2.2.Нормування витрат матеріальних ресурсів та обігових коштів

Підвищенню ефективності використання матеріальних ресурсів сприяє такий чинник як нормування. Норма витрат матеріальних ресурсів – це гранично допустима кількість сировини, матеріалів, палива, енергії, яка може бути використана для виробництва одиниці продукції визначеної якості. Основні і частково допоміжні матеріали нормуються на одиницю продукції, допоміжні матеріали для обслуговування обладнання нормуються на одиницю часу його роботи.

Норми витрат матеріальних ресурсів класифікуються:

- за періодом дії - на перспективні, річні та поточні;

- за призначенням - на норми витрат окремих видів матеріальних ресурсів;

- за масштабом застосування – на індивідуальні та групові;

- за ступенем деталізації номенклатури матеріалів – на специфіковані та зведені;

- за ступенем деталізації об’єкта нормування – на одиницю продукції, на деталь, на вузол.

Норми витрат повинні бути прогресивними, технічно і економічно обґрунтованими. Структура норми витрат (Н_в) матеріальних ресурсів являє собою склад і співвідношення окремих її елементів і має такий вигляд:

Н _в = В _ч + В _відх + p ,

де В _ч – чисті витрати матеріалу на одиницю продукції, роботи;

В _відх – технологічно неминучі відходи та втрати;

p – інші втрати, що виникають у процесі транспортування, зберігання тощо.

До основних методів нормування витрат матеріальних ресурсів відносять:

- аналітично – розрахунковий, що ґрунтується на детальному аналізі конструкції виробу та технічної документації, результатів науково – дослідних робіт, експериментів, конкретних виробничих умов тощо;

- дослідно – виробничий – ґрунтується на встановленні норм дослідних випробувань, проведених безпосередньо на робочих місцях; використовується для нормування витрат допоміжних матеріалів та інструменту;

- звітно – статистичний розраховується на базі звітних даних про фактичне використання матеріалів, сировини у звітному періоді та їх коригування.

До основних методів нормування матеріальних ресурсів відносять:

- аналітично – розрахунковий (найбільш прогресивний і ґрунтується на аналізі конструкції виробу та технологічної документації, результатів науково-дослідних робіт, експериментів, виробничих умов та ін.);

- дослідно-виробничий (ґрунтується на основі норм дослідних випробувань безпосередньо на робочих місцях, використовується здебільшого для нормування витрат допоміжних матеріалів та інструменту);

- звітно – статистичний (полягає у розрахунку норм на основі звітних даних про фактичне використання матеріалів, сировини у звітному періоді та їх коригування).

Процес встановлення економічно обґрунтованої величини оборотних коштів, необхідної для нормального функціонування підприємства, називається нормуванням.

Норма обігових коштів визначає мінімальні запаси товарно – матеріальних цінностей і розраховується в днях запасу (у відсотках від обсягу виконаних робіт, у гривнях тощо).

Норматив обігових коштів – це грошовий вираз грошовий вираз вартості мінімальних запасів товарно – матеріальних цінностей.

Нормативи оборотних коштів розраховуються наступними методами:

- аналітичний метод (передбачає аналіз наявних товарно – матеріальних запасів та їх коригування і вилучення надлишків);

- коефіцієнтний (полягає в уточненні діючих нормативів через коефіцієнти відповідно до змін у виробництві у наступному періоді);

- метод прямого рахунку (зводиться до розрахунку нормативу щодо кожного елементу оборотних коштів в умовах досягнутого організаційно – технологічного рівня виробництва. Метод прямого рахунку є основним методом нормування оборотних коштів).

Норматив власних обігових коштів у виробничих запасах

(Н _{в з}) визначається шляхом множення денної потреби у певному виді матеріальних ресурсів (Д) на норму запасу, в днях (З _дн ):

Н _{в з}= Д × З _дн .

Денна потреба визначається за формулою:

Д = М _заг : 360, натур. один. або грн.,

Залежно від призначення виробничих запасів вони поділяються на :

Транспортний запас (З _тр) на час знаходження товарно матеріальних цінностей в дорозі від постачальника до споживача;

Підготовчий запас (З _під) на час приймання , перевірки якості, перевірки якості і складування сировини і матеріалів;

Технологічний запас З _техн. )- на час підготовки сировини матеріалів до виробничого споживання.

Обчислюються ці запаси шляхом множення даної потреби в матеріальних ресурсах (Д) на відповідну величину запасу, в днях.

Поточний запас З _пот – для забезпечення безперебійного процесу виробництва матеріальними ресурсами між двома черговими поставками і розраховується за формулою:

З _поточ = Д × Т _пост ,

де Т _пост – період поставки даного матеріального ресурсу, в днях.

Середній поточний запас обчислюється:

З _{сер.потчн.} = Д × (Т _пост : 2).

Страховий запас (З _стр) – це мінімальний запас на випадок непередбачених перебоїв у постачанні, обчислюється:

З _стр = Д × Т _{зрив пост} ,

де Т _{зрив пост} період зриву поставки, у днях.

Сукупний виробничий запас дорівнює сумі всіх запасів. Розрізняють максимальний виробничий запас, середній запас і мінімальний запас.

Максимальний запас обчислюється за формулою:

З _max = З _тр + З _підгг +З _техн +З _поточ + З _стр ;

Середній запас:

З _сер = З _тр + З _підгг +З _техн +З _{сер. поточ} + З _стр ;

Мінімальний запас:

З _min = З _тр + З _підгг +З _техн + З _стр ;

Норматив власних обігових коштів у незавершеному виробництві (Н _нзв) визначається за формулою:

Н _нзв = (С _р × Т _ц +К _нз ) : 360, грн.;

де - С _р – собівартість річного випуску продукції, грн.;

Т _ц – тривалість циклу виготовленої продукції, днів;

К _нз - коефіцієнт наростання затрат;

Коефіцієнт наростання затрат (К _з)дорівнює:

К _з = (З _п + З _р : 2) : (З _п + З _р );

де - З _п – первісні витрати (одноразово зроблені на початку виробництва);

З _р - решта витрат, що були зроблені до закінчення виробництва продукції.

Норматив обігових коштів у витратах майбутніх періодів (Н _{майб. пер}) розраховується виходячи із залишків коштів на початок періоду (В _поч) і суми витрат, які необхідно буде зробити у плановому році (В _пл), за мінусом суми для майбутнього погашення витрат за рахунок собівартості продукції (В _{погаш пл}):

Н _{майб. пер} = В _поч + В _пл - В _{погаш пл}, грн.;

Сукупний норматив оборотних коштів підприємства (Н _сукупн) розраховується за формулою:

Н _сукупн = Н _{вир.зап} + Н _нвз + Н _гп + Н _{майб.пер.}, грн..