Валютні системи та валютні відносини

Валюта – грошова одиниця, що використовується, як світові гроші і виконує функцію міжнародних розрахунків і є засобом обігу та платежу.

Види валют, залежно від емітента валютна система поділяється на: національну валюту, іноземну валюту(грошові знаки зарубіжних країн, кредитні та платіжні засоби (чеки, векселі) в іноземних грошових одиницях), колективна валюта(євро та СПЗ(спеціальні права запозичення)).

Види колективних валют

1. Аркою - Арабська,

2. Центральна американська песа,

3. Антська песа,

4. Арабський розрахунковий динар,

5. Західно-африканська розрахункова одиниця,

6. Азійська грошова одиниця.

Євро – введений в 2002р в готівковий обіг (у 1999 була введена у не готівковий обіг), прив’зана до дольчмарки.

Недоліки СПЗ:

1. Розрахунки у всьому світі 3-6%,

2. Курси валют до СПЗ визначають тільки 8 країн (до долара США 36 країн),

Функції СПЗ:

1. Інтернаціональна міра вартості валютних паритетів національних грошових одиниць – членів МВФ,

2. Резервний актив грошової світової системи, який використовується для регулювання сальдо платіжних балансів окремих країн – членів МВФ,

3. Міжнародний засіб платежу,

4. Купівельний засіб (любу ВКВ можна придбати за СПЗ)

Залежно від режиму використання:

1. Конвертовані

2. Неконвертовані

Постановою правління НБУ в Україні введений «класифікатор» іноземних валют 10.02.1998р №521, згідно цього класифікатора валюти світу поділяються: Вільно конвертовані валюти (ВКВ), які широко використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та продаються на головних валютних ринках світу і дозволяються для здійснення інвестицій в Україну (австралійська долари, англійський фунт стерлінгів, дацька крона, долар США, ісландська крона, канадський долар,норвезька крона, швецька крона, швейцарський франк, японська єна, євро, СПЗ)

Золото, паладій, платина, срібло – відносяться до першої групи класифікації.

ВКВ, які широко не використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та не продаються на головних валютних ринках світу.

Неконвертовані валюти.

Залежно від сфери і мети використання валюта оплати валюта – якою здійснюють фактичну оплату товарів та послуг згідно з зовнішньо-економічною угодою чи погашення міжнародного кредиту

Валюто-кредиту – валюта, якою за згодою кредитора та позичальника надається кредит

Валюта угоди/ціни – валюта в якій встановлюється ціна товару по зовнішньо торгівельному контракту,або визначається сума надання міжнародного кредиту.

Валютні відносини – сукупність валютно-грошових та розрахунково0кредитних відносин в міжнародній сфері.

Валютні відносини включають: укладання угод щодо купівлі-продажу товарів, також валюти; отримання та надання з-за кордону різного роду позики; надання економічної і технічної допомоги закордон; функціонування валюти в зовнішній економічній торгівлі.

Валютний курс – співвідношення між грошовими одиницями двох країн, що використовується для обміну валют при здійсненні валютних операцій, валютний курс – вартісна категорія,яка притаманна товарному виробництву, виражає виробничі відносини між товаровиробниками та світовим ринком. Тобто валютний курс виступає як засіб інтернаціоналізації грошових відносин і утворення світової грошової системи.

Функції валютного курсу:

1. Виступає як засіб інтернаціоналізації певних країн,

2. Зіставлення цінових структур та результатів виробничого відтворення,

3. Зіставлення національної та інтернаціональної вартості, цін національного та світового ринків,

4. Перерозподіл національного продукту між країнами, що здійснюють зовнішньо-економічні зв’язки.

Види валютних курсів: вільне (чисте плавання); кероване плавання; фіксовані курси; цільові зони; гібридна система валютних курсів.

