Закордоний досвід оплати праці

«Шведська модель».

Система визначення рівня заробітної плати в промисловості та сферіпослуг являє собою один з елементів досить складною «шведськоїмоделі »соціально-економічного розвитку.

Основою цієї системи є періодично проводиться кампанія попереукладення колективних трудових угод, в ході якої міжпредставниками роботодавців і профспілок проводяться переговори прозмісту нової трудової угоди, зокрема, про оплату праці.

Про масштаби цієї кампанії можна судити з того, що загальне числоякі працюють за наймом у Швеції становить 4,4 млн. чоловік. Більше 90% всіхробочих полягають у профспілках, які входять в Центральне об'єднанняпрофспілок Швеції, тісно пов'язане з соціал-демократичною партією. Близько

Досвід Японії.

Численні дослідження, проведені останнім часом в областізаробітної плати, свідчать про те, що з середини 70-х років в Японіївідбулися істотні зміни в механізмі її організації ірегулювання, перш за все, на рівні підприємств.

У структурі зарплати за своїм розміром виділяється місячний заробіток,а в його складі - встановлюється відповідно до умов колективногодоговору тарифна оплата праці, і в першу чергу тарифна ставка,відома в японській практиці стимулювання як «основна заробітнаплата ». [8]

Як відомо, головна роль тарифної ставки в будь-якій системі заробітноїплати полягає в кінцевому рахунку у встановленні співвідношення міжрозмірами оплати простого, некваліфікованої і складного праці. Японськийпрактика виробила свої принципи тарифікації працівників і з успіхомкористувалася ними протягом усього післявоєнного періоду. Провіднимпоказником рівня кваліфікації працівника і, отже, критеріїв йогооплати в Японії тривалий час вважався вік. З цієї причини всійсистемі матеріального стимулювання було присвоєно назву «повіковийоплата праці ». Ця ж особливість лежить в основі широко розповсюдженої в Японії концепції «довічної заробітної плати».