41. Жовтнева революція 1917. Політика більшовиків на україні.

Жовтнева революція 1917р. в Росії — збройне повалення Тимчасового уряду і прихід до влади партії більшовиків, що проголосила встановлення Радянської влади, початок ліквідації капіталізму і переходу до соціалізму. Повільність і непослідовність дій Тимчасового уряду після Лютневої революції у вирішенні робітничого, аграрного, національного питань, участь Росії у війні призвели до поглиблення загальнонаціональної кризи і створили передумови для посилення позицій лівих партій у центрі й націоналістичних партій на околицях країни.

Найбільш енергійно діяли більшовики, що проголосили курс на соціалістичну революцію в Росії, яку вони вважали початком світової революції. Вони висунули популярні лозунги: «Мир — народам», «Земля — селянам», «Фабрики — робітникам»; до кінця серпня — початку вересня вони завоювали більшість в Радах Петрограда і Москви і приступили до підготовки збройного повстання, приуроченого до відкриття II Всеросійського з'їзду Рад. У ніч з 24 на 25 жовтня (6—7 листопада) озброєними робітниками, солдатами Петроградського гарнізону й матросами Балтійського флоту був захоплений Зимовий палац і заарештований Тимчасовий уряд. З'їзд, на якому більшовикам разом з лівими есерами належала більшість, схвалив повалення Тимчасового уряду, прийняв Декрети про мир і про землю, сформував уряд — Раду Народних Комісарів на чолі з В. І. Леніним.

Подавивши в Петрограді і Москві опір сил, вірних Тимчасовому уряду, більшовикам вдалося швидко встановити владу в основних промислових, містах Росії. Головний противник — партія кадетів була оголошена поза законом, арештовано ряд її лідерів, заборонена опозиційна преса. Незважаючи на це, на виборах до Установчих зборів (12 (24) листопада 1917 р.) більшовики отримали лише бл. 25% голосів виборців.

Установчі збори (Петроград, 5 (18) січня 19І8 p.), що відмовилися прийняти ряд ультимативних вимог більшовиків, були ними розігнані. Це сприяло подальшому розколу країни, початку Громадянської війни. До березня 1918 р. радянська влада була встановлена на значній території Росії, націоналізовані банки, почалася націоналізація підприємств, укладене перемир'я з Німеччиною. Спроби країн Антанти перешкодити виходу Росії з війни і затвердженню влади Рад призвели до інтервенції іноземних держав.

Перехід до політики «воєнного комунізму», створення каральних органів для боротьби з контрреволюцією та саботажем — Всеросійської надзвичайної комісії з боротьби з контрреволюцією (ВНК) (грудень 1917 p.), організація масової Червоної Армії обумовили перемогу більшовиків в Громадянській війні і встановлення їхньої однопартійної диктатури. Жовтнева революція 1917 р. мала величезний вплив на розвиток Росії і всього світу в XX ст.

Існує широкий спектр оцінок Жовтневої революції: від оцінки її як національної катастрофи, що призвела до значних жертв і встановлення тоталітарної системи, до апологетичних тверджень про те, що революція була спробою створення соціалізму як демократичного ладу соціальної справедливості.

лада в Україні будувалася відповідно до зразків, що утвердилися в радянській Росії. 6 січня 1919 р. стара назва, якою радянська влада прикривалася в 1918 р. — Українська Народна Республіка, була відкинута. Відтепер і до прийняття Конституції 1937 р. офіційною назвою держави стала Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР, після 1937 — УРСР). Вищим органом державної влади був Всеукраїнський з'їзд Рад, у період між з'їздами — Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК). На місцях влада належала місцевим радам. 10 березня 1919 р. третій з'їзд Рад прийняв Конституцію УСРР і тим самим узаконив в Україні радянську владу.

Конституція закріплювала диктатуру пролетаріату, відміну приватної власності і позбавлення виборчих вправ експлуататорських класів. Пролетарський характер держави закріплювала непропорційна система виборів депутатів.

У процесі оформлення радянської влади здійснювалися спроби від'єднати від України Донецько-Криворізький край і Крим. Якщо перший залишився у складі республіки, то в Криму була створена Кримська Радянська Соціалістична Республіка.

Таким чином, найважливішими рисами процесу радянизації України були:

— проходив "зверху вниз";

— здійснювався за зразком РРФСР та під її керівництвом;

— антинаціональний характер;

— суворий централізм;

— значна частина вищих чиновників була неукраїнського походження.

Суть політичного курсу більшовиків полягала в прискореній насильницькій ломці існуючої в Україні економічної системи, що грунтувалася на товарно-грошових відносинах, і заміні її прямим товарообміном, здійснення якого покладалося на державних чиновників. Така політика дістала назву "воєнного комунізму" й була доказом віри в можливість негайної заміни капіталізму соціалізмом.

Серед найважливіших заходів воєнно-комуністичної політики були:

— відміна товарно-грошових відносин, натуралізація в оплаті праці (карткова система розподілу продуктів, зрівняльний розподіл);

— проведення повної націоналізації всіх підприємств, державний контроль над виробництвом;

— мілітаризація праці (загальна трудова повинність, трудова мобілізація);

— заборона приватної торгівлі;

— введення продрозкладки (фактично реквізиція врожаю селян продзагонами з Росії; до початку липня 1919 р. діяло 46 продзагонів з чисельністю 1500 бійців; у 1919 р. на українське село наклали продрозкладку в 140 млн пудів, до наступу денікінських військ вдалося зібрати не більше 7чмлн пудів);

— початок колективізації селянських господарств (на літо