Різновиди золотого стандарту:

1. Золотомонетний стандарт характеризується:

   1. У внутрішньому обігу країни знаходилася повноцінна золота монета, тобто золото виконувала усі функції грошей,

   2. Дозволялося вільне карбування золотих монет для приватних осіб,

   3. Наявність в обігу також і неповноцінних грошей таких як банкнота та металеві білонні монети, які вільно і необмежено розмінювалися на золото.

   4. Допускалося вільне вивезення та ввезення золота та іноземних валют що обґрунтовувалося функціонуванням вільних ринків золота.

Функціонування золотомонетного стандарту потребувала наявність золотих запасів в центральних емісійних банках, які слугували резервом металевого обігу гроші першої світової війни, зростання бюджетних дефіцитів відповідно покриття їх відповідними позиками, як наслідок зростаючим випуском монет призводять до зростання грошової маси в обігу, яка значно перевищувала золоті запаси емісійних банків. В ці роки золотомонетний стандарт припинив своє існування, в країнах які воювали, а пізніше в більшості інших країн, було припинено розмін монет на золото, існування жорстких заборон вивезення золота з країни і всі існуючі золоті монети було перетворено на скат. В ході грошової реформи 24-25рр. повернення до золотого стандарту відбулось уже у двох урізаних формах: золото зливковий та золото девізний стандарт.

Золото зливковий стандарт характеризувався наявністю замість золотих монет золотих злитків.

Золото девізний стандарт або різновид золотого стандарту, при якому золоті монети були повністю відсутні та їх вільна чеканка, і обіг золота здійснювався за допомогою обміну на валюту країн із злото-злитковим стандартом. Австрія, Німеччина, Данія, Норвегія та інші країни Європи щось із девізним стандартом. Таким чином зберігався непрямий зв’язок країн із золотом, підтримання стійкості курсу національних валют здійснювалося методом девізної політики, тобто за допомогою купівлі-продажу національних грошей на іноземні.

В результаті світової економічної кризи 29-33рр золотий стандарт було скасовано в усіх країнах світу і було встановлено систему нерозмінного банкнотного обігу.

У 44-ому році було створено Бреттонвудську валютну систему, що представляє собою систему міждержавного золото девізного стандарту, кий по суті був золото-доларовим для країн з вільно конвертованою валютою

Грошова маса, грошовий оборот і грошові потоки

Суму всіх грошових платежів утворює грошовий оборот на макрорівні грошовий оборот обслуговує кругообіг індивідуального капіталу і гроші виступають однією із функціональних форм капіталу. Є багатство індивідуума по обслуговуванню капіталу. На макрорівні грошовий оборот обслуговує кругообіг усього сукупного капіталу. На всіх стадіях снувального відтворення. Суб’єктами грошового обороту є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у створення, розподілі, обміні та споживанні ВВП. Споживачі:

1. Фірми, підприємства – безпосередньо приймають участь у створенні ВВП,

2. Домашнє господарство – суб’єкти, які забезпечують виробництво ВВП,

3. Державні структури – суб’єкти, які забезпечують розподіл та перерозподіл вартості, створеного ВВП і національного доходу,

4. Фінансові посередники – суб’єкти, які знаходяться між споживачами, спрямовують потоки коштів.

Грошовим обігом взаємопов’язуються основні ринки через які здійснюється більшість грошових відносин: 1) ринок продуктів; 2)ринок ресурсів; 3)фінансовий ринок; 4)світовий ринок.

Сукупність платежів, які обслуговують окремий етап розширеного відтворення – грошовий потік.

Загальна урівноваженість грошового обороту вимагає вирівнювання перш за все національного доходу і ВВП, для цього повинні балансуватися всі взаємопов’язані грошової потоки, за напрямами руху грошей, щодо національного потоку ці потоки розділяються на дві групи: потоки витрат – чисті податки,заощадження, оплата чистого імпорту; потоки ін’єкцій – інвестиції в державні закупівлі, надходження від чистого експорту.

