- •1.Предмет, об’єкт і суб’єкт менеджменту
- •2.Поняття «Менеджмент» і необхідність управління організаціями
- •3.Методи дослідження у менеджменті
- •4. Закони, закономірності та принципи менеджменту.
- •5. Охарактеризуйте менеджмент як мистецтво.
- •6. Розкрийте сутність менеджменту, як системи наукових знань.
- •7. Охарактеризуйте передумови виникнення науки управління.
- •8. Охарактеризуйте класичну теорію менеджменту.
- •9. Охарактеризуйте неокласичну теорію менеджменту.
- •10. Розкрийте інтегровані підходи до управління.
- •11. Сучасні напрямки розвитку науки управління.
- •12. Охарактеризуйте зовнішнє середовище організації
- •13. Охарактеризуйте внутрішнє середовище.
- •14. Складові успіху організації
- •18.Створ. Організац. Культури, що підтримує стратегію управлін. Персоналом
- •19.Корпоративний імідж
- •20. Розкрийте поняття організація як соціальна система та значення людського фактора в управлінні.
- •21.Рівні менеджерів.
- •22. Природа та особливості управлінської праці.
- •23.Розкрийте категорії розподілу праці менеджерів
- •26. Розкрийте поняття вертикальний поділ праці, повноваження, вплив та влада.
- •27. Дайте характеристику стилів керівництва за різними ознаками.
- •28. Розкрийте поняття лідерства та форми влади.
- •29. Автократично- демократичний континуум
- •30. Охарактеризуйте континуумів стилів керування р.Лайкерта
- •31. Поясніть сутність двомірного трактування стилів керування р. Блейка та Дж.
- •32. Сутність ситуаційної моделі керування ф. Фідлера
- •34. Типологія іміджу.
- •35. Суть елементів іміджу ділової людини.
- •5. Ввічливість
- •38. Розкрийте сутність управлінського та організаційного рішення.
- •39. Охарактеризуйте моделі теорії прийняття рішень.
- •40. Охарактеризуйте етапи раціональної технології прийняття рішень
- •41. Дайте характеристику індивідуальному та колективному прийняттю рішень
- •42. . Охарактеризуйте методи обґрунтування управлінських рішень
- •43.Сутність планування як функції управління
- •44.Схематично процес планування в організації можна представити як послідовність таких етапів (рис. 5. 1):
- •45. Класифікація планів
- •48 Сутність концепці упрпавління за цілями :
- •49. Процес управління за цілями
- •50. Розкрийте поняття, значення та необхідність розробки стратегії
- •51. Охарактеризуйте рівні та елементи стратегії
- •52. Дайте характеристику зовнішньому аналізу організації
- •53. Дайте характеристику внутрішньому аналізу організації
- •54. Охарактеризуйте тактичні і оперативні плани
- •55.Охарактеризуйте функції організації та її місце в системі управління.
- •56.Розкрийте поняття організаційна структура як результат організаційної діяльності
- •57. Дайте характеристику проектуванню робіт в організації.
- •58. Охарактеризуйте методи проектування робіт
- •59. Поясніть сутність групування робітників організації
- •60. Розкрийте сутність делегування та типів повноважень
- •61. Охарактеризуйте діапазон контролю та фактори, що його визначають
- •64. Охарактеризуйте лінійну і функціональну орган. Структуру
- •65. Дайте характеристику їєрархічних та адаптивних осу ( лінійно-функц, дивізіональна, матрична, проектна)
- •66. Охарактеризуйте умови використання ієрархічних та адаптивних осу
- •67. Охарактеризуйте переваги та недоліки різних типів організаційних структур
- •68. Розкрийте сутність та процес організаційних змін
- •69. Охарактеризуйте етапи процесу організаційних змін
- •70. Розкрийте причини опору організаційним змінам та методи їх подолання.
- •71. Розкрийте поняття, взаємозв’язок потреб, спонукань, цілей і дій працівника в моделі процесу мотивації.
- •72. Мотиваційний механізм, його характеристика.
