Зразки відмінювання іменників іі відміни
|
Тверда |
м’яка |
мішана |
|||||||
Н. |
робітник |
сталевар |
міст-о |
учитель |
секретар |
край |
місц-е |
товариш |
школяр |
прізвищ-е |
Р. |
робітник-а |
сталевар-а |
міст-а |
учител-я |
секретар-я |
кра-ю |
місц-я |
товариш-а |
школяр-а |
прізвищ-а |
Д. |
робітник-у (-ові) |
сталевар-у (-ові) |
міст-у |
учител-ю, -еві |
секретар-ю, -еві |
кра-ю, -єві |
місц-ю |
товариш-у, -еві |
школяр-у, -еві |
прізвищ-у |
Зн. |
робітник-а |
сталевар-а |
міст-о |
учител-я |
секретар-я |
край |
місц-е |
товариш-а |
школяр-а |
прізвищ-е |
Ор. |
робітник-ом |
сталевар-ом |
міст –ом |
учител-ем |
секретар-ем |
кра-єм |
місц-ем |
товариш-ем |
школяр-ем |
прізвищ-ем |
М. |
робітник-у (-ові) |
сталевар-ові, -у |
міст-і |
учител-і, -ю, еві |
секретар-і, -ю,-еві |
кра-ї, -ю |
місц-і |
товариш-у, -і, -еві |
школяр-і, -еві. |
прізвищ-і |
Кл. |
робітник-у! робітнич-е! |
сталевар-е |
міст-о! |
учител-ю! |
секретар-ю |
кра-ю |
місц-е |
товариш-у! |
школяр-е |
прізвищ-е |
Провідміняти іменники: тин, село, квач, плече, тато, куманець, квітень, життя.
Вставити слово у потрібному відмінку:
Виступати перед (публіка).
Проходити медогляд у (поліклініка)
Одержали по (двійка).
В таку (доба) під (гора), біля того (гай), що чорніє над (вода), щось біле блукає.
Я так наївся за (обід)!
Що вам давали на (вечеря)?
Вашого (прізвище) немає у списку!
Під (кущ) сидить заєць.
Усе зеленіє і наливається під (Сонце)
Це будинок мого (брат).
Не слухала Катерина ні (батько), ні (ненька).
Михайло Старицький – український поет, прозаїк, драматург, перекладач, актор, режисер й організатор реалістичного професійного театру. Народився на території нинішньої Черкащини. Після того, як Старицький залишився круглим сиротою (1852) турботи про його виховання взяв на себе двоюрідний брат його матері — В. Р. Лисенко, батько М. В. Лисенка. Перекладав українською Крилова, Пушкіна, Лєрмонтова, Огарьова, Міцкевича, Байрона, Гейне
ВИКЛИК
Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна: Ясно, хоч голки збирай... Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай! Сядем укупі ми тут під калиною - І над панами я пан... Глянь, моя рибонько, - срібною хвилею Стелеться полем туман; Гай чарівний, ніби променем всипаний, Чи загадався, чи спить? Он на стрункій та високій осичині Листя пестливо тремтить; Небо незміряне всипано зорями - Що то за божа краса! Перлами-зорями теж під тополями Грає перлиста роса. Ти не лякайся-но, що свої ніженьки Вмочиш в холодну росу: Я тебе, вірная, аж до хатиноньки Сам на руках однесу. Ти не лякайсь, а що змерзнеш, лебедонько; Тепло-ні вітру, ні хмар... Я пригорну тебе до свого серденька, Й займеться зразу, мов жар; Ти не лякайсь, аби тут та підслухали Тиху розмову твою: Нічка поклала всіх, соном окутала - Ані шелесне в гаю! Сплять вороги твої, знуджені працею, Нас не сполоха їх сміх... Чи ж нам, окривдженим долею клятою, Й хвиля кохання - за гріх? 1870