1. Предмет і методологія курсу "Судові та правоохоронні органи України"

Дисципліна СПО є універсальною, вступної в загальнотеоретичні і спеціальні навчальні дисципліни.

Предмет - система знань про компетенцію та принципи судової, правоохоронної та правозахисної діяльності, про напрями та завдання державних органів і служб у сфері охорони та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також взаємодія між державними органами різних гілок влади.

Методологія - система підходів, методів і принципів вивчення предмета.

1. Загальні:

Діалектичний (аналіз, синтез, абстракція, сходження від абстрактного до конкретного)

Метод формальної логіки (індукція, дедукція, аналогія, гіпотеза)

Метод системного аналізу

2. Міждисциплінарні методи:

культурологічний

соціологічний

статистичний

конкретно-історичний

3. Спеціальні методи:

формально-юридичний (догматичний)

компаративістика

2. Місце курсу "Судові та правоохоронні органи України" в системі інших юридичних дисциплін.

СПО є вступним курсом, межує з багатьма дисциплінами:

1. КПУ - висвітлює питання місця і значення правоохоронних органів у загальнодержавному механізмі, конституційні засади їх діяльності, визначає права, свободи та обов'язки людини і громадянина.

2. ТГП - є методологічною дисципліною. Актуальними є питання про функції держав АІ права, нормах права та їх реалізації, правовому і протиправне поведінку, правовому регулюванні і юридичному процесі.

3. Кримінологія - дає поштовх правоохоронним органам для вивчення антисоціальних явищ та запобігання їх.

4. Адміністративне право - його норми створюють правову основу виконання правоохоронної функції як одного з напрямів державного управління.

5. Кримінальну право - виконує охоронну функцію всіх правовідносин і для СПО має значення як система правових норм. Які є предметом правоохоронної діяльності, і як дисципліна про застосування кримінально-правових норм, які є переважно охоронними.

6. Кримінальний процес - дає уявлення про наслідки проведення дій у конкретній справі в напрямку обвинувачення або виправдання та вирішення інших питань по суті розслідуваної кримінальної справи.

7. Цивільно-процесуальне право - описує розгляд процедур з охорони майнових і немайнових прав громадян.

3. Поняття правоохоронної діяльності держави, її види і основні напрями.

Правоохоронна діяльність - вид державної діяльності, що здійснюється з метою охорони права спеціально уповноваженими органами шляхом застосування юридичних заходів впливу в суворій відповідності з законом і неухильному виконанні встановлених державою норм процедурного і процесуального права.

Напрями (види):

конституційний контроль;

правосуддя;

прокурорський нагляд;

охорона громадського порядку;

розслідування злочинів;

захист прав і законних інтересів громадян і організацій і надання їм юридичної допомоги;

правова робота і деякі інші.

4. Основні концептуальні положення реформи судової системи.

Концепція судово-правової реформи, схваленої Постановою ВРУ від 28.04.1992 р

Мета: перебудова судової системи, створення нового законодавства, вдосконалення форми судочинства.

Принципи:

Створення судочинства, яке гарантувало б право на судовий захист, рівність громадян перед законом, створювало б умови для реалізації презумпції невинності.

Відповідність нормативних актів з питань діяльності судів та органів юстиції міжнародним угодам, ратифікованим Україною.

Радикальне реформування матеріального та процесуального законодавства, наповнення його гуманістичним змістом.

Реформування системи кримінальних покарань.

Диференціація форм судочинства в залежності від ступеня тяжкості злочину.

Розгляд окремих категорій справ суддями одноособово чи колегіями.

Встановлення судового контролю за законністю обґрунтованістю процесуальних рішень отже органів, які обмежують права громадян.

Перевірка законності та обґрунтованості судових рішень в апеляційному та касаційному порядку і за нововиявленими обставинами

Етапи:

1. Внесення змін до ЗУ "Про судоустрій", КПК, ЦПК, прийняття закону "Про Конституційний суд України", "Про адвокатуру", "Про статус суддів", "Про нотаріат"

2. Впровадження організації структури судів за спеціалізацією здійснення правосуддя, створення адміністративних судів, судів, що розглядають сімейні справи.

3. Вдосконалення діяльності судової влади, організації досудового слідства, прокуратури. Юстиції, адвокатури, спеціалізація судів.

Через нестачу фінансування в 1995 році концепція загальмувала.

У 2002 році був прийнятий ЗУ "Про судоустрій", який визначив правові засади організації та діяльності судової влади в Україні, состав судів загальної юрисдикції, повноваження та порядок здійснення суддівського самоврядування, основні вимоги щодо формування суддівського корпусу професійних суддів. Прийнятий КПК, ЦК, ГК, СК

У 2010 році був прийнятий ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", згідно з яким:

змінені терміни розгляду справ

ліквідовані військові суди

голови спеціалізованих судів призначаються Вищою радою юстиції за поданням Ради суддів спеціалізованого суду

визначені повноваження голови суду

після 5 років роботи суддя може бути призначений ВРУ безстроково

спрощений порядок притягнення суддів до кримінальної відповідальності

Верховний суд Україна скорочений до 20 суддів

створений вищий суд з розгляду цивільних і кримінальних справ

5. Завдання правоохоронних органів України в умовах формування правової держави.

