МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
КНУ імені Тараса Григоровича Шевченка
Реферат на тему:
«Найдавніші поселення первісної людини на території України.»
Виконала
Студентка РЗГ
II група I курс
Черпак Аліна
м. Київ, 2011р.
Зміст
Вступ…………………………………………………………………..3
Перші поселення на території України. Ранній палеоліт…..4
Мезоліт…………………………………………………………..7
Скіфи і Сармати в Північному Причорномор’ї, Криму…….9
Список використаної літератури…………………………………..14
Вступ
Минувшина завжди цікавила. І найбуденніші події дня вчорашнього, ставши її надбанням, сповнюються якоїсь незбагненної загадковості. Все вже відбулося, минуло, але раз по раз зринає думка: чи не могло трапитися інакше, чи сталося все так, як було задумано, чи не приховав хтось своїх справжніх намірів, що спонукало учасників подій до тих або тих вчинків, яким би було сьогодення, якби...? І що довший час полягає між нами й минулим, то більше запитань бентежить уяву.
Найбільше таємниць приховують, безперечно, найдавніші аси в історії людства. Їх іноді називають дитинством людства. Адже від тієї доби залишилося надто мало свідчень – ні імен окремих людей, ні назв народів. Тільки понівечені часом залишки людської діяльності – уламки знарядь праці, руйновища давніх поселень, могильники тощо. Проте й такі пам'ятки найдавніших часів відкриваються не будь-кому. Зрозуміти й розтлумачити їх часто спроможні тільки вчені – дослідники минулого. Розкопують, відновлюють та систематизують залишки минулих часів археологи. Тлумачення й узагальнення пам'яток минувшини – справа істориків. Пояснити, як жили найдавніші народи, допомагають етнографи. Вчені-антропологи за кістками людей визначають, яку вони мали зовнішність, будову тіла, чим хворіли, через що померли. Отже, картину життя людей минулого творять дослідники багатьох галузей знань. Тож не дивно, що наукове дослідження найдавніших часів історії людства почалося не так давно – трохи більше як століття тому.
Це, однак, не означає, що ніхто раніше не прагнув збагнути таємницю появи людини. У різних народів ще й досі живуть міфи, легенди, казки про найдавніших людей – засновників племен і народів. В уснопоетичному поясненні походження і розвитку людини переважають, звісно, вигадки. Сучасна наука відкидає їх, спираючись на численні факти з прадавньої історії людства, але кожна нова знахідка не вичерпує проблеми, продовжуючи дедалі більше запитань. Адже ніхто не знає, де й коли народився, скажімо, перший художник. Назавжди залишається таємницею й те, коли людина вперше відчула такі почуття, як любов, ненависть, сором... Тож ніколи не втратить свого значення скупа на слова оповідь із Книги Книг: "І створив Господь людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у неї – і стала людина живою душею.
Життя людей на наших землях за найдавніших часів досліджує стародавня Історія України. Цей період був досить тривалим. Адже тоді людина досить повільно здобувала досвід і вдосконалювалася. Сходження людини на нові щаблі розвитку засвідчені знаряддями праці. Період, коли основним матеріалом для виготовлення знарядь праці був камінь, називають кам'яним віком. А що тривав він від появи людини доти, доки не з'явилися мідні знаряддя, то вчені домовилися поділити його на періоди: на території України палеоліт, або давній кам'яний вік, тривав від 1 млн. до 10 тис. років тому. У науці утвердився поділ палеоліту на ранній (1 млн. – 150 тис.), середній (150 тис. – 40 – 35тис.) та пізній (40 тис. – 10 тис.)
Первісні форми життя. Ранній палеоліт.
Першою формою людського співжиття було первісне.. суспільство. Початок його сягає в далекі часи, десь близько З млн років тому, коли з'явилася людина.
Вирішальну роль у житті первісних людей відігравала праця, в першу чергу вироблення знарядь праці і застосування їх для добування засобів до життя. Величезне значення мало виникнення звукової, розбірливої мови, яка стала засобом спілкування людей у процесі праці.
Первісні люди жили за дуже суворих умов. При надзвичайно низькому рівні розвитку продуктивних сил кожна окрема людина не могла одна протистояти стихійним силам природи і здобувати собі засоби до існування. Через це люди діяли групами, колективно.
У первісному суспільстві не було приватної власності на засоби виробництва, експлуатації людини людиною, класів і держави, а спільний зв'язок, саме суспільство, дисципліна, розпорядок праці трималися за звичаями, традиціями.
Про життя первісних людей ми дізнаємося головним чином з археологічних розкопок.
Ранній палеоліт. первісне стадо.
Найдавнішим періодом в історії людства був стародавній кам'яний вік — палеоліт (від грецьких слів «палайос»—стародавній і «літос» — камінь), який тривав від 3 млн років до 11 тис. років тому. Палеоліт археологи поділяють на ранній і пізній.
У період раннього палеоліту (від 3 млн років до 35 тис. років тому) в міжльодовикові часи природні умови були сприятливими для людини — клімат субтропічний, теплий і вологий, росло багато різних рослин, водилися різноманітні тварини. Тоді жили найбільш ранні фізичні типи людини — «людина уміла», пітекантроп та ін. Ці люди відрізнялися від тварин тим, що вже вміли виробляти і застосовувати палиці і камені як примітивні знаряддя (ручні рубила, відщепи), а також спілкувалися між собою за допомогою звукової мови. Вони збирали плоди диких рослин, ягоди, гриби, їстивні коріння, полювали на тварин, вели бродяче життя, не маючи ні постійних жител (хоча часто й жили в печерах), ні одягу. Жили люди невеликими, по кілька десятків кожний, родовими колективами —древніми стадами, які в пошуках їжі часто переходили з місця на місце. На сучасній території України стародавні люди з'явилися в епоху раннього палеоліту — близько 1 млн років тому. Залишки тимчасових поселень — найдавніших стоянок первісних людей — знайдені археологами в різних місцевостях, у тому числі в Україні — на Дністрі, біля с Лука-Врубловецька (Кам'янець-Подільський р-н Хмельницької обл.), в Донбасі поблизу с. Амвросіївка, на березі р. Кринки, недалеко від Житомира та ін.
