1. Методика вивчення рівня комунікативного контролю

Інструкція. У цьому тесті пропонується 10 ситуацій, у яких описується Ваша реакція на них. Кожну з них необхідно оцінити як правильну чи неправильну стосовно Вас. Якщо твердження істинне (вірне) або переважно істинне, то ми оцінюємо його літерою В, а якщо неправильне або переважно неправильне — літерою Н.

Тестові завдання

1. Мені здається важким мистецтво копіювати звички інших людей.

2. Я, можливо, зміг би зіграти дурника, для того щоб привернути до себе увагу чи розвеселити оточуючих.

3. З мене вийшов би непоганий актор.

4. Іншим людям інколи здається, що я хвилююся більше, ніж це є насправді.

5. В компанії я рідко знаходжуся в центрі уваги.

6. У різних ситуаціях та в спілкуванні з різними людьми я часто поводжуся по-різному.

7. Я можу відстоювати тільки те, в чому щиро переконаний.

8. Щоб мати успіх у роботі та в стосунках з людьми, я намагаюся бути таким, яким вони мене хочуть бачити.

9. Я можу бути люб'язний з людьми, які мені дуже не подобаються.

10. Я не завжди такий, яким здаюсь.

Аналіз результатів

Підрахунок результатів: по одному балу нараховується за відповіді Н на 1,5,7 питання, та за відповідь В — на решту.

0-3 бали. У Вас низький комунікативний контроль. Ваша поведінка рівномірна (однакова) незалежно від ситуації. Ви здатні до щирого розкриття в спілкуванні. Дехто вважає Вас "невигідним" у спілкуванні через Вашу прямолінійність.

4-6 балів, У Вас середній комунікативний контроль. Ви щирі, але стримані у своїх емоціях, у своїй поведінці зважаєте на оточуючих людей.

7-10 балів. У Вас високий комунікативний контроль. Ви легко входите в будь-яку роль, гнучко реагуєте на зміну ситуації, невимушено себе почуваєтеся та здатні передбачити враження, яке справляєте на оточуючих.

2. Вивчення ділових та соціемоційних ролей в групі

Соціометрія - теорія вивчення міжособових відносин, автором якої є австрійсько-американський психолог та соціолог Якоб Морено. Під соціометрією розуміють методи дослідження структури міжособистісних відносин в малій соціальній групі шляхом вивчення виборів, зроблених членами групи по тих чи інших соціометричних критеріях. Одним з основних соціометричних методів є соціометричне опитування, а соціометричним критерієм – запитання соціометричної анкети “Кого з членів вашої групи ви залишили б у ній, якби вона формувалася заново?” У відповідь на кожне таке запитання респонденти повинні вказати номери членів групи зі списку.

Інформаційний етап

3. Моделі комунікації

В історії розвитку різних наук, а згодом і теорії ко­мунікації було створено значну кількість моделей кому­нікації з урахуванням різних складових комунікативно­го акту, типів зв'язків між учасниками і плину спілку­вання класифікують на три групи: лінійні, інтерактив­ні, трансакційні.

Лінійні моделі. Свої варіанти цих моделей запропо­нували американський вчений Г. Лассвелл, американ­ський дослідник з проблем комунікації та штучного інтелекту К.-Е. Шеннон, американський мовознавець російського походження Р. Якобсон, радянський філо­лог, культуролог Ю. Лотман. У їх межах комунікація розглядається як лінійний, односкерований процес — від відправника (адресанта) до отримувача (адресата). Наприклад, реклама, звернення президента до нації, факс, телеграма, Інтернет.

Модель Г. Лассвелла. Це модель лінійного розгор­тання мовлення від мотиву, який спонукає адресанта розпочати спілкування, до ефекту, отриманого адресан­том у спілкуванні з адресатом (аудиторією); запропоно­вана ще в 1948 р. Етапи процесу: Хто говорить? Що го­ворить? За допомогою якого каналу? До кого говорить? З яким результатом говорить?

У цій моделі не враховано інтерактивності учасни­ків комунікації, того, що кожен з них у процесі комуні­кативного акту міняється місцями, тобто адресат стає адресантом, і навпаки.

Модель К.-Е. Шеннона. Зорієнтована на телефоніч­ну комунікацію, тобто враховує передусім технічний бік проблеми (рис. 1.1).

Тут цікавим елементом є включення ефектів, що «заважають», як «джерело шуму». К. Шеннон писав, що англійську мову можна передбачити приблизно на 50%. Тобто половину літер чи слів можна зняти, та ми однак зрозуміємо, що саме було сказано.

Модель Р. Якобсона. Розглядаючи процеси комуні­кації, вчений орієнтувався насамперед на особи учасни­ків спілкування і засоби мови, які використовуються ними в інтеракції. Однак процес спілкування теж односкерований. Подана модель інтерпретується так: адресант, вико­ристовуючи засоби мовного коду, формує повідомлен­ня, за допомогою якого у межах конкретного контексту встановлює контакт з адресатом (наказ, звертання, підтриман­ня контакту між співбесідниками: розмови про погоду, за святковим столом, «світські бесіди», повідомлення у формі вірша, привітання, вітальна промова тощо.

Інтерактивні моделі. Отримали в теорії комуніка­ції таку назву з огляду на те, що передбачають активність усіх учасників спілкування. Тому обов’язковим елементом є зворотний зв’язок. Запропонували ці моделі спілкування рос. філолог М. Бахтін. Такі моделі зображають комунікацію як низку переривчастих актів, що мають початок і кінець. В цих моделях недостатньо диференційовано канал комунікації, не враховано психологічні, соціальні та інші чинники, які впливають на перебіг міжособистісного спілкування («мозковий штурм», нарада).

Трансакційні моделі. У моделіх цього типу комунікацію представлено як процес одночасного відправлення і отримування повідомлень комунікаторами, які залежать один від одного як творці комунікативного акуту, залишаючись при цьому неповторними особистостями. Найпоширенішою є модель німецького лінгвіста В. Шромма. Адресат і адресант виконують свої функції одночасно (обговорення нового проекту, диспут).