Грошові реформи.

Грошова реформа – повна або часткова структурна перебудова грошової системи країни з метою оздоровлення її чи поліпшення механізму регулювання грошового обороту.

Актуальність проведення грошових реформ посилюється інфляційними нагромадженнями протиріч у монетарній сфері. Вичерпавши консервативні засоби оздоровлення економіки і грошово-кредитної сфери держави вимушені здійснювати комплекс заходів проведення грошових реформ з метою подолання негативного стану грошей і повної або часткової перебудови грошової системи відносно нових соціально-економічних умов.

За глибиною перетворень і вдосконалень механізму регулювання грошового обороту грошові реформи класифікують за трьома типами:

1. Повна грошова реформа, яка передбачає проведення радикальних структурних і оздоровчих перетворень у фінансовій системі і грошовому обороті України,

2. Реформи часткового типу в процесі їх реалізації вносяться необхідні зміни і раціональні вдосконалення до окремих елементів механізму організації грошового обороту та реформування певних елементів грошової системи,

3. Реформи для проведення спеціальних стабілізаційних заходів.

За характером обміну старих грошей грошові реформи розрізняють як конфіскаційного і неконфіскаційного типу.

Залежно від мети проведення і глибини перетворення наявної грошової системи розрізняють грошові реформи у вузькому і широкому розумінні.

Одномоментна грошова реформа, яка пов’язана з вводом в обіг нових грошей за короткий строк 7-15 днів.

Грошові реформи паралельного типу здійснюються поступово, паралельно з проведенням радикальних перетворень в економіці, фінансах і грошовому обігу. Вони потребують тривалого часу, одночасного паралельного обігу нових грошових знаків з старими.

Методи проведення грошових реформ: світовий досвід знає два основних методи проведення грошових реформ: 1) метод блокування банківських рахунків на заздалегідь визначений строк або на невизначений термін; 2) метод списання готівки та коштів населення на банківських рахунках з одночасною заміною їх на нову грошову одиницю за єдиним або диференційованим співвідношенням.

Грошова реформа в Україні. Характерні ознаки:

1. Тривалий період проведення 1991-1996рр

2. Застосування тимчасових грошей купоно-карбованців як перехідних

3. Тривалий період використання купоно-карбованців та їх гіпервисоке знецінення

4. Створення нового механізму емісії, інкасування і забезпечення грошового обігу та його регулювання

Замінено ціни всіх товарів та послуг розмірів тарифів, З/П, пенсій, стипендій, платіжних зобов’язань, тобто була проведена цінова деномінація за співвідношенням 1 до 100 тис

Валютний курс був встановлений у відношенні 1.76 = 1$

В процесі грошових реформ можуть бути застосовані такі методи стабілізації валюти:

1. Дефляція,

2. Деномінація,

3. Нуліфікація,

4. Девальвація,

5. Ревальвація.

Дефляцій на політика – проводиться державою за допомогою фінансових та грошово-кредитних заходів. Фінансова складова – підвищення податків, скорочення бюджетних витрат, заморожування цін та заробітної плати, продаж державний ЦП

Монетарна складова включає скорочення грошової емісії, скорочення кредитних вкладень шляхом кредитної рестрикції, підвищення центральним банком дисконтного проценту (облікової ставки) і норм обов’язкових резервів для комерційних банків.

Деномінація – обмін усіх старих грошових знаків на нові в певній пропорції з одночасним перерахунком у цій пропорції цін, тарифів, З/П, пенсій стипендій, тощо. В наслідок деномінації відбувається укрупнення масштабних цін (стандартуватості) що приводить до швидкого зменшення грошової маси в обороті, спрощується і здешевлюються всі розрахунки, зменшуються витрати на забезпечення грошового обігу.

Нуліфікація – оголошення державою знецінених грошових знаків недійсними. СРСР 22-23 рр. 1 карбованець новий на 1 млн. старих.

Девальвація – знецінення національної грошової одиниці в порівнянні з іноземною валютою чи міжнародними валютно-розрахунковими одиницями, проявляється у підвищення інших валют до курсу національної валюти (зниження курсу національної валюти).

Ревальвація – підвищення курсу вартості грошової одиниці щодо іноземних валют.

Регулювання норми обов’язкових резервів здійснюється положенням про порядок формування обов’язкових резервів для банків України. В цьому положенні НБУ використовує норматив обов’язкових резервувань як один із монетарних інструментів для регулювання обсягу грошової маси в обігу та управління грошово-кредитним ринком.