2.4. Виникнення й розвиток творчого потенціалу особистості
Загальні тенденції розвитку, що поєднують й прогресивні й регресивні тенденції,, що детерміновані кризою різного масштабу – саме усе це зумовлює пошуки нових засобів подолання кризових явищ, стимулювання людської діяльності у різних сферах, зумовлює необхідність більш успішної реалізації людських ресурсів – в першу чергу творчого потенціалу від окремої людини до кожної країни й аж до людства включно. Дослідження творчого потенціалу є багатоплановою проблемою, яка становить інтерес не лише для психології, а й для цілої низки наук, зокрема філософії та соціології, медицини, економіки та ін.
Цілеспрямованих визначень творчого потенціалу в психологічній літературі дуже мало – найчастіше про нього говориться, так би мовити, як про саме по собі зрозуміле утворення. Але перш за все й поза всяким сумнівом – головне полягає в тому, що творчий потенціал – це саме та система, яка абсолютно, так як скажімо й підсвідомість, прихована від будь-якого зовнішнього спостереження; більш того ми ж прекрасно розуміємо, що й сам носій, так би мовити, творчого потенціалу мало або й зовсім нічого не знає часом про свої творчі можливості. Про справжні творчі можливості конкретної людини ми можемо доказово, а не гіпотетично, говорити лише на основі здійсненої діяльності, отриманих оригінальних творів. Творчий потенціал стає реальною, не уявною, прогнозованою цінністю лише реалізуючись у винаходах, конструкціях, книгах та ін. [12]
Але ж реальне буття від нас все більш й більш точного прогнозування наших творчих можливостей, бо вони, можливо, - наш останній ресурс у поєдинку й зі створеним нами самим світом і самим собою.
Фактично під творчим потенціалом розуміють мають на увазі обдарованість, готовність до діяльності, а саме до творчої діяльності. Свого часу, орієнтуючись на дослідження різних фахівців, було представлено загальну структуру творчого потенціалу, яка може визначитись такими основними складовими:
задатки, нахили, що виявляються в підвищеній чутливості, певній вибірковості, наданні переваг чомусь перед іншим, загальною динамічністю психічних процесів;
інтереси, їх спрямованість, частота й систематичність проявів, домінування пізнавальних інтересів;
допитливість, потяг до створення нового, нахили до пошуку й розв’язання проблем;
швидкість у засвоєнні нової інформації, створення асоціативних масивів;
нахили до постійних порівнянь, співставлення, вироблення еталонів для наступних порівнянь відбору;
прояви загального інтелекту – «схоплюваність» розуміння, швидкість оцінювань та виборів шляхів розв’язку, адекватність дій;
емоційна забарвленість окремих процесів, емоційне ставлення, вплив почуттів на суб’єктівне оцінювання, вибір, надання переваг
наполегливість, цілеспрямованість, рішучість, працелюбність, систематичність в роботі, сміливе прийняття рішень;
творча спрямованість на пошук аналогій, комбінування реконструювання, нахили до зміни варіантів, економність у рішеннях, ви користуванні часу, засобів та ін.;
інтуїтивізм – здібність до прояву неусвідомлюваних швидких (часом миттєвих) оцінок, прогнозів, рішень;
порівняно швидке і якісне оволодіння вміннями, навичками,прийомами, технікою праці, майстерністю виконання відповідних дій;
здібності до вироблення власних стратегій та тактик при розв’язанні різних проблем, завдань, пошуках виходу із складних, нестандартних, екстремальних ситуацій.
Творчість (креативність) – це процес, в результаті якого виникає оригінальний продукт, об’єктивно цінний і самодостатній. Продуктами творчості бувають: відкриття, винаходи, нові художні образи, художні твори. Людина має самотужки пройти ряд етапів розвитку і вчитися робити відкриття, винаходи і художні образи.
Від моменту народження до одного року життя дитина проходить довгий час тілесного росту і – ще важливіший – душевного розвитку. Новонароджена дитина здатна одержувати, відбирати, накопичувати енергію та інформацію і зберігати її у засіках пам’яті. У кожної людини є чутливість, що є можливістю, задатком, а творчість – дійсність, що матеріалізує можливості механізму творчості. У ново родженої дитини механізми творчості існують потенційно, цей початок – чутливість – є процесом становлення, який так чи інакше починає свій рух. Чутливість проявляється і вдосконалюється в діях, адже дитина таким чином навчається оцінювати, диференціювати, точно і вправно працювати з предметами. Джерела розвитку чутливості містяться у наслідках руху, діях і діяльності людини незалежно від її віку.[15,17]
Здатність до дій (розумових почуттєвих творчих) визначається енергопотенціалом. Енергія є необхідною передумовою розвитку, матеріалізації образів, почуттів, думок. Потрібно розрізняти в людині наявність двох видів енергії: базової та оперативної.
