116

1.Предмет, об’єкт і суб’єкт менеджменту

Предмет : теоретичні засади управл. діяльності, практика управління підприємствами , проектування ефективних систем менеджменту.

Об’єкт: процес управління виробничо-господ діяльністю підприємств, організацій тощо.

Суб’єкт: працівники керуючої та керованої с-м організації, їх професійний та кваліфік рівень, ступінь виконання ними повноважень, обсяги відповід, взаємозв’язки в системі менеджменту

Управління – цілеспрямована дія на об’єкт з метою зміни його стану або поведінки у зв’язку зі зміною обставин

Менеджмент – ціле спрям вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених перед ними завдань і досягнення визначених цілей

Адміністрування – поняття, яке поширюється на управління державн установами або для позначення процесів керування діяльністю апарата управління підприємства

Керування – поширюється на мистецтво тієї або іншої особи впливати на поведінку та мотиви діяльності підлеглих з метою досягнення цілей організації

2.Поняття «Менеджмент» і необхідність управління організаціями

Менеджмент – це професія, орієнтована на практичне використання, тут головне реальний результат, який забезпечується досвідом менеджера

Менеджмент – це процес досягнення мети організації за допомогою інших людей, тут головне для менеджера спілкування з людьми та керування ними

Менеджмент – процес прийняття раціональних рішень, тут головне завдання менеджера пошук оптимальних управл рішень на основі використання сучасної с-ми наукових знань

Менеджмент – це одночасно с-ма наукових знань, мистецтва та досвіду, втілених у діяльність профес управлінців, для досягнення цілей орг.-ції. Шляхом використання праці, інтелекту та мотиву поведінки ін. людей

Функції менеджменту: планування -> організація -> керівництво -> контроль

Реалізація ф-цій менеджменту поділяють на такі види:

фінансовий менеджм, виробничий, кадровий, маркетинговий, екологічний, економічний, інвестиційний та ін.

3.Методи дослідження у менеджменті

Діалектичний – вивчає явище у розвитку, а саме взаємозумовл і суперечл розвиток явищ дійсності

Конкретно історичний – вивчає явище у розвитку з урахуванням причин, умов і чинників, які зумовили тенденції розвитку

Системний – постає як сукупність методолог засобів, процедур, прийомів, спрямив на дослідження складних об’єктів з урахуванням всіх наявних взаємозв’язків та динамічних характеристик

Аналітичний – полягає у розчленуванні цілого на частини і розгляд їх як окремого цілого

Балансовий – використовується для вимірювання впливу чинників на узагалі показник

Експертні – використав за умови, коли неможливо кількісно визначити певні параметри

Економіко-математичні – методи вивчення випадкових та ймовірнісних явищ

Соціологічні – ґрунтуються на опитуванні вибірки цільових респондентів

4. Закони, закономірності та принципи менеджменту.

Закони менеджменту – це сталі та незаперечні норми управління організацією.

Закон спеціалізації управління, передбачає розподіл управлінської діяльності на засадах застосування конкретної функції менеджменту і таких категорій як: повнота, компетентність, відповідальність тощо.

Закон інтеграції управління. Спрямований на досягнення єдності зусиль усіх підрозділів, служб та працівників для виконання завдань організації шляхом застосування процедур ієрархії управління, особисті зв’язки, стилів керівництва тощо.

Закон оптимального поєднання централізації та децентралізації управління. Який покликаний сформувати оптимальний рівень делегування повноважень з метою досягнення високих результатів і сприятливого психологічного клімату в колективі.

Закон демократизації управління. Акцентує увагу на участі працівників в управлінських процесах, забезпечення двостороннього спілкування, розвитку професійних і особистих якостей підлеглих.

Закон економії часу в управлінні. Спрямована на підвищення ефективності управління праці, зменшення трудомісткості через впровадження передових методів та прийомів праці.

Закон пропорційного розвитку систем управління. Передбачає послідовну та постійну еволюцію всіх управлінських систем організації.

Закономірності – це об’єктивні, стійкі, загальні та повторювані зв’язки між явищами, процесами та категоріями менеджменту.

Процес М.

Функції та методи М.

Управлінські рішення.

Наявність керованої та керуючої системи.

Внутрішнє та зовнішнє середовище.

Принцип – це загальна норма, яку визнають всі або окремі групи людей.

П. цілеспрямованості - відповідно до нього будь-яка діяльність в організації має бути спрямована на досягнення конкретних виробничих цілей на виконання поставлених завдань.

П. урахування інтересів покликаних на задоволення потреб та інтересів робітників з метою досягнення цілей організації на засадах мотивації.

П. ієрархічності, передбачає розташування управлінських посад в організаційній структурі від найнижчого рівня до найвищого.

П. взаємозалежності – кожна з організація складається із взаємозалежних внутрішніх змінних окрім цього фактори зовнішнього середовища постійно впливає на них і викликає зворотну реакцію.

П. динамічної рівноваги. Передбачає безперервний розвиток організації та утримання загальної рівноваги із зовнішнього середовища на кожному етапі її розвитку.

П. економічності формує засади організування підприємництва щодо збалансування витрат та доходів.

П. активізації – спонукає до фін. дія-ті, постійного розвитку впровадження інновацій.

П. єдиновладдя передбачає наявність єдиного відповідального центру, який здійснює керівництво та координує діяльність з метою досягнення її цілей.