Класифікаційні ознаки та класифікація валютних курсів:

1. За способом фіксації: плаваючий,фіксований та змішаний

2. За способом розрахунку: паритетний,фактичний

3. За способом встановлення: офіційний та неофіційний

4. За видом угод: термінових угод («ТОД», «ТОМ», «СВОП», СПОД»)

5. По відношенню до паритету купівельної спроможності: завищений,занижений, паритетний

6. По відношенню до учасників угоди: курс покупки, курс продажу, середній курс

7. За врахуванням інфляції: реальний, номінальний

8. За способом платежу: наявний курс, курс безготівкових розрахунків, оптовий курс, офіційний курс

Чинники, які впливають на формування валютного курсу:попит і пропозиція на валютному ринку,що встановлюються в кожному конкретному випадку; стан платіжного балансу держави; рівень інфляції; різниця процентних ставок; ступінь довіри до валюти на світових валютних ринках; міждержавна і соціальна стабільність держави, міжнародний авторитет, напрям її ЗЕД.

Конвертованість валют – за поточними операціями означає що національна валютна система вільно обмінюється тільки для забезпечення повсякденної ЗЕД учасників міжнародних відносин (торгівля,страхування, транспорт, туризм). Ступінь конвертованості валю визначається як:повна і часткова конвертованість, внутрішня і зовнішня, по поточних операціях (можу бути торгівельного і не торгівельного характеру), по переміщенню капіталів і кредитів.

Купівельна спроможність. В основі валютних курсів лежить співвідношення купівельної спроможності. Купівельна спроможність - сума товарів та послуг, які можна придбати з певну грошову одиницю, паритет купівельної спроможності – співвідношення купівельної сили валют. Паритет купівельної спроможності визначається на основі співставлення цін у споживчому кошику, або за допомогою ВВП.

Умови конвертованості валют:

1. Високо розвинена грошова і банківська система

2. Чітко налагоджений ринковий механізм

3. Нагромадження певних золотовалютних резервів

4. Свобода експортно-імпортних відносин

Конвертованість – дозвіл на обмін національної валюти для забезпечення зовнішньоекономічної діяльності учасників ЗЕД.

Конвертованість – здатність валюти вільно використовуватися для будь-яких операцій та обміну на інші валюти. Види конвертованості:

• Повна – вільний обмін на іноземну валюту для всіх категорій власників у будь-якій формі та в усіх операціях без обмежень

• Часткова – обмін дозволяється тільки для певних власників

• Внутрішня – вільний обмін національної валюти на іноземну для резидентів і вільні платежі закордоном

• Зовнішня – вільне нагромадження валюти на рахунках нерезидентів, переказ грошей за кордон

5. Конвертованість за поточними операціями

6. Конвертованість за переміщенням капіталів і кредитів

7. Механізм конвертованості валюти полягає у валютному котирування, який представляє собою визначення та встановлення курсу до національної

Методи котирування:

1. Прямий, при якому курс одиниці іноземної валюти виражений в національній (1:1)

2. Не прямий або зворотній – за одиницю приймається валюта, курс якої виражений у певній кількості іноземних грошових одиниць

3. Крос-курс – певне співвідношення двох валют, яке випливає з їх курсу щодо третьої валюти

Встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют регулюється положенням про встановлення офіційного курсу до іноземних валют і банківських питань, затверджена від 12.11.2003р №496

До 23.10.94р в Україні дотримувалися множинних курсів включаючи ринковий і офіційний валютний курс, який визначався НБУ, ринковий встановлювався на валютних аукціонах

З 24.10.94р офіційний курс встановлювався за результатами торгів на українській міжбанківській валютній біржі

З 19.03.99р НБУ встановлює офіційний обмінний курс гривні щодо долара США як середньозважений між курсами за операціями уповноважений комерційних банків(мають ліцензію на купівлю-продаж валюти) на міжбанківському валютному ринку

Валютний ринок – офіційні центри, де відбуваються купівля-продаж іноземних валют на основі попиту та пропозиції, призначення валютного ринку – забезпечення реальної свободи вибору і дій власника валюти

Види валютних ринків:

1. Міжнародні (Лондон, Франкфурт, Париж, …)