Базовий енергопотенціал – це здатність до творчості, якою малюка обдарувала природа. Новонароджена дитина одержує від природи досить великий енергопотенціал і витратити його протягом життя неможливо. Його максимум можна утримувати до глибокої старості. Але треба пам’ятати, що в кожної дитини вроджений максимальний потенціал різний, це заряд тіла, що вона одержує від природи, в генотипі.
Оперативний потенціал – придбана енергія, яку ми витрачаємо, діючи розумово або психомоторно. Коли дитина тільки-но народилася придбаного енергопотенціал вона не має зовсім. Завдяки рухам дитини, вмикаються природні механізми енергозабезпечення, що відбувається за формулою «витрачання – відновлювання – нагромадження» енергії. Завдяки сприятливим умовам життя і доцільного виховання дитини цей процес стає теоретично нескінченним.
Зовнішня енергія являє собою джерела, з яких ми маємо можливість брати в необмежених кількостях – природа, твори мистецтва, спілкування з іншими людьми. Рівень енергії безпосередньо пов'язаний з психічним станом людини: оперативний стан, що відображає витрачання енергії, відновлення та її нагромадження, та перманентний стан, що пов’язан зі станом здоров’я та душі. Енергопотенціал є критерієм здоров’я людини. Розрізняють п’ять станів енергопотенціал: оптимальний, стан норми, стомленості, утоми та перевтоми. Перші три перманентні стани диференціюються методами психодіагностики. Інші стани існують на межі норми та патології. Отже, енергія визначає, активність життя і здоров’я людини. [17]
Почуття – це суб’єктивне ставлення до оточуючого середовища. Задоволення і невдоволення, напруження і розрядка, збудження і заспокоєння – крайні точки шкали, за якою визначаються потужність почуттів і наслідок їх роботи. Вони – критерії оцінки того, що започаткувало і пробудило до життя енергію та інформацію. З позиції психофізіології почуття є стійкими утвореннями, основою афективних і вольових дій чи вчинків. Люди зі зруйнованим механізмом почуттів схильні до негативних гуртових психічних станів, наприклад, паніки, ейфорії, масової непокори, тощо. Залежно від рівню розвитку почуття посилюють енергію або зменшують здатність людини до дій, сприяють або обмежують її творчий потенціал.
Протягом першого року життя дитина двічі змінює формулу своєї життєдіяльності, згодом вчиться вільно користуватися психомоторикою. Психомоторика сприяє виконанню наступних функцій: генерації енергії, перетворення різних видів енергії та забезпеченню життя та здоров’я людини, формування наших думок, образів і почуттів. Рівень розвитку психомоторики – це міра можливостей людини в оволодінні простором і часом. Живий рух - єдиний засіб , що матеріалізує рухливість думки, почуттів та уяви. До того ж, живі рухи, психомоторика – головні регулятори не лише наших дій, вчинків, а й регулятори нашої енергетики.
Мислення людини – це активність, яка живить її енергією та інформацією, забезпечує виготовлення, створення і конструювання нових предметів в довкіллі. Мислення включається в роботу за допомогою «вмикачів». Їх роль виконують: здивування, завдання, ускладнення, невизначеність, дискомфорт. Отже завдання мислення – точність відображення образу і думки, а завдання творчості – новизна відкриття, винаходу чи творчого образу. А творчість без точності мислення неможлива. [17,21]
У п’ять років у дитини розпочинає свою активність механізм уяви – відображення неіснуючого. Механізм уяви у цей період домінує над іншими. Дитина виконує величезну роботу, створюючи фантастичні образи, і живе у казковому світі. У тринадцять років починає працювати механізм творчості. Але це не означає, що він працює на повну потужність. Тут працює тільки якийсь один із елементів механізму, а всі інші сприяють його роботі. У двадцять один рік передує механізм почуттів. Уява та її витвори оцінюються почуттями і мисленням, між ними виникає антагоністичне протистояння. Перемагають почуття. Вони набирають сили, юнак починає ними користуватися. Тридцять чотири роки – період врівноваженості і гармонійності – продуктивна дієвість механізму творчості. Гармонія мистецтва, почуття, уяви, психомоторики, що живиться достатньою енергією, тому в людини у цьому віці з’являється здатність до геніальної роботи. П’ятдесят п’ять років – це третя гармонійна вершина життя: мислення підпорядковує собі почуття. [21]
Згідно принципу розвитку, будь-яке новоутворення у віковому становленні людини є закономірним наслідком попереднього розвитку, воно вбирає в себе багатство досвіду, пристосовує спадщину старого до нових, змінних умов. Так само з творчим потенціалом. Але не кожне новоутворення прискорює подальші прогресивні зміни, бо багато з них гальмують розвиток.
