- •31. Тимчасова втрата працездатності:причини
- •32.Поняття,види та значення міжнародно-правових стандартів соціального забезпечення.
- •33.Поняття,соціального забезпечення,захисту та політики.
- •34.Порядок оформлення та оплати листка непрацездатності працівників.
- •35. Забезпечення інвалідів засобами пересуванняю
- •36.Визначення трудового стажу та його значення.
- •37. Основні ознаки та види організаційно-правових форм соціального забезпечення.
- •38.Пільги на житлово-комунальні послуги,підстави надання.
- •39.Конституційно-правові гарантії забезпечення соціальних прав та свобод людини і громадянина.
- •40. Види непрацездатності.
- •41.Визначити особливості загальнообов’язкового державного соціального страхування та надати характеристику його суб’єктів.
- •42.Поняття,ознаки та види соціальних пільг.
- •43.Види загальнообов’язкового державного соціального страхування.
- •44.Класифікація соціальних пільг.
- •45.Головні напрями соціальної політики та основні принципи її формування.
- •46. Втрата годувальника як соціальний ризик.
- •47.Поняття, критерії та порядок підтвердження мало забезпечення.
- •48.Структура та функції соціальної політики в державі.
- •49.Поняття та принципи соціального обслуговування.
- •1.2 Принципи соціального обслуговування
- •50.Поняття безробіття та порядок визнання гром безробітнім.
- •51.Пенсійне забезпечення за віком.
- •52.Державна допомога одиноким матерям.
- •53. Поняття, ознаки та причини інвалідності.
- •54.Поняття та основні параметри соціальної держави.
- •55.Держ доп при ваг та пол..
- •56.Непрац як соц. Ризик.
31. Тимчасова втрата працездатності:причини
Працездатність – це здатність до праці, що залежить від стану здоров’я, фізичного, духовного розвитку (розумових та емоційних можливостей), а також професійних знань, уміння і досвіду працівника, що дає йому змогу виконувати роботу визначеного обсягу, характеру та якості. Тобто здатність людини до праці оцінюється не лише за можливістю виконання роботи та функціональним станом організму, а й за додатковими критеріями (стан здоров’я, професійні знання, вміння, досвід.
Під тимчасовою втратою працездатності розуміють неспроможність особи виконувати свою трудові обов’язки внаслідок короткотривалих обставин об’єктивного характеру. Тимчасова непрацездатність може бути спричинена:
- фізичною нездатністю особи здійснювати трудову діяльність (хвороба, травма, вагітність та пологи);
- неможливістю працювати у зв’язку із необхідністю здійснювати догляд за іншим членом сім’ї (хворою дитиною; хворим членом сім’ї; за дитиною до трьох років; за дитиною до досягнення трьох річного віку або дитиною-інвалідом до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною);
- неможливістю працювати у зв’язку із настанням обставин, спричинених діями державних органів (карантин, накладений органами санітарно-епідеміологічної служби).
Тимчасова непрацездатність має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин - до закінчення причин відсторонення від роботи. Тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності.
Порядок видачі документів, які засвідчують тимчасову непрацездатність затверджений Інструкцією про порядок видачі документів, які засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я від 13 листопада 2001 р. N9 455, Закони України «Про непрацездатність», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням» від 18 січня 2001 р. № 2240-111.
Статтею 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням» передбачено, що Фонд страхування від непрацездатності призначає дві виплати. Перша — допомога з тимчасової непрацездатності, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві і професійним захворюванням, друга — допомога по вагітності та пологах.
Тимчасову непрацездатність та ЇЇ період засвідчують лікар або лікарсько-кваліфікаційна комісія (далі — ЛКК) у закладах охорони здоров'я. Ці особи визначають потребу у наданні звільнення від роботи на час тимчасової непрацездатності, а також установлюють необхідність і строки тимчасового переведення працівника у зв'язку з хворобою на іншу роботу. Якщо це потрібно, вони приймають рішення про направлення особи на медико-соціальну експертну комісію (далі — МСЕК) для визначення наявності та ступеня тривалої або постійної втрати працездатності.