Методичні вказівки до вивчення питань теми №10

Перше за все, слід визначити поняття та види організаційно-правових форм соціального забезпечення в Україні; основні ознаки організаційно-правових форм соціального забезпечення їх характеристика.

Численні соціальні ризики, що є підставою пра­ва на соціальне забезпечення, зумовлюють необхідність роз­ширення джерел фінансування та управління видами соціаль­ного забезпечення. Конституція України у ст. 46, передбача­ючи гарантії реалізації права громадян на соціальний захист, називає різноманітні джерела для їх фінансування, виділяю­чи передусім соціальне страхування, асигнування з бюджету та ін.

На сьогодні існує декілька організаційно-правових форм здійснення права на соціальне забезпечення, які доповню­ють одна одну та формують загальнодержавну систему соціального захисту. Ці організаційно-правові форми вибу­довуються з огляду на правовий статус окремих категорій громадян, що потребують соціального забезпечення, наявність чи відсутність у них страхового стажу, а також вра­ховують специфіку окремих видів соціального забезпечення. Різноманітність організаційно-правових форм соціального забезпечення дозволяє охопити широке коло громадян, ви­користовуючи при цьому для захисту їхніх інтересів різні джерела фінансування витрат цих заходів. Значення ор­ганізаційно-правових форм соціального забезпечення поля­гає у тому, що вони дозволяють державі і суспільству най­більш раціонально розподіляти через систему соціального за­безпечення сукупний валовий продукт, поклавши в основу такого розподілу принципи соціальної справедливості¹.

Таким чином, під організаційно-правовими формами со­ціального забезпечення розуміються способи його фінансу­вання та здійснення. При їх характеристиці використовують такі ознаки:

1. спосіб акумуляції грошових засобів, за рахунок яких здійснюється соціальне забезпечення;

2. коло суб'єктів, які отримують соціальне забезпечення з відповідного фінансового джерела;

3. види забезпечення, що надаються в межах відповідної організаційно-правової форми;

система органів, які надають соціальне забезпечення.

Найпоширенішою в Україні організаційно-правовою фор­мою соціального забезпечення є соціальне страхування, яке становить відповідну систему правових відносин щодо на­дання матеріального забезпечення та соціальних послуг за­страхованим особам (членам їхніх сімей) у разі настання страхових випадків у розмірах і порядку, визначених зако­нами, за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхових платежів роботодавцями та особами, на ко­ристь яких здійснюється страхування.

Метою соціального страхування є перерозподіл соціаль­них витрат між роботодавцями, найманими працівниками чи іншими заінтересованими особами, які підлягають соціальному страхуванню, і державою для часткової або пов­ної компенсації втраченого заробітку, а також компенсації потреб, які виникли при настанні страхового випадку.

Важливою організаційно-правовою формою соціального забезпечення в Україні є його асигнування з бюджетів різних рівнів. Ця форма передбачає матеріальне забезпечен­ня громадян державними пенсіями, допомогами, а також утримання і забезпечення осіб похилого віку і непрацездат­них осіб за рахунок коштів Державного і місцевого бюдже­тів. З цих же джерел фінансуються соціальні послуги, які на­даються державними або уповноваженими державою органа ми, а також пільги. Характерною ознакою цієї організацій­но-правової форми є те, що соціальне забезпечення тут регу­люється спеціальним законодавством.