки (уцінки) необоротних активів і фінансових інструментів;

— 424 “Безоплатно одержані необоротні активи” – показують вартість необоротних активів, безоплатно отриманих підприємством від інших осіб;

— 425 “Інший додатковий капітал” – обліковують інші види додаткового капіталу, які не можна включити до наведених субрахунків.

Резервний капітал — це сума резервів, створених підприємством відповідно до законодавства або статутних документів.

Для його обліку використовують рахунок 43 “Резервний капітал”, призначений узагальнювати інформацію про стан та рух резервного капіталу підприємства, створеного з нерозподіленого прибутку.

За кредитом рахунку 43 відображають створення резерву, за дебетом – його використання.

Резервний капітал спрямовують на покриття непередбачених витрат у випадку недостатнього прибутку чи збитків, на сплату боргів підприємства в разі його ліквідації. Залишок невикористаних коштів резервного капіталу переходить на наступний календарний рік.

Облік статутного капіталу

Статутний капітал – це зареєстрований у встановленому законом порядку та закріплений в установчих документах грошовий еквівалент майна, яке повинно бути передане підприємству у власність у вигляді внесків для забезпечення його господарської діяльності та як сплата його учасниками отримуваних ними майнових прав.

Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з моменту реєстрації підприємства в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) і припиняється в день виключення підприємства з реєстру в результаті завершення діяльності (у випадку реорганізації, ліквідації). При цьому джерелами формування статутного капіталу можуть бути грошові та/або матеріальні внески.

Для обліку статутного капіталу використовують такі основні рахунки: 40 “Статутний капітал”, 45 “Вилучений капітал”, 46 “Неоплачений капітал”.

Так, рахунок 40 призначено для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства. За його кредитом відображають збільшення статутного капіталу, за дебетом — зменшення (вилучення).

На рахунку 45 ведуть облік вилученого капіталу, у разі викупу власних акцій (часток) у акціонерів з метою їх перепродажу, анулювання (зменшення статутного капіталу) тощо. За дебетом даного рахунку відображають фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарським товариством у його учасників, за кредитом – вартість анульованих або перепроданих акцій (часток). Цей рахунок має такі субрахунки:

— 451 "Вилучені акції";

— 452 "Вилучені вклади й паї";

— 453 "Інший вилучений капітал".

Рахунок 46 призначено для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства. За його дебетом відображають заборгованість засновників (учасників) господарського товариства за внесками до статутного капіталу підприємства, за кредитом — її погашення .

Наприклад, формування статутного капіталу ТОВ відображають наступним чином:

1) Дт 46 “Неоплачений капітал” Кт 40 “Статутний капітал” – на суму зареєстрованого статутного капіталу;

2) Дт 30 “Каса” (або 31 “Рахунки в банках”) Кт 46 “Неоплачений капітал” – на суму грошових коштів, внесених до каси підприємства (або на поточний рахунок в банку) його засновниками;

3) Дт 10 “Основні засоби” Кт 46 “Неоплачений капітал” – на вартість внесених засновниками основних засобів;

4) Дт 20 “Виробничі запаси” 46 “Неоплачений капітал” – на вартість внесених виробничих запасів.

ОБЛІК КРЕДИТІВ БАНКУ

Кредит банку — це платне надання банками грошових коштів у тимчасове користування на визначених кредитним договором умовах із дотриманням принципів повернення, строковості, забезпеченості, платності, цільового використання.

Для отримання кредиту до банку подається заява та пакет необхідних документів, зокрема, копії свідоцтва про реєстрацію і статуту, картка зі зразками підписів, форми фінансової звітності, довідка з ДПІ, гарантійні зобов’язання поручителя, бізнес-план та інші. При наданні кредиту складається кредитна угода (договір), у якій визначається об’єкт кредитування, умови одержання та погашення кредиту, терміни кредитування, відсоткові ставки, зобов’язання підприємства за заставою тощо.

Відповідно до П(С)БО 2 “Баланс” і П(С)БО 11 “Зобов’язання” банківські кредити, отримані підприємством, визначаються як зобов’язання. Із метою обліку кредити прийнято ділити на два види:

— поточні — вони повинні бути погашені протягом 12 місяців із дати балансу чи протягом операційного циклу підприємства;

— довгострокові — строк їх погашення більше 12 місяців чи більше операційного циклу.

Погашення банківського кредиту — це погашення основної суми кредиту і сплата нарахованих відсотків. Кредит погашають повністю по закінченні терміну кредитної угоди або поступово частинами.

Відсоток нараховується на суму непогашеного кредиту. Суми відсотків, нарахованих за користування кредитом, ― окремий вид зобов’язання і відображаються вони у складі фінансових витрат.

Аналітичний облік позик ведеться за кожним кредитом окремо, за видами, цільовим призначенням і строками повернення кредитів.

Синтетичний облік заборгованості за кредитами ведеться для:

1) довгострокових позик — на рахунку 50 «Довгострокові позики»;

2) короткострокових — на рахунку 60 “Короткострокові позики» на відповідних субрахунках.

Ці обидва рахунки — пасивні. За їх кредитом відображають суму отриманого кредиту, за дебетом — його погашення. На окремих субрахунках цих рахунків показують відстрочені та прострочені кредити при зміні терміну кредитування, визначеного кредитною угодою.

При відображенні в обліку операцій, пов’язаних з отриманням кредитів, використовуються такі субрахунки: 684 “Розрахунки за нарахованими відсотками”, 951 “Відсотки за кредит” та 952 “Інші фінансові витрати”.

На позабалансовому рахунку 05 “Гарантії і забезпечення надані” відображається вартість активів підприємства в сумах, зазначених в угодах застави. При цьому з балансу підприємства ці суми не списуються.

Традиційна кореспонденція рахунків з обліку типових операцій при отриманні кредитів:

Зміст господарської операції	Дт	Кт
Отримано та зараховано кредит на рахунок підприємства	311	50, 60
Зараховано відсотки за кредит	951	684
Погашено кредиторську заборгованість за кредитом	50, 60	311
Сплачено відсотки за кредитом	684	311