2. Регіональні

3. Національні

Суб’єкти валютного ринку – продавці, покупці та посередники

Об’єкти ринку – грошові рахунки іноземних держав, платіжні документи і валютні чеки, фондові цінності в іноземній валюті (акції, облігації)

Функції валютних ринків: забезпечення своєчасності здійснення міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків

Валютні операції – операції х переходом права власності на валютні цінності

КРЕДИТИ

FV=PV(1+i*n)

FV=PV(1+i)ⁿ

PV= 8 000 n – 7 m – 3

1500(1+0.07/3)^8*3= 2609.17

(складна ставка)АТ має вільний капітал 90 тис. і бажає розмістити його на депозиті, який варіант воно обере:

2 роки, річний дохід 65% 3 роки, щоквартальний дохід 20%, 24 місяці,щомісячний дохід 48% річних

В таких задачах потрібно порівнювати періоди з однаковим часом капіталовкладення

ВЗЯТИ КАЛЕНДАРЬ ЗА НЕ ВЫСОКОСТНЫЙ ГОД

Дисконт – сума відсотків за кредит, яку банк стягує з клієнта на початку періоду кредитування з основного тіло кредиту.

Структура валютних операцій

1. Спот – валютні угоди на короткотермінову до 48 годин поставку валюти з її негайною оплатою. Мета – термінове отримання валюти для розрахунків по ЗЕД Уникнення втрат від зміни валютних курсів

2. Форвард(дериватив) – термінова угода розрахунки за якою здійснюються більше 2 днів після їх укладання з оплатою за курсом на момент укладання контракту

3. Ф’ючерс – угода на майбутню покупку валюти з курсу,який буде на момент дня закінчення контракту, мета – страхування платежів ЗЕ контрактах, капіталовкладення закордоном, страхування валютного ризику

4. Своп – купівля і продаж валюти на однакові суми в розрахунках на різні дати

5. Валютна біржа – офіційно оформлений ринок, на якому відбувається на підставі попиту та пропозиції

Операції на біржі – укладання двохстронніх угод на купівлю-продаж іноземної валюти

Організація розрахунків в іноземній і національній валюті за біржовими угодами

Організація операцій центрального банку щодо підтримки курсу національної валюти

Вираження ринкового валютного курсу іноземної валюти до національної. Членами валютної біржі є «уповноважені» КБ, фінансові організації.

Валютна позиція банку – зміна співвідношення вимог і зобов’язань банку в іноземній валюті

Ас проведення торгівельних сесій – 2-3 години.

Валютне регулювання – сукупність заходів, що реалізують міжнародними організаціями, державою у сфері валютних відносин. Валютне регулювання здійснюється на міждержавному та національному рівні, функція регулювання міждержавних валютних відносин покладена на міжнародний валютний фонд, який керується статутом, ухвалами та домовленістю, на державному рівні валютне регулювання визначається законодавчими актами в кожній країні.

Центральний Банк з своїми функціями: нагромадження, управління валютними резервами країни; визначення сфери ат порядку обігу валюти в країні; визначення курсу національної грошової одиниці; встановлення правил і надання ліцензій КБ на здійснення операцій з валютними цінностями. Встановлення механізму обліку валютних операцій, валютний контроль здійснює ЦБ. Валютний контроль – важлива складова валютного регулювання, мета якого дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій за участі резидентів та нерезидентів

Міністерство фінансів

1. Формування бюджетної політики щодо валютних цінностей,

2. Формування і використання валютного фонду,

3. Регулювання платіжного балансу і обслуговування зовнішнього боргу

Державна податкова адміністрація (ДПА) функціями є:

1. Контроль за повною сплато податків

2. Контроль за повното переказу валюти, вивезенням та ввезенням золота та валютних цінностей

Механізм валютного регулювання включає сукупність заходів, які проводяться ДПА, мінфіном і таможною службою. Форми регулювання:

