4.Коригування значень факторів

Скориговане значення фактора для нового досліда визначається за значеням факторів, залишившихся у робочій таблиці умовного викреслювання( відкидання) найгіршого досліду:

(5.2)

- коефіцієнт коригування фактора

- значення фактора для нового досліду

- значення фактора для відкинутого досліду.

Коефіцієнт коригування фактору знаходиться за формулою:

(5.3)

- значення фактора в досліді

- номер відкидаємого досліду

- кількість поставлених дослідів у вихідному симплексі.

Іншими словами, коефіцієнт є середньоарифметичне значень фактору у залишившихся дослідах без відкидного.

У розглядаємому прикладі другий дослід виявився найгіршим. (табл. 19).

Умовно приберемо його із робочої таблиці та підсумуємо кожну колонку значень факторів у залишившихся дослідах. Суму поділимо на кількість дослідів:

Визначимо значення факторів нового досліду №7

Реалізація досліду №7 дала ,що вище результату найгіршого із залишившихся дослідів у таблиці(дослід №3 , дослід №4 ). Заносимо у робочу таблицю умови та результат досліду №7. Дослід №2 із подальшого розгляду прибираємо.

Вибираємо наступний найгірший дослід №3 .

Визначаємо умови досліду №8:

Дослід №8 поставлений при розрахованих значеннях факторів, дав витяг , що гірше будь-якого із залишившихся у робочій таблиці дослідів (гірший із залишившихся дослідів №4 ).

В цьому випадку дослід №8 не враховується, а дослід №3 залишається у таблиці 19.

Вибираємо наступний після №3 гірший дослід №4. Та розраховуємо умови для нового досліду №9:

Звідки:

Витяг в досліді №9

Отриманий результат також гірший результатів, залишившихся у робочій таблиці, тому він не враховується, дослід №4 із таблиці 19 не викреслюється. У даному випадку склалася ситуація, коли два рази поспіль знов поставлені досліди не враховуються, так як вони виявляються гірші наявних. Так положення створюєтсья у більшій частині в результаті грубих помилок, допущені при оцінці дослідів. Перевіряємо результат досліду №1, який має найбільший витяг . Повторний дослід №10, поставлений для умов досліду №1, показав витяг .Таким чином, первинний результат містив грубу помилку і томудослід №1 був невірно оцінений. Після коригування значень у робочій таблиці 19 залишилися досліди №3,4,5,6,7,10. Гіршим з них є дослід №10. Відкидаємо дослід №10 та знаходимо умову для досліду №11:

Пошук ведеться до досягнення майже стаціонарної області або отримання результатів, задовільняючих мету поставленої задачі.

5. Введення в дослідження нового фактору

Припустимо в процесі дослідження виникла необхідність додати новий фактор, який на першій стадії досліджень знаходився на постійному рівні.

Для введення нового фактору, схему планування наявної серії із дослідівпотрібно доповнити дослідом. Значення «старих» факторів для нового досліду визначається як середньоарифметичне із дослідів

Контрольна точка( дослід) при таких значеннях факторів відповідає центру симплекса.

Для нового фактора приймається попередньо інтервал варіювання. Основний рівень ( ) для нього береться рівний фіксованому значенню при постановці наявних дослідів. Нове значення фактора знаходиться за формулою:

(5.5)

де, - число досліджуваних факторів з урахуванням знов введеного. Знак дослідник приймає, виходячи із передбачуваної оптимальної області значення фактора.

Поверенемося до нашого прикладу. Необхідно дослідити число обертів імпелера флотомашини - . Для перших 12 дослідів швидкість була постійна та складала об/хв. Приймемо інтервал варіювання для цього фактора об/хв. Загальне число факторів складає тепер . Визначаємо значення факторів для досліду №13 з урахуванням зміни сисла обертів:

Отримані значення досліду заносяться у таблицю 19 незалежно від результату. Якщо отриманий результат з додатковим фактором незадовільний, можна повторити дослід, взяв значення додаткового фактору з протилежним знаком. Подальший пошук оптимуму ведуть як описано в попередньому параграфі: визначають гірший досділ, коригують за ним значення факторів і т.д.