- •73. Поясніть сутність змістовного підходу до мотивації.
- •74.Поясніть сутність ієрархічних потреб Маслоу.
- •75. Поясніть сутність теорії івр к. Алдерфера.
- •76. Поясніть сутність теорії потреб д. Мак-Клеланда.
- •77.Теорія мотиваційної гігієни Фредеріка Герцберга
- •78. Процесний підхід до мотивації
- •79. Теорія сподівань Врума
- •80. Теорія справедливості Адамса
- •82. Розкрийте поняття контролю та його місце в системі управління.
- •83. Охарактеризуйте принципи та етапи процесу контролю.
- •84. Види управлінського контролю.
- •86. Розкрийте особливості контролю поведінки працівників в організації
- •87. Охарактеризуйте процес комунікації, основні етапи та елементи.
- •88. Охарактеризуйте міжособистісні комунікації та її методи
- •89. Охарактеризуйте між рівневі, формальні та неформальні комунікації
- •90. Охарактеризуйте перешкоди на шляху до ефективної комунікації.
- •91. Комунікаційні мережі та стратегії підвищення ефективності комунікації.
- •92. Дайте визначення поняттю «спілкування» та характеристику, особливості ділового спілкування.
- •93. Розкрийте сутність та причини конфлікту.
- •94. Сутність та класифікація конфліктів
- •96. Сутність та зміст процесу управління конфліктами в організації.
- •97. Охарактеризуйте методи розв’язання конфліктних ситуацій
- •98. Поняття стресу та управління ним
- •100. Тайм-менеджмент: сутність, етапи розвитку, методи.
- •101. Сутність та ф-ції орг. К-ри
- •102. Сутність та складові (компоненти) орг. К-ри
- •103. Критерії аналізу організаційної культури
- •104. Корпоративний імідж та його складові
31. Поясніть сутність двомірного трактування стилів керування р. Блейка та Дж.
Вчені університету штату Огайо запропонували принципово нову класифікацію стилів керування. За результатами своїх досліджень вони дійшли висновку, що хоча автократичний керівник не може одночасно бути демократичним, але він здатний, приділяючи багато уваги роботі, піклуватися і про людські відносини (хіба не можна бути водночас вимогливим та уважним, дбайливим до людей). Іншими словами, керівник може поводити себе так, що буде одночасно орієнтований і на роботу і на людей.
Розвиваючи цю концепцію Р.Блейк та Дж.Моутон побудували сітку (ГРІД), яка містить 5 основних стилів керування.
Вертикальна ось схеми ранжує турботу менеджера про людину за шкалою від одного до дев’яти, а горизонтальна – турботу менеджера про роботу за такою самою шкалою. Стиль керування визначається за обома наведеними критеріями одночасно. Блейк та Моутон визначають чотири граничних та одну середню позиції ГРІД як показано на рис.6.5.
Блейк та Моутон вважали, що найефективнішим стилем керування є поведінка керівника у позиції 9.9.
Дев’ятибалова шкала у теорії Блейка та Моутон пов’язана з розумінням, що існує декілька проміжних варіантів стилів керування. При цьому, як відзначали Блейк та Моутон: “Будь-які переваги, що можна отримати з проміжних варіантів, не варті тих зусиль, які необхідні для ідентифікації їх характеристик”.
Крім того, Блейк та Моутон виділили три додаткових стилі керування, які розглядаються як певні сполучення п’яти “чистих” стилів у ГРІДі. Це, зокрема:
1) патерналізм (сполучення ситуації 9.1, з точки зору управління та контролю, з системою заохочення у ситуації 1.9). Патерналізм як тип поведінки керівника асоціюється з фігурою батька родини. Він не скупий на похвали за виконану роботу, заохочує, підтримує, але створює середовище, у якому робітники не діють без його ухвали. Винагородження та підтримка надаються підлеглим в обмін на слухняність та лояльність;
2) опортунізм – це сполучення будь-яких або усіх підходів до управління, які здатні закріпити позицію керівника або надати йому певні особисті переваги. Кожний крок опортуніста здійснюється з тактичних міркувань і є засобом досягнення особистого успіху (внесок в успіх організації на другому плані відносно до особистої вигоди);
3) фасадизм або зовнішнє благополуччя – це імітація ситуації 9.9 з метою приховати дійсні мотиви власної поведінки керівника.
