4. Напрями сучасного протестантизму

Організаційна і доктринальна картина протестантського табору християнства залишилася в ХХ в. приблизно такий же, який вона була і в попередньому сторіччі: йшли ті ж нескінченні процеси дроблення і злиття, розділення і з'єднання, робилися спроби прийти до єдино істинного віровчення.

Організаційні форми сучасного протестантизму дуже різноманітні - від церкви як державної установи (в Швеції, наприклад) і до майже повної відсутності якої б то ні було об'єднуючій організації (наприклад, у квакерів); від великих конфесійних (наприклад, Всесвітній союз баптистів) і навіть міжконфесійних об'єднань (екуменічний рух) до дрібних ізольованих сект.

4.1 Лютеранин

Найпоширенішим відгалуженням протестантизму є лютеранин. Церкви, названі згодом лютеранськими, або євангельськими, оформилися в північних німецьких князівствах. Зараз такі церкви існують в багатьох країнах - Ісландії, Данії, Швеції, Норвегії, Фінляндії і Німеччини. Багато лютеранських церков в Північній Америці. Найбільшою є лютеранська церква Бразилії. В країнах Азії лютеран мало, сильніше відчувається їх вплив в таких країнах, як Ефіопія, Судан, Камерун і інші.

Мартін Лютер (1483-1546 рр.) - видний діяч Реформації, засновник протестантизму. Він зробив великий вплив на всі сфери духовного життя Німеччини ХVI - XVIIвв. Лютеранський переклад Біблії зіграв важливу роль у формуванні загальнонаціональної німецької мови. Лютер був прихильником помірної бюргерської реформації. Він заперечував роль церкви і духівництва як посередників між людиною і богом. «Порятунок» людини, затверджував він, залежить не від виконання «добрих справ», таїнств, обрядів, а від щирості його віри. Лютеранин визнає авторитет Апостольського і Никео-Константінопольського символу віри, має свої віроучительні книги - «Аугсбургськоє віросповідання» (1530), катехізиси М.Лютера, «Книгу згоди» (1580). Центральний момент лютеранського віровчення складає вчення про виправдання вірою. Лютер чітко розмежовував дві сфери: релігійне і суспільне життя. Зміст першої складають віра, християнська проповідь, діяльність церкви; другий - мирська діяльність, цивільна мораль, держава і розум. Лютеранин скасовує чернецтво, поклоніння святим і їх потужностям.

Зараз в світі близько 75 млн. лютеран, 192 млн. лютеранських церкві. Близько 50 млн. віруючих з'єднано у Всесвітній лютеранський союз, створений в 1497р.

4.2 Кальвінізм

Кальвінізм - напрямок протестантизму - одержав свою назву від імені свого засновника, Жана Кальвіна (1509-1564). Жан Кальвін народився в сім'ї юриста. Він чудово знав латинську, давньогрецьку та давньоєврейську мови, читав Біблію в оригіналі. Навчаючись спочатку у Парижі, а потім у Орлеані, Жан одержав чудову освіту. Але у 1533 році, щоб уникнути церковних переслідувань, він переїхав у швейцарське місто Женеву, де через деякий час видав свою працю “Наставляння у християнській вірі”, яка зробила його ім'я відомим. Згодом, а саме у 1541 році, він став політичним лідером міста, під керівництвом якого Женева перетворилася на центр не лише швейцарської, а й європейської реформації. Жан Кальвін вважав, що кожна людина повинна сумлінно працювати, не відмовляючись від будь-якої можливості заробити гроші. Якщо ж вона цією можливістю не скористається, то це буде великим гріхом. Ці думки були дуже суттєвими для людей того часу, адже римська церква стверджувала зовсім протилежне - що головним гріхом людини є саме багатство (тим часом заробляючи величезні гроші на своїй пастві, тобто віруючих). Таким чином, Жан Кальвін розвивав ідеї першого “батька” протестантизму Мартіна Лютера, який стверджував, що головним боргом будь-якої людини є праця. Причому боргом не перед кимось, а перед самим Богом. Адже ніхто інший, як саме Бог зробив людей такими, які вони є, створивши когось ковалем, когось - солдатом, а когось - навіть і королем.

Але Жан Кальвін йшов ще далі. «Кожна людина, - казав він - повинна сумлінно працювати. Тоді й Бог почне їй допомагати. Адже саме для цього Він і створив нас. А у нагороду за цю працю, - продовжував далі Кальвін - чекає цю людину-праведника винагорода - багатство. А пізніше (щоправда, вже після смерті) ще одна - рай.» Так і народилася так звана “протестанська логіка”, як назвав пізніше це явище німецький економіст та соціолог 19-20 століття Макс Вебер, що привела до розвитку капіталізму, який почав розвиватися у першу чергу саме у протестантських країнах - Англії та Нідерландах. (Цікава подробиця: вже згадуваний Макс Вебер підмітив, що майже всі найбагатіші люди планети - протестанти).

Щодо ж цих ідей, то вони, як кажуть, “впали на благодатний грунт”, і у Жана Кальвіна з'явилося більше послідовників, аніж навіть у Мартіна Лютера. Жан Кальвін був жорстокою людиною, який відрізнявся величезною релігійною нетерпимістю. За будь-яку провину люди жорстоко каралися. Так, наприклад, за рішенням Кальвіна був страчений семирічний хлопчик, який вдарив свою матір. Кальвіністська церква, що була створена у Женеві, почала контролювала всі сфери життя. Були заборонені танці, святкування, пісні. Фактично це була диктатура (від латинського слова dictatura - необмежена влада) - тобто управління за допомогою насильства.

Тому дуже скоро Кальвіна почали називати “женевським папою”, а саму Женеву - “протестантським Римом”. Жан Кальвін бажав зробити з Женеви “град Божий”, цитадель протестантизму. Тому він, зокрема, закликав строго стежити за чистотою і порядком у Женеві - вона повинна була стати ще й найчистішим містом у світі. …Люди, які побували у сьогоднішній Женеві, розповідають, що вулиці там миють шампунем. Цікаво, може, це вже ознака “Божого града”? Чи просто показник високого економічного рівня Швейцарії - країни, столицею якої є Женева?..