2.3. Критерії креативності.
Для оцінки рівня креативності вчені виділяють різні критерії. Гилфорд, наприклад, вважав, що абсолютно очевидними критеріями оцінки креативності є швидкість, гнучкість, оригінальність, розробленість. У якості одного з основних показників обдарованості Дж. Гілфорд вважав оригінальність. Але оригінальність можна розглядати з різних сторін: це може бути творчий процес, змістовний процес, який дозволяє виявити істотні взаємозв’язки. А з іншої сторони, оригінальність може не мати до творчості ніякого відношення, це може бути психічна адекватність. Тому оригінальні ідеї необхідно розглядати у зв’язку з їх корисністю. Якщо не враховувати при оцінці креативних ідей їх корисності, то неможливо буде їх відокремити від ексцентричних чи шизофренічних. Тому корисність також є критерієм оцінки креативності. [28]
Х. Айзенк, на відміну від Дж. Гілфорда, стверджує, що при оцінці креативності необхідно вивчати рівень психотизма, тому що саме помірний рівень психотизма мислення.[9]
Інші критерії виділив С. Медник , який є представником асоціативної теорії креативності. Він вважав головним критерієм оцінки творчої обдарованості легкість асоціювання і здатність зближувати віддалені асоціаційні ідеї. Цей критерій також припускає вміння зближувати поняття і виводити з них нові і правильні заключення [3,с.71-107].
Гнучкість, у якості критерію оцінки креативності, припускає здатність швидко і легко переходити від одного класу явищ до іншого, далекому за змістом. Гнучкість є змінною величиною, на яку впливає функціональна фіксованість людини ( фіксація людиною певної функції та неможливість перейти до інших функцій). Здатність до подолання функціональної фіксованості є одним з проявів гнучкості мислення. Існує також гнучкість у здібності відмовитися від будь-якої гіпотези. Якщо дуже довго упиратися виходячи з помилкової ідеї, буде упущен час. А надто рання відмова від гіпотези може привести до того, що буде упущена можливість рішення. Нашому розуму властиво малювати навкруги себе обмежувальні лінії. Здатність проводити такі лінії і є гнучкість обдарованості.
Креативні люди володіють здібністю до оцінці. Тому для оцінки креативності необхідно оцінювати рівень оціночних здібностей людини. Оціночні дії проводяться не тільки по завершенні роботи, але й багаторазово по ходу її виконання. До критеріїв оцінки креативності можна віднести ще й критерій витонченості та простота. Оригінальні рішення повинні бути простими і водночас витонченими. [11, 19]
Наступним критерієм є легкість генерування ідей. Якщо людина для рішення завдання висуває значну кількість ідей, значить він проявляє творчий підхід. Із значної кількості ідей легше обирати правильні. Ще одним критерієм є широта висунутої ідеї, тобто пояснення з її допомогою великої кількості різноманітних факторів. Ідеї оцінюються також за глибиною. Глибока ідея - це ідея, яка встановлює відношення між об’єктами чи їх якостями, які потребують проникнення у істотність явища [11,с.136-182].
Оцінка уяви чи фантазії є ще одним критерієм оцінки креативності, тому що за допомогою уяви людина моделірує події з використанням минулого досвіду.
Для виділення інших критеріїв оцінки креативності ми повинні розглянути теорії, що вивчають креативність.
Після дослідження цих теорій, можна зробити висновок, що кожна з них виділяє власні критерії оцінки. Наприклад, інтуїтивізм, як сама рання теорія, вважає, що оригінальні рішення приходять до людей як раптове осяяння, інсайт, тому механізми креативності лежать за межами нашого пізнання. Значить оцінити це явище неможливо.
Представники теорії несвідомого вважали, що розвиток подій у сфері свідомості залежить від ходу подій у сфері несвідомого і головну роль приписували останньому. Вони стверджували, що у сфері несвідомого відбувається зберігання, класифікація і переробка інформації, внаслідок чого у свідомість потрапляють зовсім несподівані ідеї рішення проблеми. Критерієм оцінки творчих здібностей вони вважали оцінку вольового зусилля, яке стимулює працю несвідомого. Другим критерієм вони вважали рівень напруженості попередньої праці. Менш значними критеріями вони вважали увагу, сприйняття і уяву людини. [9,13,20]
Теорія конструктивного інтелекту. Представники цього напрямку стверджували, що джерелом пізнання є досвід. Творча сила розуму розглядалась як здатність духа шляхом асоціацій утворювати випливаючи з досвіду нові оригінальні поєднання. Для того, щоб прийняти дійсно творче рішення, ми провести ряд проб, допускаючи помилки, і досягти успіху. Представники цієї концепції висували у якості критерію оцінки креативності оцінку попередньої діяльності, тому що саме попередня діяльність є причиною прийняття рішень. Причому діяльність, яка приводить до прийняття креативних рішень, є спостерігаючою та реєструєючою.