Механізм творчості не має віку: на шостому році життя він переходить із потенційного стану в активний і поступово набирає потужності упродовж всього життя. [13,21]
Висновки до розділу ІІ
Творчість часто розглядають як ігрову діяльність, при якій ми дозволяємо собі створити новий порядок або нове поєднання різних речей. Вчені, що досліджують цю проблему, відзначають, що творчі люди часто ведуть себе як діти. Вони, мабуть, мають свого роду розкутістю. Багато авторів підкреслюють, що залучення в подібну гру перешкоджає природне прагнення комбінувати предмети звичним чином.
Один з головних чинників креативності - мотивація. Тому до творчості здатний кожен, хто готовий використовувати ресурси, необхідні для цього. Творчість розглядають як один з видів захопленості. Це досвід, що дає відчуття радості і щастя. Одним з перешкод на шляху до творчості є відчуття тривоги і загрози. Важко бути творчим, коли твоє життя наражається на небезпеку.
Згідно принципу розвитку, будь-яке новоутворення у віковому становленні людини є закономірним наслідком попереднього розвитку, воно вбирає в себе багатство досвіду, пристосовує спадщину старого до нових, змінних умов. Так само з творчим потенціалом. Але не кожне новоутворення прискорює подальші прогресивні зміни, бо багато з них гальмують розвиток. Серед них стереотипи, формули, принципи й закони, сентенції (судження у формі рекомендацій), канони, прислів’я.
Механізм творчості не має віку: він поступово набирає потужності упродовж всього життя. Далі вже усе залежить від самої людини, адже вона сама керує своїм життям.
ВИСНОВКИ
Шляхи та судьби творчого потенціалу визначаються, перш за все, тим, як особистість обходиться зі своїм потенціалом. Особливості людини можуть стати неподоланою перешкодою для реалізації навіть самого грандіозного творчого потенціалу, але сильна й багата внутрішня особистість може у якоїсь мірі компенсувати недолік обдарованості.
Наше життя пов’язано з багатою кількістю правил та законів.. Частина з них (наприклад, ранкове чищення зубів, правила етикету, шлях від дома до роботи чи навчального закладу, постійний розпорядок дня і багато інших) виконується автоматично й рефлекторно. Шаблонність дій, скука від повторності та схожості буття вступають у протиріччя із даною людини здібністю бути «творцем». Людина прагне розв’язати будь-яке протиріччя (адже так було завжди, постійні питання та пошуки відповідей). В автоматизмі дій та повсякденністю життя протиріччя розв’язується шляхом придушення здібності до творчості, тобто креативності (що є однією з головних проблем розвитку креативності).
Тому, щоб розвивати креативність, перш за все, необхідно навчитися бачити речі у новому ракурсі, наприклад, шукати незвичайні засоби застосування звичайних речей. При цьому здатність до творчості розквітає і це надає сильний поштовх для подальшого розвитку креативності. Для того, щоб креативність розвивалася достатньо застосовувати ігровий момент: грайте, вигадувайте, фантазуйте, переносьте думки, ідеї у реальність.
Ще однією проблемою для розвитку креативності є те, що саме по собі рішення задач (як життєвих, так і інших) для більшості людей не є приоритеним у їхньому житті. Можливо, найбільш прагматичне пояснення цьому, що ми прагнемо запобігти рішення складних проблем чи зовсім не мати їх.
