- •15. Що означає рефлексія як методологічна процедура?
- •16. Які Ви знаєте форми і типи дискурсів?
- •17. Що виступає об’єктом герменевтики?
- •20. Що виступає предметом методології науки?
- •21. Відомо, що г.Ріккерт розрізняє гуманітарні і природничі науки за методом. Відтворіть його думку.
- •23. В чому, на думку р.Барта, полягає відмінність між твором і текстом?
- •25. Які ознаки постмодернізму Ви можете застосувати до характеристики гіпертексту?
- •3. Чи вбачаєте Ви сенс об’єднання/розмежування соціальних і гуманітарних наук?
- •4. Як тлумачиться структура розуміння/нерозуміння в природничому і гуманітарному пізнанні?
- •7. Як тлумачиться структура «знання/незнання» в системі гуманітарного та природничого пізнання?
- •10. Що має на увазі р.Барт, мовлячи про «насолоду і задоволення від тесту»?
- •12. В чому дискусійнійсть питання про межі текста?
17. Що виступає об’єктом герменевтики?
Рікер визначає герменевтику, як теорію операцій розуміння у взаємозв’язку з інтерпретацією тексту. Саме слово герменевтика означає послідовне здійснення інтерпретації тексту. На думку Рікера об’єктом герменевтики може бути не лише текст, але й дія. Він стверджує, що дія, як і текст може бути прочитана, оскільки вона несе в собі подібність з світом знаків. Вона формується за допомогою знаків, правил, норм. Також ці символічні системи дій, завдяки своїй здатності структуруватись в сукупності із значеннями, можна прирівняти до побудови тексту. Наприклад, не можна зрозуміти значення якогось обряду не визначивши його місце в ритуалі, а місце обряду в культурі. Саме такі характеристики дії, яку можна прочитати, перетворюють її у квазітекст.
20. Що виступає предметом методології науки?
Методологія – вчення про науковий метод пізнання і перетворення дійсності, його філософську і теоретичну основу або
– сукупність методів дослідження, застосованих відповідно до специфіки об’єкта пізнання.
Відповідно, методоло́гія науки (від метод і грец. λόγος — вчення) — термін, що в залежності від контексту може сприйматися в різних значеннях: або як дослідження процесів пізнання (сукупність прийомів дослідження, що застосовуються в певній науці), або як вчення про методи і форми пізнання й перетворення дійсності.
Головним предметом методології науки є ті методи, засоби та прийоми, за допомогою яких здобувається та обґрунтовується нове знання в науці, а також структуру наукового знання взагалі, місце і роль у ній різних форм пізнання та методи аналізу та побудови різних систем наукового пізнання.
21. Відомо, що г.Ріккерт розрізняє гуманітарні і природничі науки за методом. Відтворіть його думку.
Резюмуючи свої міркування в роботі "Науки про природу і науки про культуру" (1911), Ріккерт пише, що "ми можемо абстрактно розрізняти два види емпіричної наукової діяльності. На одній стороні стоять науки про природу, або природознавство. Мета їх - вивчити загальні абстрактні відносини, по можливості, закони ... Вони відволікаються від всього індивідуального як несуттєвого, і включають у свої поняття звичайно лише те, що притаманне відомому безлічі об'єктів. При цьому немає об'єкта, який був би принципово вилучений з-під влади природничо-наукового методу. Природа є сукупність всієї дійсності, понятий генералізірующего чином і без жодного відношення до цінностей.
На іншій стороні стоять історичні науки про культуру ... Названі науки вивчають об'єкти, віднесені до загальних культурних цінностей; як історичні науки вони змальовують їх одиничне розвиток в його особливості та індивідуальності ", - це і є индивидуализирующий метод.
23. В чому, на думку р.Барта, полягає відмінність між твором і текстом?
За Бартом, твір протиставляється тексту як «речовий фрагмент», який може, наприклад поміститися в руці або ж стояти на книжковій полиці в бібліотеці чи в книжковому магазині. Твір сам по собі є наглядним, видимим, на противагу тексту, який існує в мові, в дискурсі. Барт стверджує, що твір є шлейфом, що тягнеться з текстом. Текст відчувається лише в процесі роботи, виробництва.
Основу текста, за Бартом, складає його вихід в інші тексти, коди, інші знаки, текст існує лише в силу між текстових відношень, в силу інтертекстуальності.
За Бартом, текст являє собою область семіозиса, виступаючи виключно як простір, де відбувається процес утворення значень, тобто процес означування. Текст не є завершеним, замкненим продуктом, від є виробництвом, що твориться на наших очах. Твір навпаки є фіксованою знаковою системою, що розглядається з точки зору здатності щось означати, виступати предметом комунікативного обміну. За Бартом, твір є центрованою смисловою єдністю, свідомо структурованим продуктом, призначеним для комунікації.
Барт вказує на те, що твір замкнений і зводиться до певного означального. А в тексті навпаки, означальне безкінечно відкладається на майбутнє.
Тексту притаманна множинність. Це означає, що в ньому не тільки існує декілька смислів, але й здійснюється сама множинність цих смислів, текст їх перетинає, рухається крізь них.