Концепція персервації пояснювала направленість творчого процесу у людини у людини тим, що внаслідок порушення нормальної діяльності мозку. Утворенні у ньому очаги застойного збудження надовго утримують у свідомості пов’язані з ними уявлення, і тому мислення направлено тільки у бік творчості. Критерієм оцінки вони вважали патологічні стани, що виникають у результаті порушення діяльності мозку.
Представники теорії інтенціональної направленості і теорії детермінуючих тенденцій вважали, творчі здібності не залежать від зовнішніх подразників та асоціативних впливів. Ними керує детермінуюча тенденція, яка створює асоціації. Критерієм креативності представники цієї теорії вважали стимули, які викликають детермінуючи тенденції. Ці стимули можуть бути свідомими та несвідомими. Концепція «розуміння» не висувала ніяких радикально нових ідей. Усі ідеї були вже відомі асоціативній психології. Але в них був власний критерій – факт несподіванки. Сенс цього факту полягає в тому, що креативне рішення завжди приходить раптово.
Далі концепції «проб і помилок» й «розуміння» поєдналися. У нової концепції развивалось поняття переносу, тобто застосування вже набутого досвіду на рішення поставленого завдання. Також у цій теорії виникло поняття «району пошуку», яке уявляє собою находження шляхом проб та помилок правильного рішення. Поступово район пошуку звужується, і знаходиться рішення проблеми. Критерію оцінки креативності у цій теорії виділено не було. [18,с.3-36]
Отже, у якості критеріїв оцінки креативності вчені поділяють такі показники: швидкість, гнучкість, оригінальність, розробленість, рівень психотизму, тому що саме помірний рівень схиляє до розвитку креативності, легкість асоціювання, здатність зближувати віддалені асоційовані ідеї, оціночні здібності людини, легкість генерування ідей, рівень уяви чи фантазії.
Кожна теорія креативності виділяє власні критерії оцінки креативності:
- теорія несвідомої праці у якості критеріїв висуває рівень вольового зусилля, стимулюючого працю несвідомого, і напруженість попередньої роботи;
- теорія конструктивного інтелекту у якості критерію оцінки креативності висуває оцінку попередньої діяльності, яка є причиною прийняття рішення;
- теорія персервації у якості критерію висуває оцінку патологічних станів, які є результатом порушення діяльності мозку;
- теорії інтенціональної направленості і детермінуючих тенденцій у якості критерію оцінки креативності висунули стимули, що викликають детермінуючи тенденції. [9, 18]
Теорія творчості Я. О. Пономарьова дозволяє виділити наступні важливі якості, що сприяють процесу творчості, а значить, і становленню креативності людини. [13,19]
Психологічна гнучкість дозволяє легко взаємодіяти раціонального і інтуїтивного аспектів психіки людини, що дає можливість реалізації цілісності психологічного механізму творчості.
Сила творчої мотивації підтримує завзятість людини з пошуку нового в досить невизначеною, тобто психологічно фрустрирующей ситуації. Ця мотивація утримує людину від поспішного виходу з творчої ситуації або відходу у зону конкретності, визначеності.
Широта і глибина усвідомлення людиною різноманітних предметних, соціокультурних та інших контекстів дозволяє йому пізнати «побічні» інноваційні продукти свого творчого пошуку.
Вченими виділяються наступні основні фактори, що забезпечують творчу активність людини: креативність, творчий потенціаk, інтелектуальна активність, надсітуатівная активність.[15,17,19]
Зі здатністю до творчості, на думку Я. А. Пономарьова, зв'язані два особистісних якості - інтенсивність пошукової мотивації і чутливість до «побічним» продуктам діяльності. Тобто суть креативності являє собою інтелектуальну активність і чутливість (сензитивність) до побічних продуктів своєї діяльності. Творча людина бачить побічні результати, які є творінням нового, а нетворчий бачить тільки доцільні результати, проходячи повз новизни.[19,20]