10. Що має на увазі р.Барт, мовлячи про «насолоду і задоволення від тесту»?

Два поняття, введені Бартом, «текст-задоволення» і «текст-насолода», фактично багато в чому перекривають один одного, вони невід’ємні один від одного, як два вічних супутника читача. Тект-задоволення – це текст, що приносить задоволення, що повністю заповнює нас, викликає ейфорію. Він іде від культури, не пориває з нею і пов’язаний з практикою комфортабельного читання. Текст-насолода – це текст, що викликає почуття загубленості, дискомфорту, він розхитує історичні, культурні, психологічні підвалини читача, його звичні смаки, цінності, спогади, викликає кризу в його стосунках з мовою. Урешті-решт, іде мова про два способи читання. Перший спосіб напряму веде крізь кульмінаційні моменти інтриги, він враховує лише протяжність тексту і не звертає ніякої уваги на функціонування самої мови. Другий спосіб спонукає смакувати кожне слово, начебто линиту до текста. Він вимагає старанності та захопленості. При такому читанні ми захоплюємося вже не об’ємом текста, а шаруватістю самого акта означання. Таке читання потребує особливого читача: щоб читати сучасних авторів, необхідно не ковтати книги, а трепетно смакувати текст. Читач відчуває радість від стійкості власного я (в цьому його задоволення) і водночас прагне до своєї смерті (в цьому його насолода). Це двічі розволотий суб’єкт.

12. В чому дискусійнійсть питання про межі текста?

За Бахтіним, Текст – це первинна данність усіх гуманітарних дисциплін і всього гуманітарно-філологічного мислення, це безпосередня дійсність, з якої виходять як гуманітарні дисципліни, так і гуманітарно філологічне мислення. У пост структуралізмі текст виступає суб’єктивним образом світу, вираженням свідомості, тобто весь світ і є текстом. Ю.Крістєва визначає поняття текст як частину загального процесу матеріальних та історичних змін, де текст – це сходження різних цитацій, світ як інтертекст. Межі тексту визначалися Бахтіним в рамках тексту як висловлювання, тобто текст визначався завдяки 2 критеріям: його інтенції та здійснення цієї інтенції. Тому текст як подія розвивається завжди на рубежі 2 свідомостей, 2 суб’єктів. Це завжди складне взаємовідношення текста та контекста, що одночасно створюється. Це зустріч 2 текстів: готового та щойно створеного текста, що реагує.Бахтін також виділяє 2 полюси тексту: мова (мова автора, жанра, напряму, епохи…) та неповторна подіє вість текста. Між цими полюсами знаходяться всі гуманітарні науки. В них людина вивчається в межах тексту, бо людина завжди виражає себе завдяки тексту. Можна стверджувати, що текст безкінечний, бо він існує лише стикаючись з іншим текстом (контекстом), що ніби «освітлює» назад і вперед створюючи діалогічні відносини. За Р.Бартом, текст на відміну від твору поняття незчислиме, безграничне, множинне, незалежне від відносин філіації.