Площа Полтавської області складає 28,8 тис. кв. км. Це одна iз 25 областей України, яка розташована на лiвому березi Днiпра, його середнiй течiї, i займає площу 28,8 тис.кв.км. Протяжнiсть територiї з пiвночi на пiвдень 213,5 км, а iз заходу на схiд 245 км. Межує Полтавщина з Чернiгiвською, Сумською, Харкiвською, Днiпропетровською, Кiровоградською, Черкаською i Київською областями. Полтавщина розташована у лісостеповій зоні. Ліси вкривають 8,5% території; ґрунт - в основному середньо-гумусові чорноземи. По території області протікає 146 річок загальною довжиною 5101 км. Головна водяна артерія - Дніпро. Всі річки (самі великі з них - Ворскла, Псел, Сула, Оріль) належать до басейну Дніпра і його лівих притоків. На півдні та південному заході область омивають води Кременчуцького та Дніпродзержинського водосховищ. Клімат - помірно континентальний. Середня температура липня +21 оС, січня -6,5 оС. Опади бувають переважно влітку у вигляді дощів. Населення. За кiлькiстю населення Полтавщина займає 11 мiсце серед областей України i на її територiї проживає близько 1700 тис. чоловiк. Нацiональний склад населення однорiдний, українцiв близько 90%. Густота населення 60 чоловiк на кв.км. Приблизно 1000 тис. чоловiк населення областi це жителi мiст. Вiкова структура i мiського, i сiльського населення областi характеризується постарiнням. Жiноче населення переважає над чоловiчим. У областi налiчується 1858 сiл i 36 мiських поселень. Промисловість. За структурою господарства Полтавська область належить до iндустрiально-аграрних. У сукупнiй валовiй продукцiї промисловостi i сiльського господарства частка промисловостi становить близько 60%. Серед областей України Полтавщина видiляється залiзорудною, паливною, машинобудiвною i легкою промисловiстю та агропромисловим комплексом з розвинутою харчовою промисловiстю, буряко-цукровим виробництвом, зерновим господарством та м'ясо-молочним тваринництвом. Полтавчани виробляють бiльше 14 % залiзної руди, близько 33 % природного газу, до 9 % електродвигунiв, приблизно по 20 % легкої i харчової промисловостi, а також 10 % цукру. Виробництво вантажних автомобiлiв наближається до 100 %. Провiдними галузями промисловостi є машинобудування i металообробка, паливна, харчова i легка промисловостi. Провiдне значення мають автомобiльна i електротехнiчна. Основними паливно-енергетичними ресурсами областi є нафта, газоконденсат та природний газ. Найбiльшим нафтовим i газовим родовищем областi є Глинсько-Розбишiвське нафтогазове родовище (Лохвицький i Гадяцький райони), яке дає майже половину видобутку нафти i газу областi. Полтавська нафта є високоякiсною: в її складi до 55 вiдсоткiв свiтлих нафтопродуктiв, мало сiрки. В супутних газах майже 70 вiдсоткiв пропано-бутанових легкозаймистих фракцiй, у зв'язку з чим вони є цiнною сировиною для хiмiчної промисловостi (виробництво штучних волокон i пластмас). Харчова промисловiсть областi представлена м'ясною, молокопереробною, цукровою, хлiбопекарською, кондитерською, плодоовочеконсервною, спиртовою та лiкеро-горiлчаною, пивоварною, масложировою промисловiстю, виробництвом безалкогольних напоїв. В обсязi промислової продукцiї, яка виробляється на пiдприємствах Полтавщини, на харчову промисловiсть припадає понад 18,0 вiдсотка. За обсягами виробництва продукцiї харчової iндустрiї область займає 8-9 мiсце на Українi, а за випуском цiєї продукцiї в розрахунку на душу населення показники областi вищi вiд середньодержавних. Випуск товарiв пiдприємствами м'ясної, цукрової, молочної, хлiбопекарської та кондитерської промисловостi складає понад 80 вiдсоткiв випуску продукцiї харчовою галуззю областi. Галузь машинобудування i металообробки за обсягами виробництва продукцiї займає третє мiсце в обласному промисловому комплексi. Сільске господарство. На родючих землях Полтавщини здавна вирощуються високі врожаї зернових, тут розвинулися справжні хліборобські традиції, які становлять основу аграрної науки. Основу аграрно-промислового комплексу складає сiльське господарство, яке характеризується розвинутим виробництвом зерна, молока, технiчних культур. У сiльськогосподарському виробництвi застосовується майже 2 млн. гектарiв землi, з них 1.5 млн. га рiллi. Найбiльш поширенi грунти - чорноземи, якi займають 90 вiдсоткiв площ. Бiльше 20 рiзних видiв сiльськогосподарських культур i 8 видiв тварин i птицi вирощують господарства. Традицiйною галуззю на Полтавщинi є тваринництво. Полтавщина має одну з найбiльших племiнних баз в Українi. Науковцям Полтавського iнституту свинарства виведено українську м'ясну породу свиней, якi досягають середньодобових приростiв 750 - 800 грамiв при затратах корму на 1 кг приросту 3,4-3,6 кормових одиниць, що переважає показники iснуючих порiд. В областi розводять овець унiкальної сокiльської породи, смушки яких користуються великим попитом. Розвивається племiнне конярство. Конi Дiбрiвського кiнного заводу Миргородського району вiдомi своїми рекордами за межами України. Вченими Полтавської аграрної академiї виведенi новi сорти пшениць, характеристика та параметри яких значно вищi, нiж в iснуючих традицiйних сортах. В останнi роки створюються i розвиваються фермерськi господарства. Природно-рекреаційний потенціал. Передумовами для розвитку туристичної галузі та курортно-рекреаційної сфери на Полтавщині є мальовнича природа, цікаві місця, пов'язані із світовою історією та місцевим краєзнавством. Гадяч - кліматичний курорт лісової зони, розташований у мальовничій місцевості на березі р. Псьол; Ліщинівка - лісовий кліматичний курорт, розташований на березі р. Ворскла; Миргород - рівнинний бальнеологічний і грязьовий курорт лісостепової зони.