Структура грошового обороту відмінності в характері економічних відносин між суб’єктами грошового обороту дають підстави структурувати грошовий оборот на три сектори: 1) грошового обігу, 2) фінансовий, 3) кредитний. Сектор грошового обігу характеризується еквівалентним, але безповоротним (одностороннім) рухом грошей від споживача до виробника. Фінансовий сектор – охоплює фінансові відносини, які зумовлюють безповоротний і нееквівалентний характер створення та використання грошових коштів. Кредитний сектор характеризує нееквівалентний, але поворотний рух грошей на платній основі.

Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий оборот він поділяється на безготівковий та готівковий. Готівковий оборот здійснюється через оплату купленого і борговий зобов’язань, законними платіжними засобами – банківськими білетами та монетами; обслуговує переважно відносини пов’язані зі сферою особистого споживання. Безготівковий оборот здійснюється шляхом оплати купленого товару і погашення боргів, перерахування грошових коштів на рахунки учасників грошового обороту у банках, обслуговує в основному підприємства та організації. Переваги безготівкового: 1)економляться гроші, 2)прискорюється оборот грошей, 3) рух грошей на рахунках дозволяє контролювати цей рух.

Маса грошей – сукупність залишків грошей у всіх формах, які є в розпорядженні суб’єктів грошового обороту на даний момент часу, для визначення обсягу та структури грошової маси в банківській практиці застосовується відповідний набір грошових агрегатів. Грошовий агрегат – визначене законодавством відповідно до ступеня ліквідності відповідне угрупування ліквідних активів.

Принципи формування грошових агрегатів:

1. Грошова маса включає не тільки готівкові гроші, а й депозитні гроші;

2. Вся грошова маса поділяється на ту, що є в обігу та на ту що нагромаджується виконуючи функцію збереження/накопичення вартості;

3. Сукупна грошова маса включає також банківські вклади, депозити та цінні папери з фіксованим доходом

Крім грошових агрегатів національний банк визначає ще один дуже важливий показник – грошова база. Грошова база – гроші, які не беруть участі в грошовому обороті та грошовому обігу, але створюють базу для їх розширення, грошова база включає агрегат М0+готівка в касах банках та резерви комерційних банків на їх рахунках у НБУ. На величину грошової маси впливають такі фактори: 1) зобов’язання комерційних банків по кредитах отриманих від центрального банку; 2) сальдо іноземних активів в умовах їх конвертації в національну валюту; 3) купівля-продаж емісійними установами на ринку цінних паперів облігацій державної позики; 4) не резервні зобов’язання банківських установ (капітал і прибуток від емісійної діяльності).

10.07

Основними принципами організації безготівкових розрахунків в Україні:

1. Обов’язкові зберігання грошових коштів на розрахункових, поточних та інших рахунках банків;

2. Грошові платежі та розрахунки здійснюються через банки;

3. Платежі покупців та товарно-матеріальні цінності і послуги здійснюються через КБ, лише за наявності достатніх коштів на рахунках платників;

4. Зарахування коштів на рахунок отримувача (виробника) проводиться як правило після списання відповідних сум з рахунка платника;

5. Платежі виконуються лише за акцепту (згода) або за дорученням платника. Документ, який регулює безготівкові розрахунки в Україні це інструкція №7, затверджена постановою правління НБУ № 204 від 02.08.1996р.

Готівкові розрахунки регулюються документом «готівкові розрахунки в Україні» і порядок ведення касових апаратів в національній валюті в Україні затверджено основ … №21 від 02.2.1995р.

Інструкція №4 про організацію роботи з готівкового обігу установлені банком України – затверджено постановою НБУ № 207 від 22.05. 1992р.