Найдавнішою стоянкою первісних людей на території України є поселення, розкопане археологами на високому (100 м) лівому березі ріки. Тиси біля села Королеве Виноградівського району на Закарпатті. У десятиметровій товщі суглинкових відкладів тут знайдено вісім культурних горизонтів (шарів), які відносяться до різних часів від 1 млн до 35 тис. років до нашої ери. Всього на Закарпатті відкопано 20 палеолітних стоянок первісних людей.
Близько 150 тис. років тому почалося чергове похолодання. Величезні льодовики, які насувалися з півночі континенту, поступово вкрили більшу частину Європи і досягли Північного Прикарпаття, Середнього Подніпров'я і межиріччя Дону та Волги. Поблизу льодовиків утворилися тундра і лісотундра, а на півдні — холодні степи і ліси по річкових долинах. Замість тварин, що існували в умовах теплого клімату, з'явилися тварини, які добре витримували холод,— мамонти, шерстисті носороги, північні олені, печерні ведмеді, песці та ін.
У зв'язку з погіршенням кліматичних умов і зменшенням рослинної їжі, яку можна зібрати, збільшується роль полювання на великих тварин. Кам'яні знаряддя праці, насамперед мисливські, стали більш різноманітними і досконалими: рубило, гостроконечник (використовувався як наконечник списа та мисливський ніж), скребло (застосовувалося для розбирання туш тварин, обробки шкур, дерева, кісток). Поява знарядь праці різних типів свідчила про виникнення природного розподілу праці.
Щоб урятуватися від холоду, люди поселялися в природних печерах, а також стали одягатися в шкури. Як і раніше, вони використовували вогонь, що виникав від блискавки. Але люди вже навчилися добувати його й штучно— тертям. Завдяки вмінню добувати вогонь і користуватися ним люди стали менш залежними від природних умов і розселилися на великих територіях Європи й Азії. Залишки тогочасних стоянок-поселень знайдені в багатьох місцевостях України — на дніпровському Надпоріжжі, на Волині і Наддністрянщині, в Криму і Приазов'ї. Найбільш характерними є стоянки, виявлені в печерах Криму,—у гроті Кіїк-Коба (поблизу м. Сімферополя) і в с. Старосоллі (в околицях Бахчисарая), в урочищі Круглик на Запоріжжі.
Поступово змінювався і зовнішній вигляд людини, який став наближатися до сучасного. Це була так звана неандертальська людина (назва походить від долини Неандерталь, недалеко від Дюссельдорфа, в Західній Німеччині, де вперше були знайдені черепні кістки людини цього типу). Залишки неандертальця знайдені під час розкопок у Криму, в печері Кіїк-Коба, в 1924 p., у с. Старосіллі в 1953 р. і біля м. Білогірська в 1972 р.
Пізній палеоліт. Виникнення родового ладу. Матріархат.
Пізній палеоліт (35—11 тис. років тому) припадає на кінець льодовикової доби. У цей час удосконалюються старі кам'яні знаряддя праці і з'являються нові: різці, проколи, ножеподібні пластини, наконечники легких списів-дротиків та ін. Люди навчилися виробляти знаряддя праці також з кісток і рогу тварин — гарпуни, шила, голки, проколки тощо.
Внаслідок піднесення продуктивності мисливства й збиральництва люди могли створювати деякі запаси їжі і залишатися на тих самих місцях більш-менш тривалий час. Вони будували, переважно на берегах річок, житла — землянки і напівземлянки. З кількох таких жител утворювалось поселення (стоянка). Цих пізньопалеолітних стоянок знайдено багато. В Україні найбільш ранньою серед них є Радомишльська стоянка на Житомирщині. А однією з найцікавіших за виявленими там знахідками є стоянка в с. Мезині на березі Десни, поблизу м. Новгорода-Сіверського на Чернігівщині.
У часи пізнього палеоліту в суспільній організації людей на зміну первісному стаду прийшла матріархальна родова община. Основним осередком суспільства став рід — група кровних родичів, що вела своє походження від спільних жіночих предків (матріархат), по материнській лінії, оскільки при груповому шлюбі спорідненість інакше визначити було неможливо. Члени роду спільно володіли знаряддями виробництва, спільно здобували все необхідне для життя і спільно споживали його. Провідна роль у роді належала жінці.
Родові общини об'єднувалися в племена, з утворенням яких оформився родоплемінний первіснообщинний лад, який ґрунтувався на спільній власності на засоби виробництва і зрівняльному розподілі наслідків праці.
Але людина була безсилою в боротьбі з невідомими і незрозумілими для неї силами навколишньої природи. Зароджуються релігійні вірування (тотемізм, магія, анімізм) та мистецтво.
У добу пізнього палеоліту виник сучасний антропологічний тип людини — «людина розумна» (homo sapiens). Від назви печери Кроманьйон у Франції, де були вперше знайдені рештки такої людини, її названо кроманьйонцем. Залишки людини такого типу знайдені в Україні в пізньопалеолітних стоянках (їх досліджено близько 800).