Правоохоронні органи - органи держави, наділені правами і обов'язками по здійсненню охорони правопорядка шляхом специфічних дій примусового характеру, які у певній процесуальній формі.

Завдання складаються:

у відновленні порушеного права, наприклад в галузі цивільних правовідносин;

в покаранні правопорушника, коли відновити порушене право неможливо (при вчиненні деяких злочинів, наприклад при вбивстві);

у відновленні порушеного права і покарання одночасно, коли можливість відновити порушене право є, але правопорушник заслуговує ще й покарання.

здійсненні превентивних заходів.

Вирішуючи ці завдання, правоохоронні органи захищають життя, здоров'я, майно громадян, їх власність, власність держави, державних, громадських і приватних організацій, захищають державу та її інститути, природу, тваринний світ і т. д

6. Природа і поняття судової влади.

Вперше в історії українського конституціоналізму Основний Закон Україні в 1996 році закріпив судову владу як рівноправну і самостійну в системі інших гілок державної влади (ст.6 КУ).

Ніякої орган державної влади, крім судів. Не має права брати на себе повноваження по здійсненню правосуддя.

Підходи до визначення цього поняття:

1. Організаційний. Сукупність державних установ, тобто влада державного органу - суду.

2. Функціональний. Сукупність повноважень суду щодо здійснення правосуддя, тобто діяльність суду з розгляду і вирішення у визначеній законом процедурної формі справ, які мають юридичні наслідки.

3. Організаційно-функціональний. Система створених згідно з законом органів, наділених винятковими повноваженнями з розгляду юридично значущих справ, які мають юридичні наслідки і застосуванням спеціальної процедури.

Судова влада - специфічна гілка державної влади, яка має власну виняткову компетенцію щодо розгляду юридично значимих справ, і реалізується виключно конституційними органами, тобто судами, в межах закону і спеціальних судових процедури.

Повнота - загальнообов'язковість виконання всіх судових актів.

Винятковість - ніякий інший орган не має права здійснювати функцію правосуддя.

7. Поняття та ознаки правосуддя.

Правосуддя - вид державної діяльності яких здійснюється уповноваженими на те органами (судами) по розгляд і вирішення кримінальних, цивільних, господарських, адміністративних справ та адміністративних проваджень у відповідній до чинного законодавства і в процедурній формі, із застосуванням у разі потреби державного примусу з метою захисту прав і свобод людини і громадянина, інтересів держави та юридичних осіб.

Загальні ознаки:

соціальний характер влади

структура владних відносин

цілеспрямованість влади

вольовий характер влади

регулює та організаційне призначення

примусовий характер влади

Специфічні ознаки:

об'єктивність

легітимність

нормативність

особлива предметна сфера

ситуативний характер

8. Система принципів правосуддя.

Принципи правосуддя - норми найбільш загального характеру, які визначають місце судової влади в системі єдиної державної влади, побудова її основних інститутів і направлена на реалізацію завдань, що стоять перед судовою владою.

1. Інституційні принципи - фіксують загальні відносини. Які виникають при реалізації судової влади в суспільстві.

справедливості

паритетності

законності

доступності

незалежності

процедурність

2. Організаційні принципи стосуються відносин. Виникли при судовому розгляді справ.

Єдність судової системи і статусу судейського

територіальність

спеціалізація

інстанційність

незалежність недоторканість незмінність суддів

професіоналізм суддівського корпусу

3. Функціональні принципи - звернені до відносин, які виникають з приводу організації судової системи, структури, статусу суддів.

Принцип мови судочинства (ст.12)

гласності (ст.11)

колегіального та одноособового розгляду справи (ст.15)

участі народу (ст.5 п.3)

змагальності

презумпція невинності (ст. 62 КУ)

право на захист

оскарження судового рішення

обов'язковість судового рішення (ст.13)

9. Принцип здійснення правосуддя тільки судом.

Відповідно до статті 5 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україну здійснюється тільки судом. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Особи. Привласнили функції суду, несуть відповідальність, що встановлена законом.

Народ бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.

10. Принцип здійснення правосуддя на засадах рівності громадян перед законом і судом.

Стаття 9. Рівність перед законом і судом.

Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх

учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від

раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань,

статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.

11. Принцип незалежності судів і підпорядкованості їх лише закону.

Стаття 6. Самостійність судів

1. Суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи

правосуддя, суди незалежні від будь-якого незаконного впливу.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції (254к/96-ВР) і

законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.

2. Звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб,

які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, з

приводу розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо

інше не передбачено законом.

3. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів

в будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на неупередженість суду забороняється і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

4. Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів

Відповідно до цього Закону діє суддівське самоврядування.

12. Принцип гласності та відкритості судового процесу та його повного фіксування технічними засобами.

Гласність судового процесу - конституційний принцип, який дає можливість усім громадянам, які не є учасниками процесу по тому чи іншому судовій справі, бути присутнім при його розгляді. Це забезпечує демократизм правосуддя: яка надається громадянам можливість перебувати в приміщенні, де відбувається розгляд цивільної чи кримінальної справи, сприяє реалізації контролю за правосуддям, дисциплінує суд, змушує його більш відповідально ставитися до вирішення виникаючих питань як по суті так і за формою.

Стаття 11. Гласність і відкритість судового процесу

1. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді

усної або письмової інформації про результати розгляду його

судової справи. Кожен, хто не є стороною у справі, має право на

вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому

законом.

2. Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім

випадків, встановлених процесуальним законом. Учасники судового

процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні,

можуть використовувати портативні аудіотехнічні засоби. Проведення

в залі судового засідання фото-і кінозйомки, відеозапису, а також

транслювання судового засідання допускається за рішенням суду.

3. Розгляд справи в закритому судовому засіданні допускається

за вмотивованим рішенням суду у випадках, передбачених

процесуальним законом.

4. При розгляді справ перебіг судового процесу фіксується

технічними засобами в порядку, встановленому процесуальним

законом.

13. Принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду доказів і доведення перед судом їх невинності.

Змагальність (п. 4 ст. 129 Конституції) полягає в забезпеченні широкої можливості сторонам, іншим особам, які беруть участь у справі, відстоювати свої права та інтереси, свою позицію у справі, свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, зміст принципу змагальності складають права і обов'язки сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, в сфері судового доказування; принцип змагальності визначає змагальну форму цивільного судочинства - такий процесуальний порядок, який би сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість активно захищати особисті права та інтереси, права та інтереси інших осіб і держави.

Змагальна форма процесу забезпечується активним процесуальним становищем суду, який зобов'язаний надавати процесуальну допомогу особам, які беруть участь у справі, роз'яснювати їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні їх права і за їх клопотанням сприяти у витребуванні доказів (статті 15, ЗО ЦПК) тощо д.

Отже, принцип змагальності виступає процесуальною гарантією всебічного, повного і об'єктивного встановлення дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін.

14. Принцип презумпції невинуватості.

Згідно зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Презумпція невинності має декілька правил:

1) обов'язковість доведення вини обвинуваченого покладається на обвинувачів (на особу, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора);

2) будь-які сумніви у винності тлумачаться на користь обвинуваченого;

3) доведення вина в юридичному розумінні дорівнює доведеною невинності.

Принцип презумпції невинуватості тісно пов'язаний з принципом забезпечення обвинуваченому права на захист. Обвинуваченого наділені широкими правами для захисту від пред'явленого обвинувачення, органи ж держави - слідчий, прокурор, суд - зобов'язані забезпечити ці права саме тому, що до винесення вироку обвинувачений вважається невинним.

15. Принцип державної мови судочинства.

Стаття 12. Мова судочинства та діловодства в судах

1. Судочинство і діловодство в судах України ведеться

державною мовою.

2. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому

процесі за мовною ознакою.

3. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та

гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі

рідної мови або мови, якою вони володіють.

4. У судах, поряд з державною, можуть використовуватися

регіональні мови або мови меншин відповідно до Закону України "Про

ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин "

(802-15) в порядку, встановленому процесуальним законом.

5. Використання в судочинстві регіональних мов або мов меншин гарантується державою і забезпечується за рахунок коштів

Державний бюджет України.

16. Поняття судової системи України, її характеристика.

Судова система - організаційна частина судової влади. Суди наділені певною компетенцією, а судді та інші працівники судів - певними повноваженнями.

Судову систему України складають суди загальної юрисдикції і Конституційний суд України.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної в порядку, встановленому законом.

Створення надзвичайних і особливих судів не допускається.

Систему судів загальної юрисдикції складають:

місцеві суди

апеляційні суди

вищі спеціалізовані суди

Верховний суд України

Діяльність ланок судової системи визначається тим, які функції виконує суд залежно від стадії розгляду справи. Судова інстанція - це стадія розгляду справи в суді з певною компетенцією. Справи в судах розглядаються в першій інстанції, другій інстанції - апеляційної та третьої інстанції - касаційній. Справи можуть переглядатися в порядку виключного провадження.

Характерними ознаками судової системи України є її пристосованість до адміністративно - територіального устрою, різні рівні виробництва, стабільність і єдність.