1. Фактори формування професійної свідомості юриста

2. Характеристика система навчальних дисциплін що вивчають в юридичних вузах

Юридичну науку ніби систему юридичних наук можна представіті крізь структуру - внутрішнє розділення для основні групи (види) наук, які знаходяться у взаємному зв’язку:

1) теоретіко-історічні (теорія держави і права, історія державі і має рацію - загальна і вітчизняна, історія що вчиться про державу і право);

2) галузеві (державне право, цивільне право, кримінальне право, трудове право, сімейне право, адміністративне право, фінансове право, екологічне право, комерційне пільга єдино ін.)

і міжгалузеві (кримінологія, прокурорський нагляд, організація правосуддя);

3) спеціальні прикладні (криміналістика, судова медицина, судова психологія, судова бухгалтерія єдино ін.). Прикладні науки є комплексними. Для вирішення правових питань вони вікорістовують відношення і висновки ніби юридичних, безпричинно і неюридичних наук (фізики, хімії, загальної теорії статистики, медицина єдино ін.);

4) науки, які вивчають публічне і приватне міжнародне право, конституційне пільга інших країн єдино ін.

3. Поняття та зміст навчальної дисципліни “юридична деонтологія”

Юридична деонтологія —це галузь юридичної науки, що узагальнює систему знань про мудрість спілкування та мистецтво прийняття вірного рішення у юридичній практиці, тобто на­ука про пошук атмосфери досягнення необхідного, істинного результату у спілкуванні юриста як з колегами, так і з тими, кому він надає свої професійні послуги та кого повинен обслуговувати правовими засобами в процесі реалізації ними свого право- вого статусу.

Характеризуючи предмет навчальної дисципліни, слід звернутися до визначення науки “юридична деонтологія”, в якому говориться, що це система загальних наукових знань про юридичну науку та юридичну практику, про вимоги до працівників юридичної сфери та систему формування професійних та особистих якостей працівників. Ці компоненти і являються головними складовими предмету навчальної дисципліни. Таким чином предметом юридичної деонтології можна вважати оптимальний звіт правил, норм-рекомендацій, норм0вимог. Норм-дозволів, які в сокупності визначають соціально-правовий режим юриста у спілкуванні з колегами і клієнтами, його професійну поведінку в процесі практичної юридичної діяльності.

У визначенні структури предмету юридичної деонтології є певна логіка, яка передбачає наступне:

1. Вступ до курсу – характеризує навчальну дисципліну в цілому у співвідношенні до відповідної юридичної науки, визначаються обсяги необхідних знань, їх практична значимість.

2. У наступному розділі відбувається ознайомлення з юридичною діяльністю та її основними формами прояву.

3. Окремим блоком розглядається особа юристи, його особисті якості через призму окремих напрямків професійної діяльності та особливостей юридичної професії взагалі.

4. До структури курсу входять питання змісту та об’єктивів впливу юридичної діяльності, що також характеризує її в різних аспектах.

5. Необхідним моментом є також висвітлення нормативної основи здійснення професійної діяльності юристів, що в правовому аспекті має особливе значення.

6. І на завершальному етапі вивчення курсу відбувається ознайомлення із особливостями роботи за окремими спеціальностями в межах юридичної професії