32. Сутність ситуаційної моделі керування ф. Фідлера
Модель ситуаційного лідерства Фідлера пояснює вибір одного з двох запропонованих стилів у моделі стилів лідерства (орієнтація на підлеглих, або орієнтація на роботу) під впливом таких трьох ситуаційних факторів:
стосунки «лідер - послідовники»
структурованість завдання для підлеглих
рівень посадових повноважень керівника
Тобто, на думку Фідлера, стиль даного конкретного керівника залишається вцілому постійним (незмінним), і він не здатний пристосувати його до конкретної ситуації. Виходячи з цього ідея моделі Фідлера полягає у тому, щоб:
визначити стабільний стиль лідерства даного конкретного керівника (орієнтація на стосунки з підлеглими або орієнтація на завдання)
ідентифікувати конкретну ситуацію в колективі (визначити чи є сприятливою, помірною або несприятливою комбінація таких ситуаційних факторів): 1) стосунки лідер-послідовники, 2) структурованість завдання, 3) рівень посадових повноважень керівника
вибрати адекватний до ситуації стиль лідерства (ставити керівника у такі ситуації, які що якнайкраще відповідають його стабільному стилю лідерства). Такий підхід забезпечує баланс між вимогами ситуації і стабільним стилем лідерства керівника.
33.Теорія “життєвого циклу” П. Херсі і К. Бланшара. В основу теорії “життєвого циклу” покладено гіпотезу, що ефективність стиля керування залежить від ступеня “зрілості” виконавців (підлеглих). В рамках цієї теорії під “зрілістю” розуміється: - здатність підлеглого нести відповідальність за свою поведінку; - бажання досягти поставленої перед ним мети; - освіта та досвід щодо конкретного завдання, яке необхідно виконати. При цьому “зрілість” не є постійною (незмінною) рисою (властивістю) конкретної особи або групи виконавців, це скоріше характеристика конкретної ситуації. Це означає, що в залежності від завдання, яке виконується, люди виявляють різний ступінь “зрілості”. Відповідно і керівник має змінювати свою поведінку залежно від ступеня зрілості підлеглих.
Ситуаційна модель керування П.Херсі та К.Бланшара У моделі виділені 4 стилі керування залежно від ступеня “зрілості” виконавців: 1. S1 – “давати вказівки”. Це сполучення низького рівня орієнтації на людину і високого – на задачу. Такий стиль до підлеглих з низьким рівнем “зрілості” (М1). У даному випадку підлеглі або не хочуть, або не здатні відповідати за конкретне завдання. Тому для них потрібні інструкції, вказівки, жорсткий контроль; 2. S2 – “продавати”. Це одночасно висока орієнтація як на людину, так і на роботу. Підлеглі бажають приймати відповідальність, але не спроможні внаслідок середнього рівня “зрілості” (М2). Отже, керівник обирає поведінку, орієнтовану на завдання, і підтримує ентузіазм виконавців; 3. S3 – стиль, який грунтується на залученні підлеглих до прийняття рішень. У такій ситуації підлеглі спроможні, але не бажають відповідати за виконання завдання. Підлеглі знають, що і як треба робити, їм не потрібні конкретні вказівки (середній рівень зрілості – М3). Проте вони мають відчувати свою причетність до виконання поставленого завдання. Керівники можуть підвищити мотивацію підлеглих, надаючи їм можливість приймати участь у прийняття рішень. 4. S4 - делегування. Підлеглі і спроможні, і бажають приймати відповідальність. Поведінка керівника за такої ситуації може поєднувати низький рівень орієнтації як на завдання, так і на людські відносини. Керівник дозволяє підлегли діяти самостійно.