1. Девальвація – зниження обмінного курсу національної валюти щодо іноземної, об’єктивною основою проведення девальвації – завищення офіційного курсу в порівнянні з реальним (підвищення купівельної спроможності національної одиниці). Причинами є нерівномірність інфляційного процесу в різних країнах,нестабільність платіжних балансів, нестабільність цін на світових ринках. Наслідками є: стимулювання експорту, стимулювання споживчого попиту на внутрішньому ринку, підвищення конкурентоздатності країни на світовому ринку

2. Ревальвація – підвищення курсу національної валюти стосовно іноземної. Наслідки: стимулювання імпорту, утримання на внутрішньому ринку споживчого попиту, приток іноземних інвестицій.

3. Валютна інтервенція – операції щодо купівлі-продажу власної валюти або іноземної валюти. Наслідками є зміна попиту і пропозиції певної грошової одиниці на валютному ринку,корекція обмінних валютних курсів. Способи проведення валютної інтервенції: за рахунок використання власних валютних резервів через «своп» угоди; за рахунок продажу цінних паперів вміщених в іноземній валюті в тому числі кредитних позицій у СДР

Платіжний баланс співвідношення всіє сукупності надходжень з-за кордону та платежів а кордон за певний проміжок часу. Форму і структуру встановлює МВФ.

1. Баланс поточних операцій – торгівельний баланс (співвідношення платежів за експорт/імпорт), Баланс послуг і некомерційних платежів – платежі і надходження від транспортних перевезень і всіх видів зв’язку, міжнародний туризм, утримання дипломатичний, торгівельних у культурних представництв, надходження від інформаційних,культурних і наукових обмінів.

2. Баланс руху коштів і кредитів – співвідношення платежів і надходжень щодо ввезення і вивезення приватних і державних капіталів одержаних і наданих міжнародних кредитів. Довгострокові і середньострокові позики, короткотермінові кредити, і поточні рахунки національних банків у зарубіжних банках. Фактори,що впливають на стан платіжного балансу:

   1. Нерівномірність економічного і політичного клімату країни

   2. Циклічне коливання економіки в різних країнах,

   3. Зростання закордонних державних видатків

   4. Міжнародна фінансова взаємозалежність

   5. Зміни в міжнародній торгівлі

   6. Негативний вплив інфляції

   7. Форс мажорні обставини.

Офіційні валютні резерви виражають платоспроможність країни та підвищують міжнародну валютну ліквідність, золотовалютні резерви включають:

1. Авуари СПЗ ( грошові ресурси банку, що є на його рахунку у закордонних банках)

2. Резервна позиція в МВФ

3. Золотий ресурс – іноземна валюта, яка включає депозити, векселі, чеки, ринкові цінні папери.

Світова валютна система – функціональна організація валютних відносин на рівні міжнародних зв’язків, її розв’язок регулюється відповідними міждержавними угодами через створення на колективних засадах міждержавні валютні фінансові банкові установи та організації. Національна валютна система – складова грошових відносин окремої країни, функціонування якої регулюється законодавством з урахуванням норм міжнародного права.

Регіональна валютна система – договірна правова форма організація валютних відносин між декількома країнами.

Елементи національної економіки	Світова економіка
Національна валюта як елемент валютної системи	Резервні валюти, міжнародна лічильна грошова одиниця
Ступінь конвертованості національної валюти	Умови взаємоконвертованості валют
Паритет національної валюти	Уніфікований режим валютних паритетів
Режим курсу національної валюти	Регламентація режимів валютних курсів
Міжнародна валютна ліквідність країни	Міжнародне регулювання
Наявність або відсутність валютних обмежень	Міждержавне регулювання валютних обмежень
Міжнародні кредитні обігові кошти, регламентація правил їх використання	Уніфікація правил використання міжнародних кредитних обігових коштів.
Регламентація міжнародних розрахунків країни	Уніфікація складних форм розрахунків
Режим національного валютного ринку та ринку золота	Режим світових валютних ринків і ринків золота
Національні органи, що обслуговують та регламентують валютні відносини країни	Міжнародні організації, що здійснюють міждержавне валютне регулювання

Еволюція розвитку валютної системи. 1861р Париж, паризька конференція узаконила золото, як світову валюту, тобто був утворених золото монетний стандарт. Золото – національна валюта. Ознаки золотомонетного стандарту:

1. Функціонування золота, в якості світових грошей, офіційно діяв з 1861-1914рр.