Основні розрахункові документи, за якими здійснюються безготівкові розрахунки:

1. Платіжне доручення – (сутність) розрахунковий документ, який містить письмове доручення платника обслуговуючому КБ про списання з свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. (особливості)Платник може давати доручення про списання коштів з свого рахунку на паперових бланках розрахункових документів, а також у вигляді електронного розрахункового документа; платник до дати настання дати валютування може відкликати гроші, які до зарахування а рахунок отримувача обліковуються в банку; Платіжне доручення приймаються КБ до виконання протягом 10 календарних днів з дня виписки, не враховуючи день виписки; роз рахування та розрахунки можуть здійснюватися:а) за фактично одержані ТМЦ, б)в порядку попередньої оплати, в) для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, г) для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (З/П, грошові доходи, пенсії,тощо),

2. Платіжна вимога доручення – розрахунковий документ, який складається з двох частин: верхня – вимоги отримувача безпосередньо до платника про оплату визначеної суми коштів; нижня – доручення платника банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача.

3. Розрахунковий чек – документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту,у якому відкрито його рахунок. Для гарантованої оплати чеків чекодавець бронює кошти на окремому рахунку в банку-емітенту.

4. Акредитиви – договір, що містить зобов’язання банку емітенту, за яким цей КБ за дорученням заявника акредитива або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива зобов’язаний виконати платіж на користь бенифіціара. Особливості – розрахунки за допомогою акредитиву повинні наблизити момент відвантаження є зручним з точки зору платежу для покупця позитивним моментом є те що після відвантаження продукції потрібні документи, що передані умовами акредитиву, які ретельно перевіряються щодо дотримання всіх умов акредитиву і в разі порушення хоча б однієї з умов не проводить оплати – це слугує запорукою для покупця товарів якості та кількості що обумовлено договором, строковість акредитиву є важливим регулюючим та дисциплінуючим, що забезпечує своєчасне отримання товарів, у випадку прос рочки надання необхідних документів акредитив не оплачується. Види акредитивів: 1) покритий – А, для здійснення платежів при якому завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку емітента або виконуючому банку; 2) непокриті – А оплата за яким у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника гарантується банком емітентом за рахунок банківського кредиту; 3) відкликаний – А може бути змінений або анульований банком емітентом без попереднього погодження з бенифіциалом у разі наприклад недотримання умов договору, відмови в гарантованому платежу; 4) без відкличні - не може бути змінений або анульований.

Заявник акредитива – платник, що звернувся до банку-емітенту для відкриття акредитива; банк-емітент – банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнту. Виконуючий банк – КБ, який здійснює платіж за акредитивом.

Векселі Простий вексель – просте і нічим не зумовлене зобов’язання векселедавця сплатити власнику векселя певну суму грошей у визначеному місці і у визначений час. Переказний вексель – письмовий наказ векселедавця платнику про оплату векселедержателю певної суми грошей у визначеному місці тау визначений час, при чому отримувачем коштів може бути як перший векселедержатель так і кожний наступний.

Акцепт – згода платника на оплату переказного векселя. Платіж за переказним векселем може бути забезпечений повністю або в частині вексельної суми через аваль. Аваль – вексельне поручительство, яке гарантує оплату векселя. Аваль дається на переказному векселі або додатковому аркуші із зазначенням місця його видачі, він виражається словами «вважати за аваль» і підписується особою, що дає цей аваль.

1. Видача простого векселя

2. Трасування на іншого платника

3. Доміціляції (згода на доплату векселя)

4. Оплата векселя

Друга група:

1. Індосування (облікова операція)

2. Ломбардові операція

3. Комісіонка операція (інкасування векселя і супроводжуючих )

4. Депозитна операція (зберігання і управління векселем)

5. Акцептна операція (акцептний кредит)

6. Гарантійна операція (поручительство по векселю)

Документи, які регулюють

Закон грошового обігу:

MV=PQ

Протягом даного періоду часу для обігу необхідно лише певна об’єктивно обумовлена грошова маса купівельних і платіжних засобів М_ф=М_н. мн=(sigma+sigmaP-sigmaVP+sigmaK)/[V(?)]

