2.1. Креативність та вікові особливості її розвитку
Креативність (англ. creativity) — творчі можливості (здібності) людини, які можуть проявлятися у мисленні, почуттях, спілкуванні, окремих видів діяльності, характеризувати особистість у цілому чи її окремі сторони, продукти діяльності, процес їх створення. Креативність розглядають як важливий і відносно незалежний фактор обдарованості, який рідко відображається у тестах інтелекту і академічних досягнень. Навпаки, креативність визначається не стільки критичним відношенням до нового з точки зору власного досвіду, скільки сприйнятливість до нових ідей.
Творчий потенціал - це «не тільки здатність до створення нового у науці чи мистецтві, але і нестандартність ставлення до себе, своєї праці, спілкування, взаємодії з іншими людьми, рішенням самих різних проблемних ситуацій і взагалі до життя в цілому». [6]
Творчість дітей дуже відрізняється від творчості дорослих. Поведінці дитини присутня спонтанність, невимушеність, безпосередність, яких вже немає у дорослої людини. Творчість йде як гра, тому діти не бувають заінтересовані у результатах, не переробляють свої малюнки, вперше написані вірші. Разом з тим у грі дитини, як у фокусі, зібрані усі творчі потенціали особистості, частина з котрих розвивається далі, а частина залишається нереалізованою, прихованою від інших, а часто і від самого себе. Співучасть і співпереживання, що дуже яскраво проявляються у грі дитини, - показник ігрової природи мистецтва. Гра як ніякий інший вид діяльності розвиває творчі здатності. Гра, як і творчість, заснована на інтересі, тобто завжди емоціональна. Це прояв високої активності; у грі відбувається емоціональне перетворення живої чи неживої природи в уявну дійсність, у другу реальність. Дитину не можна змусити грати, однак гра захоплює його цілком і таким чином розвиває пост довільну увагу. [18]
З чотирьох-п’яти років починаються сюжетно-рольові ігри, спочатку індивідуальні, потім колективні. Заздалегідь збирається матеріал для гри, розподіляються ролі, потім сюжет реалізується у грі. Величезне значення у такій грі має імпровізація, що ріднить її з творчістю. Самі дії умовні, діти вірять у те, що відбувається угрі, але ніколи не втрачають почуття реальності, завжди знаючи, що всі ігрові дії відбуваються не насправді. Це розвиває творчу активність, здатність переключення уваги, уява, співчуття і його наступний рівень – ідентифікацію (ототожнення себе з іншими). У колективній грі-імпровізації одні діти стають лідерами, інші грають другорядні ролі.[18, 22]
Так у грі і в дитячої творчості поступово розвиваються:
Супідрядність мотивів. Воля ще не сформована, але є провідний мотив, емоціонально хвилюючий дитину.
Цілеспрямованість дій, хоча успіхи та невдачі сильніше, ніж у дорослих, впливають на мотивацію.
Словесне управління діями. Граючи і малюючи, дитина обов’язково промовляє вголос зміст.
Довільна увага.
Поступове управління поведінкою.
Спілкування, яке носить у грі творчий характер. Спілкування забезпечує планування гри, її здійснення і контроль за виконанням правил.
Ф. Вернон виділяє наступні особливості творчої дитини. Як правило, вона рано починає читати, тобто текст стає стимулом для роботи її уяви. Обдарована дитина сама обирає для себе справу, може довго займатися сама. Вона ініціативна. Творча дитина емоціональна, її міміка виразна. У неї є сильна потреба у самовираженні, тому вона полюбляє малювати і проявляє себе у якому-небудь іншому виді творчості. [20]
У підлітковий період відбувається глибокі перетворення у сфері уяви. Цей період характеризується сильним підйомом суб’єктивних хвилювань, починається інтимне життя, протікаючи з великою напругою, протиріччями, кризисами і злітами. З одного боку, творчо обдарований підліток прагне виразити себе, з іншої – його розвиваючийся інтелект володіє підвищеною критичністю. Досягнуті творчі результати вже не задовольняють його. [18, 21]
Підвищена емоціональна збудливість викликає емоціональні переживання, пов’язані з муками творчості. Потреби у творчості у цей період не співпадають з можливостями, і це спричиняє страждання обдарованому підлітку. Перехідний вік завжди характеризується різкими коливаннями самооцінки. Це справедливо і для оцінки власних можливостей – від «генія» до «повної нездари».
Психологічні особливості становлення творчого потенціалу особистості доповнюються особистісними змінами, що також носять драматичний характер. Творча особистість прагне до ризику, порушенню звичного розпорядку, незалежності. Як правило, обдарованим підліткам властив радикалізм у поєднанні з оптимізмом, готовністю прийти на допомогу, емпатія, почуття прекрасного, гумор, але ці риси проявляються тільки у сприятливій обстановці, там, де підліток не переживає почуття емоціональної напруги.
