Типи грошових систем.

Тип грошової системи визначається змістом елементів та їх взаємодією, які обумовлюють тенденцію розвитку та закономірності функціонування грошової системи, як елемент господарського механізму у країні грошова система відображає властиву йому сукупність економічних відносин і у зв’язку з цим набуває характеру системи ринкового чи неринкового типу. Систему неринкового типу відрізняє наявність значних обмежень щодо функціонування грошей. Крім того застосовують адміністративні методи регулювання грошового обороту, а саме: раціонування видачі грошей, лімітування кредитів, тощо, крім того існує певне розмежування сфер готівкового та безготівкового обороту заборони певних видів операцій.

Грошову систему ринкового типу характеризує вільне функціонування грошей, зберігаються при цьому лише певні обмеження проведення грошових операцій на рівні банків, як елементів грошової системи країни.

Відповідно до механізму регулювання валютних відносин виділяють системи відкритого та закритого типу, у відкритій системі відсутні обмеження на проведення валютних операцій юридичнім та фізичним особам, режим регулювання валютних відносин та визначення валютного курсу забезпечують органічні включення та поєднання національної економіки світового відповідно грошова система закритого типу передбачає наявність та використання валютних обмежень, які зумовлюють ізоляцію національної економіки від світової, що за таких умов валютний курс не відображає реальної ціни грошової одиниці.

Відповідно до загальних законів функціонування грошей виділяють саморегулюючі та регульовані грошові системи: саморегулюючі були системи металевого обігу, основою саморегулювання виступало рівняння вартості, яку виражали монети, тобто номінальна вартість монети = вартості матеріалу, з якого вони виготовлені. В зв’язку з цим у конкретний період часу безпосередньо в обігу знаходилося та кількість монет, яка була необхідна для реалізації товарів, які відповідно вироблялися, якщо через зміну обсягів виробництва потреби у грошах скорочувалися то відповідна кількість монет вилучалася з обігу і перетворювалася на скарб.

Історично системи металевого обігу реалізовувалися у формі біметалізму та монометалізму на ранніх етапах розвитку капіталістичного виробництва як правило на біметалізму.

Біметалізм – тип грошової системи при якому роль загального еквіваленту законодавче закріплювалася за двома металами, як правило це було золото та срібло. Відповідно до принципів регулювання співвідношення між срібними та золотими монетами виділяють три різновиди біметалізму: 1) система паралельної валюти, при такій системі співвідношення між золотом на сріблом встановлені на ринкових засадах, тобто стихійно; 2) система подвійної валюти, при якій співвідношення між золотом і сріблом встановлювалося централізовано, державою; 3) система «кульгаючої» валюти при якій один з металів (найчастіше срібло), монети з якого карбувалися в закритому порядку.

Монометалізм – грошова система, за якої тільки один вид металу виконує роль грошей, найпоширенішою формою монометалізму був золотий стандарт.