- •Терміни і визначення теорії автоматизованого керування.
- •Автоматизовані системи їх склад і різновиди.
- •Компоненти автоматизованих систем.
- •Властивості автоматизованих систем.
- •Автоматизоване і автоматичне управління. Ступінь автоматизації системи.
- •Інформаційна модель системи управління.
- •Види забезпечення автоматизованих систем.
- •Технічне забезпечення автоматизованих систем.
- •Математичне забезпечення автоматизованих систем.
- •Інформаційне забезпечення автоматизованих систем.
- •Програмне забезпечення автоматизованих систем.
- •Лінгвістичне забезпечення автоматизованих систем.
- •Методичне забезпечення автоматизованих систем.
- •Організаційне забезпечення автоматизованих систем.
- •Правове забезпечення автоматизованих систем.
- •Ергономічне забезпечення автоматизованих систем.
- •Автоматизоване робоче місце.
- •Ефективність автоматизованих систем та її види?
- •Структури і типи зв’язків між елементами автоматизованих систем.
- •Поняття систем ухвалення рішень.
- •Експертні системи.
- •Моделі організації знань у експертних системах.
- •Оптимальне управління. Критерій оптимальності.
- •Завдання синтезу оптимальних управлінь.
- •Види завдань оптимального управління.
- •Проблеми синтезу управляючого пристрою в реальних умовах.
- •Адаптація систем управління.
- •Загальні поняття адаптивного управління.
- •Переваги використання принципів адаптивного управління.
- •Самоналагоджувальні системи.
Експертні системи.
Експертні системи - це клас комп’ютерних програм, які пропонують рекомендації, проводять аналіз, виконують класифікацію, дають консультації і ставлять діагноз. Вони орієнтовані на розв’язування задач, вирішення яких вимагає проведення експертизи людиною-спеціалістом. На відміну від програм, що використовують процедурний аналіз, експертні системи розв’язують проблеми у вузькій предметній площині (конкретній ділянці експертизи) на основі логічних міркувань. Такі системи часто можуть знайти розв’язок задач, які неструктуровані і неточно визначені. Вони через використання евристик компенсують відсутність структурованості, що корисно в ситуаціях, коли недостатня кількість необхідних даних або часу виключає можливість проведення повного аналізу.
Основою експертної системи є сукупність знань, яка структурується для спрощення процесу прийняття рішення. Для спеціалістів в галузі штучного інтелекту термін “знання“ означає інформацію, що потрібна програмі для того, щоб вона вела себе інтелектуально. Ця інформація приймає форму фактів або правил. Факти і правила не завжди правдиві або неправильні, інколи існує деяка міра неправильності в достовірності факту або точності правила. Якщо сумнів виражається явно, то він називається коефіцієнтом впевненості.
Моделі організації знань у експертних системах.
Існує багато способів представлення знань в сучасних експертних системах. Найчастіше використовується такі три методи представлення знань: правила, семантичні сітки та фрейми.
Термін “фрейм” у 1975 році ввів М.Мінський, як визначення структури даних для представлення стереотипних ситуацій. В цьому випадку модель даних представляється комбінацією трьох компонентів:
· множини структур даних, об’єкти яких складають вмістиме баз даних;
· множини операцій, які використовуються для пошуку та модифікації даних;
· множини обмежень цілісності, які явно чи неявно визначають множину допустимих станів елементів баз даних.
Представлення знань, що базується на правилах, побудовано на використанні виразу вигляду - “якщо“ (умова) - “тоді“ (дія). Якщо ситуація (факти) в задачі задовольняє правило “якщо“, тоді використовується дія, що визначається частиною “тоді“. Співставлення частин “якщо“ (правил з фактами) може утворити так званий ланцюжок виводу. Правила забезпечують природній спосіб опису процесів, що керуються складним і швидкозмінним середовищем. З допомогою правил можна визначити, як експертна система буде реагувати на зміну даних і при цьому не потрібно заздалегідь вказувати блок-схему управління обробкою даних.
Простір станів (фазовий простір) системи управління.
Сукупність всіх факторів системи називається простором станів системи. Зазвичай стан системи позначають вектором цього простору. Траєкторія руху об’єкту.
Ω (U)- область управляючих впливів. Всі можливі варіанти вибору варіантів.
Область допустимих станів позначають Q(Y), y(t) є Q(Y).
Об’єкт управління та його опис у фазовому просторі.
Об'єкти управління - елементи структури системи управління та виробничі процеси, на які спрямований вплив функцій управління.
Математичний опис функції управління.
Y(t)={y1(t))
(y2(t)}
Область допустимих станів.
Це ті стани які є допустимі. Область допустимих станів позначають Q(Y), y(t) є Q(Y).
Область допустимих управлінь.
область допустимих управлінь Ω, всі можливі варіанти. Зазвичай записують t, U(t)є Ω(U).
Мета управління.
Мета керування полягає в тому що перевести об’єкт з початкового стану Y(t0) в кінцевий стан Y(t), що належить під області Q1, області допустимих станів Q. Y(T) є Q1 (Y).
Завдання управління.
Завдання керування поляє у тому, що в області допустимих управлінь Ω підібрати таке управління визначене на часовому відрізку [Т0 ,Т], де Т – невідоме при якому стан об’єкту управління у підобласті базі станів.
Поняття якості управління.
Підходи оцінки якості управління:
Якість управління оцінюється сукупністю показників, що представляє параметри реакції системи на деяку детерміновану вхідну дію.
При другому підході якість управління описується узагальненим показником, що є мірою ефективності досягнення мети управління засобами конкретного управління Увіте.
Узагальнений показник якості управління.
При другому підході якість управління описується узагальненим показником, що є мірою ефективності досягнення мети управління засобами конкретного управління Увіте. Узагальнений показник якості це є часова характеристика залежна від функцій управління кінцевого стану та інших факторів при чому конкретній функції управління і іншим параметрам відповідає певне значення показника якості. J інтеграл від t по T G(U(t),Y(t),F(t),X(t),t)dt.