Соціальна сфера життєдіяльності суспільства

Суспільство є живим організмом, що перебуває у постійному розвитку. Життєдіяльність суспільства (суспільне життя) є необхідною умовою його існування, реалізації його завдань і функцій.

Суспільне життя — реальний процес існування розвитку і взаємодії осіб, соціальних спільнот, інститутів, суспільства, що відбувається в конкретно-історичних умовах і характеризується певною системою форм діяльності.

Специфічною ознакою суспільного життя є єдність матеріального і духовного, стихійного і свідомого начал. Суспільне життя не є чимось раз і назавжди завершеним. Формування його систем відбувається разом з еволюцією суспільних відносин.

Основними сферами суспільного життя є: а) економічна, яка охоплює матеріальне виробництво, розподіл, обмін, споживання, відносини власності, економічну і технічну базу, науково-технічний прогрес, технологічну революцію;

б) політична, яка полягає в управлінні відносинами між людьми у суспільстві (національними, груповими, міждержавними), що можуть виявлятися у таких формах, як революція, реформа, війна, класова боротьба, соціальне партнерство, консенсус тощо;

в) духовна, складовими якої є ідеї, теорії, погляди, уявлення, вірування, почуття, настрої, індивідуальне і суспільне усвідомлення життя, дія засобів масової інформації;

г) культурна, що об'єднує продукування культурних цінностей, передавання їх наступним поколінням;

г) соціальна, основою якої є діяльність з відтвс _А ^ня населення, його кількісних та якісних характеристик. Ця функція є однією з найважливіших для суспільства.

Соціальна сфера є простором реалізації соціальної функції суспільства.

Соціальна сфера цілісна підсистема суспільства, стійка галузь діяльності людей з відтворення свого життя, простір реалізації іх інтересів, потреб, цілей і цінностей.

У соціальній сфері реалізуються соціальна політика держави, соціальні і громадські права людини. Вона існує в певних взаємозв'язках з іншими сферами суспільства. Соціальна сфера, маючи своїм результатом людину, соціальні групи, пронизує всі інші сфери, бо в кожній з них діють люди, соціальні спільноти. Умовою її розвитку є функціонування інших сфер, оскільки у них продукуються матеріальні, духовні блага та цінності, реалізуються функції політичного управління сус­пільством. Завдяки цьому соціальна сфера ніби «перекривається» іншими сферами, збираючи всі передумови відтворення і розвитку суспільства. При цьому вона є відносно самостійною, має власні закономірності розвитку, функції та структуру.

Інтегральними показниками соціальної сфери є:

1. рівень життя — ступінь задоволення матеріальних і культурних потреб людини. Компонентами його є розмір реальних доходів, рівень споживання матеріальних благ і послуг (задоволення потреб у їжі, одязі, житлі, засобах пересування), рівень освіти, стан довкілля;

2. якість життя — якісний аспект задоволення матеріальних і культурних потреб людей (зручність житла, якість продуктів харчування, можливість і ефективність користування послугами тощо). Про якість життя

можна судити і за рівнем стресових ситуацій, станом соціального самопочуття;

3. соціальна інфраструктура — умови, що забезпечують ефективну життєдіяльність людей в основних сферах суспільства, підтримання працездатності, здоров'я, освіти, соціального захисту, духовних потреб, дозвілля. її характеризують кількість закладів, організацій, що забезпечують освіту, медичне, побутове, транспортне обслуговування, кількість місць у них, обсяг послуг. Рівень розвитку соціальної інфраструктури свідчить про задоволення потреб населення.

Основними мінімальними соціальними стандартами є:

и

а) соціальний мінімум — задоволення потреб на достатньому для нормального способу життя рівні;

б) прожитковий мінімум — задоволення потреб на рівні, необхідному для виживання людини в суспільстві як соціальної істоти (продукти харчування, мінімальний набір предметів гардеробу, першої необхідності, санітарії, ліки, товари господарського призначення, нормативи житлово-комунальних, транспортних і культурних послуг). Індивідів, чий сукупний дохід нижче прожиткового мінімуму, відносять до категорії малозабезпечених;

в) фізіологічний мінімум — сукупність засобів існування, достатніх для виживання людини як біологічної істоти.

Отже, соціальна сфера охоплює специфічні соціальні зв'язки і відносини, соціальні інститути, елементи інфраструктури,

які безпосередньо забезпечують життєдіяльність і розвиток людини. Вона покликана забезпечити достатній рівень добробуту, доступність основних життєвих благ для більшості населення; створити можливості соціальної мобільності; гарантувати необхідний рівень соціального захисту, можливість участі населення в управлінні підприємствами і державою; розвиток соціальної, трудової та підприємницької активності; забезпечувати свободу вибору, широкі можливості в реалізації людиною своїх здібностей.