Креативність - одна з провідних життєвих потреб особистості в перетворенні дійсності. Люди можуть навчиться бути креативними, адже у кожному з нас є свій власний потенціал творчості від природи. Для цього розвитку потрібна мотивація, а також комплекс прийомів, які допомагають відшукати нові альтернативи. Це означає придбання здатності знаходити невідомі розбіжності і створювати нові категорії. Так виникає здатність знаходити нові поєднання елементів або розглядати їх з несподіваних точок зору.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Адлер А. Наука жить / А. Адлер. – К.: «Port-Royal», 1997. – 215с.
Ассаджиоли Р. Психосинтез: теория и практика / Р.Ассаджиоли. - М.: «REFL-book», 1994. - 314 с.
Барышева Т. А. / Психолого-педагогические основы развития креативности/ Т.А. Баришева, Ю. А. Жигалов. - СПб.: СПГУТД, 2006. – 346с.
Богоявленская Д.Б. Исследование творческих способностей в процесуально-деятельностной парадигме / Д.Б. Богоявленская / Психология творческих способностей. – М.:Академия,2002. – 320с.
Выготский Л.С. Психология искусства / Л.С. Выготский. – М.:Наука,1986. – 326с.
Галкіна Т. В. Психологічний механізм вирішення завдань на оцінку та самооцінку /Т. В. Галкіна / / Психологія творчості. - М., 1990. С. 149-158.
Дмитренко Г. Розвиток творчого потенціалу / Г. Дмитренко // Психолог. – 2006. - №14. – С.20-23.
Дружинин Н.В. Психология общих способностей / Н.В. Дружинин. – М.:Наука1994. – 336с.
Ильин Е.П. Психология творчества, креативности, одаренности / Е.П. Ильин. – С.-п.: Питер,2009. – 433с.: Ил.(серия «Мастера психологии»).
Клименко В.В. Етапи розвитку творчості / В.В. Клименко // Психологічна газета. – №2. - 2007. – С.24-29
Клименко В.В. Механізми розвитку творчості / В.В. Клименко // Обдарована дитина. – 2003. - №1. – С. 2-11.
Козленко В. М. Проблема креативності особистості / В.М. Козленко // Психологія творчості. – М.,1990. - С. 131-148.
Кудрявцев В. Феномен детской креативности / В. Кудрявцев // Дошкольное воспитание. – 2006. - №3. – С.71-78.
Лук А.Н. Юмор, остроумие, творчество / А.Н.Лук. – М.: «Искусство»,1977 – 182с.
Матюшкин А.М. Концепция творческой одаренности / А.М. Матюшкин // Вопросы психологи. – 1989. - №6. – С.29-33.
Маслоу А. Психология бытия / А.Маслоу. - М.: Смысл, 1997. – 173с.
Моляко В.О. Творчий потенціал особистості як психологічна проблема / Моляко В.О. // Обдарована дитина. - 2004. - №6. - С.2-9.
Музика О.О. Мотивація творчої обдарованості / О.О. Музика // Обдарована дитина. - 2003. - №3. – С.2-9.
Пономарев Я.А. Психология творческого мышления / Я. А. Пономарев. – М.: АПН РСФСР, 1960 – 352с.
Пономарев Я.А. Психология творчества / Я.А. Пономарев. – М.:Наука,1976. – 304с.
Рождественская Н.В. Возрастные этапы становления креативности / Рождественская Н.В., Толшин А.В. / Креативность: пути развития и тренінги. – СПб.:Речь,2006.- 320с.
Савенков А.И. Одаренные дети в детском саду и школе / А.И. Савенков. – М.:Академия,2000. – 232с.
Холодная М. А. Психология интеллекта: парадоксы исследования / М. А. Холодная. - Томск,1997. - 390с.
Шрагина Л. И. Процесс конструирования метафоры как объект психологического исследования / Л.И. Шрагина // Психологический журнал. - 1997. - № 6. - С. 121-128.
Ярошевский, М. Г. Психология творчества и творчество в психологии / М. Г. Ярошевский // Вопросы психологии. – 1985. – № 6. – С.14–20.
Csikszentmihalyi M. Creativity : Flow and the Psychology of Discovery and Invention / Csikszentmihalyi M. - New York: Harper Perennial, 1996. – 238p.
Kaufman J.C. Creativity 101 / J.C. Kaufman. – New York.: Springer Publishing Company, 2009. – 257p.
Sternberg R.J. Creating a Vision of Creativity: The First 25 Years / R.J. Sternberg // Psychology of Aesthetics, Creativity, and the Arts. – 2006. - №1. – P.2-12.