17. Генеральна сукупність – об’єкт соціально-педагогічного дослідження в єдності його суттєвих ознак та якостей.

Вибіркова сукупність – частина об’єктів генеральної сукупності, яка становить суму вихідних одиниць спостереження, вивчення та аналізу.

Одиниця відбору – елемент генеральної сукупності, що підлягає аналізу.

Вибіркова сукупність завжди об’єднана якоюсь спільною ознакою, що цікавить дослідника і відображає якості генеральної сукупності.

Отже, генеральна сукупність – це те, що має вивчатися, а вибіркова сукупність – це те, що реально досліджується.

Саме тому вибірка повинна адекватно відображати генеральну сукупність, тобто бути репрезентативною і представницькою. Здатність вибірки відтворювати характеристики генеральної сукупності називається репрезентативністю.

Репрезентативність – це принцип тотожності сформованої моделі досліджуваного об’єкта параметрам (критеріям) генеральної сукупності.

Вимоги репрезентативності означають, що за виділеними параметрами склад досліджуваних має наближатися до відповідних пропорцій у генеральній сукупності.

Між тим строго репрезентативну вибірку за усіма важливими для проблематики дослідження параметрами забезпечити неможливо, і тому варто гарантувати репрезентацію за декількома із головних напрямів аналізу.

Насамперед, потрібно з’ясувати які із ознак генеральної сукупності є суттєвими для мети дослідження. (Досить часто це статевовіковий та соціально-професійний склад досліджуваних та просторова локалізація).

Ступінь подібності вибіркової моделі до генеральної сукупності оцінюється похибкою вибірки.

Помилка вибірки – це величина, на яку відхилятимуться відповідні значення (наприклад, вік, дохід респондентів) у генеральній сукупності у порівнянні з вибіркою. Межі допустимої похибки залежать від мети дослідження. Іноді потрібно отримати дуже точну інформацію, тобто підвищену надійність, коли помилки можуть обернутися мільйонними втратами. Критерії репрезентативності – вік, стать, освіта, професія, регіон…

18. випадковий (ймовірнісний) відбір;

2. цільовий відбір.

І. При випадковому (ймовірнісному) відборі використовується принцип рівної можливості для кожної з одиницьсукупності потрапити до вибірки.

1. Простий випадковий (ймовірнісний) відбір передбачає наявність повного списку членів генеральної сукупності, тобто основи вибірки (списки співробітників, студентів вузу, учнів школи, телефонних абонентів, номери посвідчень тощо). З цього списку випадковим чином вилучається певна кількість одиниць, яка встановлюється за відповідними формулами. Процедура відбору може здійснюватися за допомогою лототрона, таблиці випадкових чисел, генератора випадкових чисел.

Приклад : у школі 2000 учнів, хочемо 5% помилку, щоб не перевищувала 5%. Значить маємо відібрати 333 учні для вивчення рівня адаптивності до навчання. Берем таблицю випадкових чисел, які не перевищують 2000.

2. Систематичний відбір (систематична вибірка) відбір одиниць із списку (основи вибірки) здійснюється через певний інтервал – крок.

К=Гс/Вс

К – крок вибірки;

Гс – генеральна сукупність;

Вс – вибіркова сукупність.

У нашому прикладі К=2000/3336

Номер першої одиниці можна обрати випадково із сукупності цифр, що вкладаються у крок, або за формулою:

N1=К/2, де n1 – номер 1-го респондента; К – крок.

3. Багатоступеневий випадковий відбір

Здійснення багатоступеневої вибірки, коли об’єкт дослідження, чи генеральна сукупність є достатньо великими (наприклад, иолодь України, молоді сім’ї і т.д) відбувається у декілька етапів.

Необхідність її застосування пов’язана з тим, що іноді неможливо чи недоцільно з точки зору трудомісткості та ресурсозатратності скласти повний список одиниць генеральної сукупності. На початковому та кожному проміжному етапівідбираються об’єкти репрезентації, а лише на заключному – одиниці спостереження.

А) Як правило, на першому етапі побудови багатоступеневої вибірки застосовують процедуру стратифікації генеральної сукупності (районування).

Страти – це внутрішньо однорідні та відмінні одна від одної частини сукупності, які її повністю вичерпують. (Наприклад, територія України поділяється на політико-адміністративні райони, кожен населений пункт – великі та малі міста, села; територія міст поділена на райони).

Чисельність одиниць, які відбираються з кожної страти можна визначити кількома способами:

1 спосіб: З кожної страти відбирається та чисельність одиниць, яка пропорційна обсягу страти:

ВС1=С1ВС/ГС

ВС1 – кількість респондентів для відбору у першій серії;

ВС – вибіркова сукупність загальна;

ГС – генеральна сукупність.

Наприклад, генеральна сукпність 2000 шкіл західного регіону України .

Страти: 700 – приватні школи; 1300 – державні школи.

Треба включити до вибірки 200 шкіл і буде похибка 6-7%.

Розрахунок вибірки: ВС пр=700200/2000=70 шкіл

ВС д=1300200/2000=130 шкіл

2 спосіб: З кожної страти відбирається однакова кількість одиниць:

ВС1=ВС2=ВС3=…ВСn

В цьому випадку ігнорується розбіжність у чисельності різних страт генеральної сукупності, але водночас з’являється можливість представити у вибірці достатнім чином малочисельні страти.

Б) На другому етапі, після того як досягнута однорідність у розподіленні потрібної для дослідника ознаки, як правило, здійснюється процедура виділення гнізд, або серій.

- Гніздова вибірка – на відміну від страт гнізда – це схожі між собою, порівняно однорідні за певною ознакою утворення. За одиницю відбору беруть групи чи колективи, далі проводять суцільне опитування в кожному з них.

- Серійна вибірка – виділення замість гнізд статисичних серій.

Відібрати певне гніздо (серію) із страти можна наступними способами:

- за випадковим принципом;

- за принципом типовості гнізда, зокрема на типовість гнізда можуть вказати експерти (метод експертних оцінок).

В) На останньому етапі реалізації випадкового чи системного відбору перед дослідником є завдання відбору конкретного респондента з кола потенційно можливих. На цьому етапі використовується, так званий, “маршрутний метод”: розробляється карта маршруту, куди заносяться всі житлові будівлі, у вибірку потрапляє, наприклад, кожна третя будівля.