3.3 Фактори і резерви підвищення продуктивності праці.

Фактори — це об’єктивно діючі умови, рушійна сила, що впливає та змінює рівень і динаміку продуктивності праці.

Фактори продуктивності, які визначають її рівень, пов'язані з працею, ресурсами, середовищем. Оскільки праця є процесом взаємодії робочої сили із засобами виробництва, фактори зростання продуктивності праці за змістом можливо поділити на 3 групи:

• матеріально-технічні;

• організаційно-економічні;

• соціально-економічні.

До групи матеріально-технічних факторів зростання продуктивності праці належать усі напрямки прогресивних змін у техніці і технологій виробництва, а саме:

• рівень розвитку науково-технічного прогресу;

• упровадження передової технології, нової техніки;

• механізація, автоматизація виробництва;

• модернізація діючого устаткування, зміни конструкції і технічних характеристик виробів;

• підвищення якості продукції;

• упровадження нових, ефективних видів сировини матеріалів та енергоресурсів;

• поліпшення використання засобів виробництва всіх видів ресурсів;

• природні умови.

До групи організаційно-економічних факторів зростання продуктивності праці належать прогресивні зміни в організації праці, виробництва та управлінні, а саме:

а) удосконалення форм організації суспільного виробництва і його подальшої спеціалізації та концентрації:

• розвиток та поглиблення спеціалізації, концентрації, комбінування та кооперування виробництва;

• удосконалення організації виробничих та допоміжних служб на підприємствах (транспортної, інструментальної, складської, енергетичної тощо).

б) удосконалення організації праці:

• поглиблення поділу і кооперації праці, розширення сфери суміщення професій і функцій, застосування гнучких форм організації праці;

• упровадження передових методів та прийомів праці;

• удосконалення організації та обслуговування робочих місць;

• упровадження прогресивних норм і нормативів праці;

• удосконалення систем матеріального стимулювання;

• поліпшення підготовки і підвищення кваліфікації кадрів;

• поліпшення умов праці та відпочинку.

в) удосконалення організації управління виробництвом:

• удосконалення системи управління виробництвом;

• поліпшення оперативного управління виробничим процесом;

• розвиток та упровадження інтегрованих автоматизованих систем, комплексів управління виробництвом,

До групи соціально-психологічних факторів належить:

• поліпшення якості робочої сили і характеристик соціально-економічного складу трудових колективів;

• підвищення кваліфікаційного і загальноосвітнього рівня працівників;

• поліпшення соціально-психологічного клімату в трудових колективах;

• підвищення дисциплінованості, трудової активності, творчої ініціативи працівників, інноваційність;

• удосконалення методів мотивації і психологічного впливу.

Резерви підвищення продуктивності праці — це невикористані можливості економії затрат праці (як живої, так і уречевленої), які виникають унаслідок дії тих чи інших факторів (удосконален­ня техніки, технології, організації виробництва і праці тощо). Рівень продуктивності праці залежить від ступеня використання резервів.

З метою виявлення та найповнішого використання резервів зростання продуктивності праці всі резерви класифікуються в залежності від видів ресурсів, що використовуються (резерви кращого використання засобів виробництва та поліпшення використання робочої сили), часу їх використання (поточні та перспективні), сфери виникнення (загальнодержавні, міжгалузеві, галузеві та внутрішньо виробничі).

Внутрішньовиробничі резерви підрозділяються на:

• резерви зниження трудомісткості продукції;

• резерви поліпшення використання робочого часу;

• резерви поліпшення структури і використання кадрів;