Механізм зміни маси грошей в обороті. Грошово-кредитний мультиплікатор.

Змінювати масу грошей в обороті може лише банківська система. Збільшення чи зменшення маси грошей досягається емісійною діяльністю центрального та комерційних банків на суму готівкової та безготівкової емісії збільшується чи зменшується відповідно готівковий та безготівковий компонент М₃, при цьому центральний банк емітує готівкові та безготівкові платіжні засоби, а комерційні банки тільки безготівкові.

Випуск готівки НБУ здійснюється через продажі її комерційним банкам. Значна частина цього випуску здійснюється за рахунок купівлі НБУ у комерційних банків. На суму готівкової емісії зросте обсяг грошової бази. Випуск НБУ безготівкових грошей здійснюється такими способами:

1. Надання позичок КБ шляхом їх рефінансування,

2. Через купівлю у КБ цінних паперів,

3. Через купівлю у КБ та їх клієнтів іноземної валюти для поповнення золотовалютного резерву.

У всіх цих випадках збільшуються запаси грошей на кореспондентських рахунках КБ у НБУ, що і є проявом випуску. Комерційні банки беруть участь у створенні тільки безготівкових грошей, а тому безпосередньо на безготівковий компонент грошової маси, через нього на всю масу грошей в обороті. Механізм створення грошей КБ полягає в грошово-кредитній мультиплікації їх вільних резервів та депозитних вкладів.

Грошово-кредитний мультиплікатор – (m=1/Hp=100/5=20)процес створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей) при кредитування банками клієнтів на основі вільних резервів, що надійшли в банк. Вільний резерв – сукупність грошей КБ, які в даний момент є в розпорядженні банку і можуть бути використані для активних операцій (кредит).

Загальний банківський резерв – являє собою всю суму грошей, які є в даний момент в розпорядженні банку і використовується ним для активних операцій. Частину загального резерву КБ повинні зберігати і не використовувати для поточних потреб.

Обов’язковий резерв – це резерв, який створюється на підставі норм обов’язкового резервування (які встановлюються НБУ) у відсотках до банківський пасивів. Різниця між загальним і обов’язковим резервами становить вільний резерв банку.

Л_к + Д +- МБК (міжбанк кредит) С_ф (страховий фонд) - ал – ор

Рівень грошово-кредитної мультиплікації залежить норми обов’язкового резервування m=1/Hp=100/5=20, а приріст грошової маси внаслідок грошово-кредитного мультиплікатора (коефіцієнт експансії депозитів) може бути виражений дельтаН=дельтаР*1/Нр, проте фактичний рівень коефіцієнта операції може істотно відхилятися від розрахункового, тому що на процес мультиплікації впливають і інші чинники, наприклад використання клієнтами КБ позичених грошей для готівкових платежів. процес грошово-кредитної мультиплікації відіграє важливу роль у забезпеченні пропозиції грошей відповідно до потреб економічного обороту, проте надмірне підвищення його рівня може призвести до порушення рівноваги на грошовому ринку, і відповідно посилення інфляції.

Швидкість обігу грошей майже не піддається регулюванню, характеризує частоту, я якою кожна одиниця наявна в обороті грошей використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період. V=PQ/M величина швидкості обігу грошей прямо пропорційна, прямо пов’язана з обігом ВВП і обернено пропорційно з масою грошей, що є в обороті. V характеризує інтенсивність використання запасу грошей в обороті для оплати товарів та послуг, тобто цей показник пов’язаний переважно з грошовим обігом, тому величина V залежить в першу ергу від частоти товарних трансакцій. Показник швидкості обігу грошей визначається і за іншими схемами: 1) середньою частотою використання грошової одиниці в оплаті доходів населення; 2) середньою частотою використання грошової одиниці в оплаті послуг та товарів (формування грошового обороту); 3)частотою проходження готівки через каси банків.