5. Процес проведення експертизи

5.1 Аналіз документів

Після отримання наряду, експерт приступає до експертизи, починаючи з аналізу поданих документів.

Під час проведення аналізу поданих документів, експерт повинен перевірити:

- наявність визначених для виконання завдання документів;

- наявність обов’язкових реквізитів, встановлених чинними нормативно – правовими актами, без яких документи не мають юридичної сили і не можуть бути підставою для здійснення експертизи;

- правильність засвідчення копій;

- повноту інформації, наведеної у поданих документах;

- відповідність якісних характеристик давальницької сировини та готової продукції вимогам нормативних документів на продукцію (за потреби);

- класифікацію товарів (давальницької сировини та готової продукції) за УКТ ЗЕД;

- відповідність зазначеної інформації у різних документах між собою (наприклад, вартість давальницької сировини та готової продукції у договорі (контракті), рахунку – фактурі, ВМД, калькуляції фактичної вартості одиниці продукції повинна бути однаковою);

- курс гривні до іноземної валюти, встановлений Національним банком України, що діяв на момент проведення експертизи (за потреби).

Експерту також необхідно впевнитись, що :

- відрізок часу між попередньою поставкою сировини й відвантаженням готової продукції не менший того необхідного часового періоду (виробничого циклу), який передбачено технологією переробки цієї сировини у готову продукцію;

- ціна давальницької сировини та готової продукції, що зазначена у договорі (контракті), є звичайною ціною і відповідає рівню справедливих ринкових цін;

- вартість готової продукції, що зазначена у договорі (контракті), і підлягає ввезенню на митну територію України, не менше суми митної вартості вивезення давальницької сировини та суми коштів, що сплачені (підлягають сплаті) за переробку цієї сировини.

За результатами проведеного аналізу документів приймають рішення щодо продовження процесу проведення експертизи.

У разі виявлення в поданих документах недостовірної інформації або наявної інформації недостатньо для підготовки експертного висновку, експерт повинен проінформувати про це керівника підрозділу.

Якщо керівником Палати прийнято рішення щодо припинення експертизи, замовника експертизи письмово інформують про відмову в проведенні експертизи з зазначенням причин відмови.

5.2 Розрахунок обсягу виходу готової продукції/витрат давальницької сировини

Розрахунок обсягу виходу готової продукції/витрат давальницької сировини здійснюють, застосовуючи, як правило, розрахунково – аналітичний метод. Цей метод ґрунтується на оцінюванні даних проведеного аналізу інформації, отриманої експертом при розрахунках, із даними, що викладені у поданих документах, з урахуванням відповідних вимог нормативної та/або технічної документації.

При цьому необхідно враховувати, що:

• норма виходу готової продукції визначається як кількість готової продукції, отриманої згідно з виробничим процесом з однієї одиниці кількості сировини, у відносному (відсотках) або в абсолютному значенні;

• норма витрат сировини – як кількість використаної у виробничому процесі сировини;

• нормативи утворення відходів – як граничні показники утворення відходів або як питомі показники утворення відходів, використання та втрат сировини у технологічних процесах.

В залежності від технологічних особливостей процесу переробки давальницької сировини у готову продукцію застосовують або норми виходу готової продукції, або норми витрат сировини, або нормативи утворення відходів.

При проведенні аналізу ступеня використання сировини визначають витрати, що складаються з таких елементів:

- корисних витрат сировини і матеріалів;

- відходів переробки, зумовлених технологічними особливостями виробництва;

- технологічних витрат основних і допоміжних матеріалів, включаючи втрати внаслідок технічного неминучого браку.

До корисних витрат сировини і матеріалів на виріб відносять ту його кількість, що уречевлена у цьому виробі.

До відходів переробки основних і допоміжних матеріалів на виріб відносять ту його кількість , що не уречевлена у цьому виробі, але витрачена на його виробництво.

До технологічних втрат відносять кількість давальницької сировини, що безповоротно втрачається в процесі виготовлення готової продукції.

При визначенні витрат давальницької сировини на виробництво готової продукції враховують усадку, витяжку, розширення, норми природних втрат, які передбачені відповідними документами.

У разі виникнення наднормативних витрат давальницької сировини, що були зумовлені об’єктивними причинами, фактичні показники витрат сировини повинні бути підтверджені відповідними актами, що містять пояснення компетентних осіб (комісії) виконавця, які досліджували причини підвищення витрат давальницької сировини.

При розрахунку обсягу виходу готової продукції/витрат давальницької сировини при виготовленні готової продукції, потрібно враховувати, що результатом єдиного технологічного процесу, крім готової продукції, що є основним вихідним елементом будь – якого виробництва, також можуть бути й інші елементи, кожен з яких повинен бути виділений окремо, наприклад:

- супутня продукція;

- відходи переробки ( повторні відходи, залишки переробки тощо);

- технологічні втрати;

- технологічний брак;

- брак продукції з вини безпосередніх виконавців тощо.

У разі відсутності відповідної нормативної та/або технічної документації на окремі операції з переробки давальницької сировини експерт може застосовувати:

- дослідний метод визначення обсягу виходу готової продукції, що ґрунтується на даних вимірювання корисних витрат сировини і допоміжних матеріалів, відходів переробки та технологічних втрат, отриманих безпосередньо в лабораторних умовах або в умовах виробництва в присутності експерта;

- порівнювальний метод визначення обсягу виходу готової продукції/витрат давальницької сировини, при якому задокументований фактичний обсяг виходу готової продукції/витрат давальницької сировини порівнюють із виходом/витратами, які утворюються на вітчизняних та зарубіжних підприємствах, що випускають аналогічну продукцію.

На підставі розрахунку обсягу виходу готової продукції/витрат давальницької сировини за окремими операціями з давальницькою сировиною визначають рівень вартості давальницької сировини в загальній вартості готової продукції.

Визначення рівня вартості давальницької сировини в загальній вартості готової продукції здійснюють згідно з даними договору (контракту) та калькуляції фактичної вартості одиниці продукції за такою формулою:

РВ = ВДС/ВГП*100%,

де, РВ – рівень вартості давальницької сировини в загальній вартості готової продукції;

ВДС – вартість давальницької сировини, що витрачена на виготовлення одиниці готової продукції;

ВГП – загальна вартість одиниці готової продукції.

При проведенні такого розрахунку має бути враховано, що до вартості одиниці готової продукції не включають наднормативні витрати, пов’язані з нестачами, зіпсуттям, нетехнологічним використанням, порушенням правил транспортування та зберігання.

Крім того, при визначенні рівня вартості давальницької сировини у загальній вартості готової продукції потрібно мати на увазі, що:

- вартість всієї ввезеної/вивезеної давальницької сировини та готової продукції повинна бути визначена з урахуванням базисних умов поставки, визначених договором (контрактом) у відповідності до Правил ІНКОТЕРМС;

- у вартості давальницької сировини не повинна враховуватися вартість власної сировини виконавця, що використана в операціях, пов’язаних із переробкою давальницької сировини;

- із вартості давальницької сировини потрібно вилучити ту її частину, яка за умовами договору (контракту) надходить до виконавця як оплата за виготовлення готової продукції, а також частину сировини, витрачену на утворення браку продукції з вини безпосереднього виконавця.

У разі виникнення сумнівів щодо зазначених у договорі (контракті) цін, доцільно використовувати додаткові матеріали.