20

Тема Політика доходів і оплата праці

9.1. Вартість робочої сили та чинники, що на неї впливають

9.2. Доходи населення: види та джерела їх формування

9.3. Заробітна плата як соціально-економічна категорія, її види, складові та функції

9.4. Основні принципи та елементи організації оплати плати

9.5. Регулювання оплати праці. Мінімальна заробітна плата

9.6. Тарифна система оплати праці

9.7. Форми і системи заробітної плати

9.8. Гнучка, безтарифна та контрактна системи оплати праці

9.1. Вартість робочої сили та чинники, що на неї впливають

Вартість робочої сили – це сукупність витрат підприємця, пов’язаних з використанням робочої сили, забезпечення затрат, необхідних для відтворення робочої сили. Вона визначається обсягом життєвих благ, необхідних для забезпечення нормальної життєдіяльності людини, тобто для підтримання її працездатності, професійно-кваліфікаційної підготовки, утримання сім’ї і виховання дітей, духовного розвитку тощо.

Витрати на робочу силу об’єднано у десять груп:

1. Пряма оплата включає нарахування у грошовій формі (нарахування штатним працівниками за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за тарифними ставками (окладами), відрядними розцінками робітників та посадовими окладами; надбавки і доплати; премії та винагороди; нарахування зовнішнім сумісникам; оплати надурочних робіт і робіт у вихідні, святкові та неробочі дні).

2. Оплата за невідпрацьований час (оплата основної, додаткових та інших відпусток; оплати працівникам, які залучаються до виконання державних або громадських обов’язків; оплати простоїв не з вини працівника; інші).

3. Премії та нерегулярні виплати (винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер).

4. Заробітна плата в натуральній формі, пільги, послуги, допомоги в натуральній і грошовій формі.

5. Витрати підприємств на забезпечення працівників, що передбачають:

– витрати на утримання житлового фонду, що перебувають на балансі підприємства;

– витрати на погашення позик, виданих працівникам, або відсотків за користування ними, субсидії, що не підлягають поверненню тощо).

6. Витрати підприємств на соціальне забезпечення працівників:

– внески підприємств на загальнообов’язкове пенсійне страхування;

– страхові внески підприємств, пов’язані з добровільним страхуванням працівників та членв їхніх родин;

– матеріальна допомога разового характеру та ін.

7. Витрати на професійне навчання:

– оплата за навчання у вищих навчальних закладах та установах підвищення кваліфікації, професійної підготовки та перепідготовки кадрів;

– стипендії слухачам підготовчих відділень, студентам, аспірантам, направленим підприємствами на навчання з відровом від виробництва у вищі навчальні заклади;

– оплату праці викладачів, що перебувають у штаті підприємства та ін.

8. Витрати на культурно-побутове обслуговування:

– витрати на утримання ідалень, профілакторіїв, санаторіїв, медпунктів, бібліотек;

– придбання медикаментів;

– проведення культурно-масових, спортивних та інших громадських заходів та ін.

9. Інші витрати на робочу силу:

– витрати на відрядження;

– вартість виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту;

– витрати на перевезення працівників до місця роботи;

– витрати на оформлення закордонних паспортів та віз;

– витрати на послуги з підбору кадрів та ін.

10. Податки, що їх відносять до витрат на робочу силу, розмір яких обумовлюється кількістю або складом найманих працівників, а також величиною їхнього фонду оплати праці..

Ціну робочої сили визначає сукупність життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили у грошовому виразі. Залежно від стану ринку праці ціна робочої сили може відхилятися від її вартості. Вона залежить від кон’юнктури ринку праці, попиту та пропозиції робочої сили, освітнього рівня працівника. Ціна робочої сили регулюється і контролюється державою та профспілками. Створюються певні закони, трудові (тарифні) угоди профспілок і роботодавців тощо.

До чинників, що збільшують вартість робочої сили, належать:

– підвищення попиту на нові товари та послуги залежно від економічного розвитку суспільства;

– збільшення витрат на житло, пов’язаних зі сплатою кредитів; збільшення транспортних витрат;

– зростання ступеня напруженості праці та підвищення інтенсивності праці найманих працівників; зростання психологічного навантаження, що потребує дедалі більше життєвих засобів (їжі, одягу, житла, інформації тощо) для відновлення працездатності.

На зниження вартості робочої сили впливають такі фактори, як:

– процеси, пов’язані з міграцією робочої сили;

– можливість працевлаштування та накопичення матеріальних благ членами сім’ї працівника;

– зростання продуктивності суспільної праці.