На фоні бурної, вибухонебезпечної фізіологічної і психологічної перебудови формується «образ Я» і самооцінка. Можливості, котрі при цьому проявляються, величезні. Найважливішим психологічним завданням цього періода є самоактуалізація – реалізація в особистості потенційних психічних сил, перш за все здібностей. Розвиток творчої свідомості пов’язано з рядом психологічних особливостей підліткового віку.
Діалогічність – важлива ознака творчої свідомості. Зокрема,тільки через діалог із самим собою можливо самовиховання і саморозвиток. Зазвичай у перехідному віці підлітки задають собі питання на зразок: «Хто я?», «Що я можу?», «Чим я схожий на інших?», «Чим я відрізняюсь від інших?». З відповідей на ці запитання формується відношення до самого себе і іншим людям. Зростають духовні сили людини, що дорослішає, і вони шукають застосування. У цей час підліток прагне подвигів, прагне до кохання, мріє про щось незбутнє. Повнота почуттів, властива цьому віку, робить творчого підлітка відкритим до мистецтва, пробуджує інтерес до поезії. Підлітковий вік – це сенситивний період розвитку художнього сприйняття. [21, 22]
Період студентства – це час спеціалізації і професіонального становлення. У цей період творча особистість, як правило, вже обрала шлях реалізації здібностей, хоча дуже часто трапляються і помилки. Людина все ще шукає себе.
Молодість – період студентства – характеризується,з одного боку, фізичним розквітом, з іншої – емоціональною ранимістю та нестійкістю. Молодість – це період підвищеної емоціональності, котра реалізується у студентські роки в компаніях, різного вида розрядках, у релігії і обрядах. Ціннісні орієнтації сучасних студентів будуються у наступній ієрархії: 1)професія, творчість; 2) бізнес, збагачення; 3) культура; 4) спілкування (дружба, любов). Природно, якщо студенти мають подвійну і потрійну орієнтацію. [21]
Існує три точки зору на розвиток креативності в онтогенезі. Згідно першої відбувається поступовий безперервний зріст креативності з віком (Обухова Л. Ф.,
Чурбанова С. М.). Друга точка зору: з придбанням знань креативність дитини знижується (Олехнович М. О., Шумакова Н. Б., Фидельман М. І., Юркевич В. С.). Як пише В.І. Шумаков, діти до 6 років проявляють високу творчу активність, однако к 11 рокам вона знижується, але при цьому змінюється її якісний характер. Питання надбувають структуру гіпотез, Звужується їх змістовна широта, але виникають нові питання, що мають особистісний сенс. з 15 років помітно зростають відмінності у проявах творчої активності. [13, 20]
Вчені, що притримуються третьої точки зору, відстоюють уявлення про коливний характер розвитку креативності. Наприклад, П. Торренс вважає, що піки розвитку креативності приходяться на дошкільний вік (5 років), молодший шкільний вік, а також на підлітковий і старший шкільний вік (9 років, 13 років, 17 років), тобто, приблизно кожні чотири роки спостерігається певний підйом у розвитку креативності. Є.С. Жукова відзначає нестійкість характеристик креативності у старшому дошкільному і молодшому шкільному віці: спад в одних дітей, підйом в інших, стабільність у третіх. Причому одні показники можуть з віком збільшуватися, а інші - понижуватися. [9, 26]
Згідно даним Л. М. Петровой, у підлітків 13–14 лет креативність вища, ніж у дітей 9-10 лет. Відрізняється в них і структура креативності. У молодшому шкільному віці у центрі невербальної креативності опиняється оригінальність при створенні образних елементів. У підлітковому віці центральними здібностями стають швидкість і легкість при створенні образних елементів та імплікацій. У підструктурі вербальної креативності теж трапляються зміни, але основним елементом залишається швидкість при створенні семантичних імплікацій. У підлітковому віці до цієї здібності додається гнучкість при створенні семантичних відносин. [9]
М. В. Фор вивчав зміни креативності у людей віком від 18 до 60 років, розподілених на три групи: 18–25 років, 26–46 років и 47–60 років. Аналіз динаміки показав, Що у чотирьох субтестах з шести середні оцінки креативності знижуються від однієй вікової групи до іншої. Це стосується таких показників креативності як швидкість, оригінальність та гнучкість. Автор пояснює це тим, що зі зростанням вікового досвіду людина менше потрапляє у ситуації, в яких необхідно шукати нові рішення, і креативність стає все менш затребуваною.[9,20]