2. Фіксація золотого вмісту

3. Наявність фіксованих валютних курсів

4. На внутрішньому ринку золото виконує всі функції грошей

5. Вільне карбування золотих монет

6. Розмінні гроші і білонні монети вільно розмінюються на золото

З 1912-1944рр Генуезька валютна система – зливковий стандарт та золото-монетний стандарт. Валюти обмінювались на девізи(франки, долари), а девізи на національну валюту. Цей стандарт передбачав золотий зливок вагою 12.5 кг. Ознаки золото зливкового стандарту:

1. В обігу відсутні золоті монети

2. Банкноти та білонні монети обмінюються через девізи на золоті зливки

3. Відмінено вільне карбування золотих монет

1944р – м. Бретонвуд, конференція на якій створили Бретонвудську валютну систему, принципи:

1. Вільна торгівля та рух капіталів

2. Урівноважені платіжні баланси, стабільні валютні курси,

3. Золото-девізний стандарт (девізи – долар, фунт стерлінгів)

4. Створення міжнародної організації для спостереження за функціонуванням світової валютної системи

Принципи валютної системи:

1. Введений золото девізний стандарт, заснований на золоті та двох резервних валютах

2. Бретонвудска угода передбачала 4 форми використання золота, як основи світової валютної системи

   1. Збережені золоті паритети і введена їх фіксація в МВФ

   2. Золото продовжувало використовуватися як міжнародний платіжний резервний засіб

   3. США прирівняло долар до золота,щоб закріпити за ним статус головної резервної валюти

   4. З цією метою золото продавалося за офіційною ціною встановленою в 1934р.

3. Курсове співвідношення валют в їх конвертованість, стали здійснюватися на основі валютних паритетів виражених у доларах, девальвація понад 10% допускалася лише з дозволу МВФ, установлений режим фіксованих валютних курсів: ринковий курс, +- 1% за статутами МВФ

4. Вперше в історії створення МВФ і … МВФ надає кредити в іноземній валюті для покриття дефіциту платіжних балансів, з метою підтримання нестабільних валют

Причини розпаду Бретенвудської системи:

1. Нестійкість і протиріччя економікм, початок валютної кризи, збіглися з уповільненням економічного зростання в світі, світова циклічна криза…;

2. Посилення інфляції, негативно впливало на ціни і конкурентонї спроможність країни;

3. Нестабільність платіжної (не панятна) хронічний дефіцит балансів Великобританії і Штатів і активне сальдо Японії підсилювали різкі коливання валют

4. Використання долара і фунта стерлінга зайшло в суперечність з інтернаціоналізацією світового господарства.

Пошуки виходу з валютної кризи завершилися грошовою 18 грудня 1971 року Вашингтонською угодою, була досягнута за домовленістю:

1. Девальвація долара, на 7,89%

2. Підвищена ціна золота на 8,57%, з 35 до 38 доларів;

3. Девальвація ряд валют;

4. Розширення меж коливання і встановлення валютних курсів замість валютних паритетів.

5. Скачування десятивідсоткового мита США 1976-78рр.

Четверта світова валютна система (Ямайська) юридично завершила демонетизацію золота і замість золото-девізного стандарту офіційно впроваджено стандарт СПЗ, цей стандарт має назву «паперово-валютний стандарт». Ознаки Ямайської валютної системи:

1. Повна демонетизація золота у сфері валютних відносин,

2. Анульовано офіційну ціну на золото та фіксацію масштабу цін

3. Перетворення колективної одиниці СПЗ на головний резервний актив та засіб розрахунку

4. Впровадження плаваючих валютних курсів національних одиниць