Який показник визначає ступінь сільськогосподарського опанування території

Важливою умовою проведення об'єктивної оцінки родючості ґрунтів є ретельний облік природних і економічних чинників. Вплив природних умов на врожайність сільськогосподарських культур можна визначити на порівняно невеликих територіях з приблизно однаковими кліматичними, ґрунтовими, економічними й організаційно-господарськими умовами. Порівняльна характеристика якості земель України досить складна, з чим пов'язані регіональні відмінності тепло- і вологозабезпеченості, типів рельєфу, ґрунтового покриву, ступеня освоєння земель і їх використання. У зв'язку з цим для обліку різних природних та економічних умов необхідно провести районування території з врахуванням закономірних змін природних умов, а також особливостей використання земель у народному господарстві. Природно-сільськогосподарське районування служить основою розробки різних видів галузевих і спеціалізованих районувань, особливо земельно-оціночного районування території, яке проводиться, як правило, на обласному рівні. Продуктивність сільськогосподарського виробництва значною мірою визначається ґрунтово-кліматичними умовами, причому клімат – найбільш важливий чинник для досліджень на великих територіях в масштабі всієї країни, оскільки з ним тісно пов'язана зональність ґрунтового покриву. Клімат менше залежить від виробничої діяльності людини, у той час як родючість ґрунту змінюється у результаті агротехнічного і меліоративного впливу. Всього в Україні виділено 197 природно-сільськогосподарських районів, які відрізняються за агрокліматичними, геоморфологічними і ґрунтовими показниками.

Назвіть галузі машинобудування, розвиток яких визначае нтп:

Прискорення науково-технічного прогресу неможливе без розвит­ку таких галузей машинобудування, як електроніка, атомна енергетика, виробництво технологічного устаткування та засобів автоматизації, ро­ботизації, комплексної автоматизації виробничих процесів. Ці галузі за темпами розвитку мають випереджати машинобудівний комплекс. Роз­виток машинобудування на найближчу перспективу має бути спрямований на створення гнучких автоматизованих виробництв, роторних і роторно-конвеєрних ліній, розробку, випуск і застосування обчислювальної техніки, систем автоматизованого проектування. Створення нових тех­нологічних процесів дасть змогу розгорнути будівництво заводів-автоматів, різко зменшити потребу в трудових ресурсах

Демографічна криза в україні повязана з

Основною причиною загострення демографічної кризи в Україні є зниження до критичного рівня народжуваності. Сучасний її стан такий, що забезпечується лише половина потрібного для відтворення населення. На сьогодні Україна вже перетнула межу зниження народжуваності, за якою відбувається незворотнє руйнування демографічного потенціалу, що призвело до втрати умов для відновлення чисельності населення на початок 90-х років XX ст.    Процес зниження народжуваності у сучасних умовах має глобальний характер і зумовлений низкою економічних, соціальних, біологічних причин. Демографічна ситуація в Україні характеризується не лише депопуляцією, вона набула характеру гострої демографічної кризи, основні ознаки якої - несприятливі зміни не тільки у кількості, а й здоров'ї населення. Сучасну демографічну ситуацію можна визначити як кризову саме тому, що депопуляція супроводжується істотним погіршенням здоров'я людей, що виявляється у зниженні середньої тривалості життя.    Обстеження стану здоров'я населення виявило, що рівень загальної захворюваності в Україні один із найвищих не лише серед країн Західної Європи, але й колишнього СРСР. За цим показником Україна перебуває на другому місці серед держав СНД. Прогресує тенденція значного погіршення здоров'я дітей і підлітків. Проблема поліпшення здоров'я населення сьогодні перетворилася у проблему його елементарного збереження.    Техногенне і радіоактивне забруднення атмосфери, грунтів, водойомів у більшості областей спричиняє мутантні ушкодження генів. Наслідком цього є зниження народжуваності, зростання потворності серед новонароджених, поширення спадкових хвороб тощо. Одна з основних причин зменшення кількості населення це скорочення народжуваності і перевищення смертності над народжуваністю. Сучасний рівень народжуваності найнижчий за весь період післявоєнної історії України. До другої світової війни тривалість життя в Україні була значно нижчою, чим у розвинених країнах, але завдяки успіхам медицини вдалося ліквідувати це відставання до середини 60-х років. Позитивні зрушення в динаміці смертності і тривалості життя протягом 50-х першої половини 60-х років пов'язані з докорінними змінами в структурі патології причин смерті, ролі старих і нових патогенних факторів. Це означало, що Україна успішно долає перший етап епідеміологічного переходу, на якому прогрес у боротьбі за людське здоров'я і життя став можливим завдяки стратегії дій, орієнтованій на масові, не дуже дорогі профілактичні заходи, що не потребують значної активності з боку самого населення, на широке використання антибіотиків. Однак з середини 60-х років (в розвинених країнах з середини 50-х років) можливості цієї стратегії вичерпалися, а її зростання в розвинених країнах уповільнилося

які галузі відносяться до галузей предметної спеціалізації

предметно спеціалізовані - підприємства, які випускають кінцеву, готову до споживання продукцію (кондитерська чи взуттєва фабрика)

концепції взаємозвязку суспільства і природи

в природі, і в суспільстві все взаємопов'язане. Отже, в природі і суспільстві діє специфічна закономірність — закономірність комплексності. Ця закономірність у ландшафтній оболонці проявляється в різних формах. Для географії такою її формою є процес територіального ком-плексотворення. Він своєрідно проявляється у природі, суспільстві та їх взаємодії. Ландшафтна оболонка, зокрема та її частина, яку ми назвали соціоекозоною — це форми різних видів міжкомпонентних і територіальних комплексів. Дія закономірності комплексності — наслідок інтеграційних процесів, які відбуваються у суспільстві і його зв'язках з природою. Важливими інтеграційними процесами є територіальна концентрація виробництва і населення, яка проявляється у розвитку великих міст і міських агломерацій, формуванні систем розселення, виникненні великих урбанізованих районів. Процеси територіального комплексотворен-ня значною мірою залежать від управління розвитком суспільства, особливо територіальним.

Виявлення географічних і соціально-географічних закономірностей — постійна проблема всієї системи географічних наук. Так, ці закономірності можна поділити на 3 групи: природно-географічні, соціально-географічні і еколого-географічні